Інтерес до угорської етнографії звернувся до апокрифічних народних молитов порівняно пізно, лише в 1960-х роках. Хоча деякі молитовні тексти вже були записані раніше (Лайош Калмані, Сандор Балінт, Іштван Таласі, Петр Пал Домокос, Золтан Каллос, Вілмос Діосегі та ін.), Було проведено дослідження з дуже значним резюме (Балінт 1937), яке уточнило деякі підпитання, але справжнє значення жанру на той час ще не визнавалося. З першої половини шістдесятих років кілька дослідників (Нандор Феттіх, Андор Шлявік, Шандор Бесенці та ін.) Проводили регулярні колекційні роботи, а дослідники з суміжних областей також контактували з жанром молитви (Текла Демьотер, Ева Поч) . Однак справжнім проривом стала інтенсивна бібліотека та польові роботи Зсузанни Ерделі, що, серед іншого, призвело до того, що 11 лютого 1970 року відділ фольклору Етнографічного товариства класифікував архаїчну народну молитву як один із традиційних фольклорних жанрів. Під час збору, який розпочався з національного резюме, було записано десятки тисяч текстів, а обсяг збірки під назвою "Гори Хага".

гімесі

Однак публікація репрезентативного тому не означала завершення польових робіт. Увага Зсузанни Ерделі все більше зосереджувалася на дослідженні історичних шарів жанру (Erdélyi 1971, 1979a, 1979b, 1980, 1984, 1985, 1990b, 1991) та з'ясуванні міжетнічних відносин (Erdélyi 1979c, 1984, 1992), але колекцію, він також не припиняв листування (Трансільванія 1990а). Тим часом було видано кілька збірок, що представляють архаїчний молитовний матеріал меншого етнографічного регіону (Polner 1978, 1985; Besenczi 1988; Salamon 1987; Silling 1992).

Тексти, зібрані тут Гімесі, мають намір продовжити низку останніх текстів. Я переконаний, що нові версії, що з’являються, можуть допомогти інтерпретувати архаїчні мотиви молитов, з’ясувати історичний контекст. Крім того, не можна виключати можливість того, що цей нещодавно відкритий жанр тримає ще більші чи менші сюрпризи для досліджень. Тим паче, що дотепер ні в Трансільванії, ні в Молдавії не існувало регулярної спрямованої збірки, подібної до тієї, що в Угорщині, тому появу тексту іноді можна пояснити лише щасливим збігом обставин.

Я періодично виконую польові роботи в Джаймесі з 1980 року. Наразі мені вдалося записати 130 архаїчних молитовних текстів. Я не вважаю колекцію закритою, але я вважаю, що цього матеріалу також достатньо, щоб сформувати картину жанрової позиції в регіоні (наприклад, мотиви, що трапляються, групи мотивів, типи молитов, використання текстів тощо), усі тим більше, що молитовні тексти вже з’явилися (Kallós 1966; Erdélyi 1976 1990a; Pócs 1986; Salamon 1987). (Я буду посилатися на ці тексти нижче, представляючи окремі типи молитов та групи мотивів.) Я не вважаю своїм завданням аналіз молитовних текстів або інтерпретацію мотивів - з цього приводу було проведено кілька чудових досліджень (Трансільванія 1971,1976, 1985,1988, 1991,1992; Fettich 1971) - принаймні я посилаюся на місце кожного тексту в жанрі, його поширеність, будь-які вражаючі риси тощо.

Я трактую межі жанру відносно широко, оскільки також вважаю важливим повідомляти тексти, які, згідно з іншою жанровою класифікацією, можна вважати читаннями, релігійними народними піснями, співаючими піснями чи залишками середньовічної гімнографії, але які мають сумніви про їх походження та мотиви. (Будова гір також є відображенням цього сприйняття.)

'' Сильні легені, коли мова йде ''

Чарівні та містичні образи змішуються в молитовних текстах, спрямованих на запобігання бурі та граду, найбільш типові формули для читання дуже часто асоціюються з молитвами та благаннями, що заливають християнський дух.