Рекомендувати документи

змінює

ЧИ ПСИХІАТРИЧНА МЕДИКАЦІЯ ЗМІНЮЄ РИЗИК РАКУ? ЧИ ПСИХІАТРИЧНА МЕДИКАЦІЯ ЗМІНЮЄ РИЗИК РАКУ? Ян Новотний, Любош Петружелка, онкологічне відділення, загальна лікарня та перший медичний факультет, Карлів університет, Прага

РЕЗЮМЕ Препарати, що застосовуються в психіатрії, викликають ряд неврологічних, гормональних та соматичних побічних ефектів. З огляду на тривале виживання пацієнтів із психічними захворюваннями та необхідність у повторних та/або хронічних препаратах, існує необхідність критично оцінити канцерогенний потенціал окремих класів психіатричних препаратів. Необхідно враховувати не тільки оцінку безпосереднього впливу лікарських засобів на ризик раку, але й можливу непряму канцерогенну дію ліків через модифікацію іншого організму, напр. гормональна регуляція. На сьогоднішній день не було переконливо показано, що деякі психіатричні препарати підвищують ризик розвитку раку, але слід зазначити, що це питання недостатньо вивчено. Ключові слова: антидепресанти, нейролептики, рак, рак молочної залози

РЕЗЮМЕ Психіатричні ліки супроводжуються багатьма неврологічними, гормональними та соматичними побічними ефектами. Тривале виживання психіатричних хворих та хронічне або повторне введення наркотиків підкреслюють необхідність оцінки канцерогенного потенціалу кожного класу психіатричних препаратів. Потрібно досліджувати не тільки прямий ризик лікування ліками, але також слід вивчати побічні ефекти, спричинені зміною соматичних норм, таких як гормональні дисбаланси. До цього часу недостатньо доведено, що психіатричні ліки збільшують ризик раку. Ключові слова: антидепресанти, нейролептики, рак, рак молочної залози

Novotný J, Petruželka L. Чи змінюють психіатричні препарати ризик раку? Психіатрія 2004; 8 (Доп. 2): 16–19.

Антидепресанти як фактор ризику раку Доклінічні дослідження впливу ксенобіотиків на ініціювання та стимулювання раку проводяться методами in vitro (з використанням, наприклад, посівів тканин) або in vivo (на тваринних моделях). Експерименти, засновані на декількох методологічних підходах (табл. 1), дали знання про різні ефекти антидепресантів на розвиток раку. Хоча інгібітори гідразину моноаміноксидази можуть бути потенційно канцерогенними (Tutton and Barkla, 1975), було показано, що кломіпрамін, іміпрамін та циталопрам посилюють протипухлинний ефект хіміотерапевтичних засобів та сповільнюють ріст пухлини (Sternbach, 2003). Дані про конфлікти були отримані з флуоксетином (збільшення частоти експериментальної фібросаркоми, меланоми, феохромоцитоми та раку легенів у щурів та щурів порівняно зі зниженою частотою розвитку аденоми гіпофіза) (Brandes et al., 1992; Bendele et al., 1992).

Антидепресанти та пухлини яєчників Зв'язок між споживанням антидепресантів та пухлинами яєчників шукали у чотирьох дослідженнях. У найменших з них виявлено підвищений ризик раку яєчників (співвідношення шансів (ОР) 2,1, 95% ДІ, 0,9–4,8 для антидепресантів за 1–6 місяців до діагностики злоякісної пухлини та ОР 3,5, 95% КІ 1,3–9,2 для використання антидепресантів до 50 років) (Harlow and Cramer, 1995). Подальше дослідження тих самих авторів (Harlow and Cramer, 1998) не показало підвищеного ризику інвазивного раку яєчників із застосуванням СІЗЗС; навпаки, використання інгібіторів зворотного захоплення дофаміну/норадреналіну збільшило ризик ОР до 2,9 × ( 95% ДІ, 1,3–6,4). Інші дослідження були невеликими за обсягом, статистично невизначеними, і тому їх не потрібно розглядати.

Антидепресанти та пухлини молочної залози Рак молочної залози - найпоширеніша злоякісна пухлина у жінок у розвинених країнах. На початку 1990-х років були опубліковані доклінічні дослідження, які висвітлювали можливість сприяння зростанню раку молочної залози за допомогою як трициклічних, так і антидепресантів СІЗЗС. Причиною цих спостережень вважалося зобов'язання обох

Антидепресанти та інші види раку В одному дослідженні не було виявлено значного збільшення ризику раку стравоходу у пацієнтів або здорових осіб, які отримували антидепресанти (Vaughan et al., 1998). В іншому популяційному дослідженні (Dalton et al., 2000), у якому брали участь 39 807 суб'єктів, не спостерігалося збільшення ризику розвитку злоякісних новоутворень у пацієнтів, які приймали СІЗЗС, проте медіана спостереження була недостатньою для виявлення будь-якої канцерогенності СІЗЗС. У тій же групі у пацієнтів, які тривалий час лікувались трициклічними антидепресантами, було виявлено підвищену частоту неходжкинських лімфом.

