Це рандомізоване клінічне випробування (РКИ), проведене на 60 пацієнтах із середнім віком 68,3 року, виявило, що у пацієнтів з ОА коліна програма водних вправ (16 сеансів, два рази на тиждень) є більш ефективною для покращення болю та функції, ніж програма медичної освіти (8 тижневих занять по дві години), через 8 тижнів і після спостереження 3 місяці.
Остеоартроз колінного суглоба - це дегенеративна зміна суглобового хряща коліна, пов’язана з гіпертрофічними змінами кісток у цьому суглобі. Встановлено, що багато факторів, включаючи демографічні, клінічні та біомеханічні фактори, пов'язані зі ступенем болю та функціональною здатністю. Також з’являється все більше доказів зв’язку з психологічними факторами, такими як тривога, страх та депресія.
Кілька систематичних оглядів та рекомендацій щодо клінічної практики рекомендують широкий спектр немедикаментозних втручань, таких як аеробні, водні та/або вправи на опір, освіта/самообслуговування, ходьба та схуднення у пацієнтів із надмірною вагою. Фізична активність є найбільш рекомендованим нефармакологічним втручанням для поліпшення болю та функції.
Це рандомізоване клінічне випробування (РКИ) має на меті порівняти ефективність програми водних вправ із медичною освітою в осіб з остеоартритом колінного суглоба з точки зору болю, виміряної за допомогою візуальної аналогової шкали (VAS); функціональність, виміряна показником функціональної здатності при остеоартрозі, WOMAC; якість життя (SF-36), функціональна рухливість (тест Timed Up and Go) та симптоми депресії (шкала гериатричної депресії Yesavage). Різниця в оцінці WOMAC щонайменше -7,9 вважається клінічно значущою при артрозі колінного суглоба.
Учасників набирали із центру первинної медичної допомоги. Всього було включено 60 пацієнтів з остеоартритом колінного суглоба (58% з рентгенологічними критеріями для артрозу колін 1 або 2 ступеня, 42% ступеня 3 або 4), віком від 60 до 85 років з адекватною клінічною та когнітивною ситуацією, які були рандомізовані отримати програму медичної освіти під керівництвом мультидисциплінарної групи (8 тижневих занять по дві години) з порадами щодо вправ, які слід робити вдома 2 або 3 рази на тиждень, або програму водних вправ (16 занять по 60 хвилин, 2 рази на тиждень) ), яку викладають фізіотерапевти з місцевого центру водної фізіотерапії. Оцінки проводились до, через 8 тижнів після початку втручання та через 3 місяці спостереження.
Ці дві групи були подібними за демографічними та клінічними характеристиками до втручання, за винятком опитувальника Yesavage.
Щодо основного результату болю, між групами не було відмінностей, коли його оцінювали за допомогою VAS, але больова область опитувальника WOMAC (