Антипсихотики як фактор ризику раку Антипсихотики потенційно можуть виступати як фактор ризику раку

безпосередньо як канцерогени, або опосередковано, впливаючи на інші регуляторні процеси в організмі, напр. метаболізм ліпідів або гормональні агенти. На відміну від ряду доклінічних досліджень, спрямованих на вивчення канцерогенного ефекту антидепресантів, література щодо можливого прямого пропухлинного ефекту антипсихотиків у базах даних MEDLINE, EMBASE, COCHRANE та PROQUEST не є доступною для пошуку. Тому оцінка антипсихотичних препаратів як фактора ризику розвитку раку є необхідною, щоб виходити безпосередньо з ретроспективних епідеміологічних досліджень випадків захворювання та контролю.

Антипсихотики та карцинома матки В єдиному на сьогодні опублікованому дослідженні (Yamazawa et al., 2003) автори описали 41 пацієнта з раком ендометрію та 123 контролю RR 5,4 щодо розвитку цієї пухлини у пацієнтів, які приймали антипсихотичні засоби. Через те, що цей висновок був зроблений у когорті лише 8 людей, які приймали антипсихотичні препарати, дослідження слід вважати статистично заниженим, і його висновки не можуть бути підставою для заяв авторів.

Антипсихотичні засоби та рак прямої кишки Частоту раку прямої кишки також контролювали у цитованому вище дослідженні Ванга, але статистично значущих змін у ризику розвитку цієї злоякісної пухлини не спостерігалось (HR 1,0; 95% ДІ; 0,86–1,17).

Непрямий вплив антипсихотиків на розвиток раку Гіперпролактинемія як фактор ризику раку молочної залози

Гіперпролактинемія є поширеним побічним ефектом лікування нейролептиків. Щодо атипових антипсихотиків, цей побічний ефект описаний (табл. 2) з рисперидоном та амісульпридом, рідше з клозапіном, оланзапіном та кветіапіном. На відміну від них, гіперліпідемія або ожиріння частіше спостерігаються при застосуванні клозапіну та оланзапіну. Обидва ці фактори можуть допомогти змінити ризик раку молочної залози або інших видів раку. Гіперпролактинемія була описана як фактор ризику експериментального раку молочної залози на моделях тварин (Welsch and Nagasawa, 1977).

Ожиріння як фактор ризику раку молочної залози Ожиріння асоціюється з підвищеним ризиком раку молочної залози, особливо у жінок у постменопаузі, які не отримують замісної гормональної терапії. У великому дослідженні WHI вага ожиріння була визначена як фактор ризику раку молочної залози 2,85 (95% ДІ; 1,81-4,49) для жінок із вагою понад 82,2 кг порівняно з жінками з вагою менше 58,7 кг. З точки зору онколога, тому необхідно звертати увагу на ожиріння, яке може бути викликане, наприклад антипсихотики, принаймні те саме, але скоріше більше уваги, оскільки відносний ризик цього фактора ризику вищий, ніж відносний ризик гіперпролактинемії. З точки зору дослідження, доцільно з'ясувати частку жінок із ожирінням та частку жінок з гіперпролактинемією в когорті жінок, які отримували антипсихотичні засоби.

В даний час немає доказів достатньої сили, щоб чітко продемонструвати зв’язок між психіатричними препаратами та підвищеним ризиком злоякісних утворень. Однак цей взаємозв'язок повинен бути предметом подальших досліджень у добре розроблених перспективних дослідженнях, оскільки відсутність доказів не означає доказ відсутності (досліджуваного явища). Однак, враховуючи багатофакторну етіологію раку, такі докази навряд чи будуть надані, оскільки практично неможливо запропонувати дослідження, в якому єдиною різницею між випадком захворювання та контрольною популяцією буде споживання або відсутність психіатричних препаратів. Тому практика призначення психіатричних препаратів повинна базуватися на правильних показаннях щодо психіатричного діагнозу і не повинна впливати на занепокоєння з приводу можливих пізніх канцерогенних ефектів.

MUDr. Ян Новотний, к.е.н. Кафедра онкології загальної лікарні та першого медичного факультету Карлового університету U nemocnice 2 128 08 Прага 2 e-mail: [email protected]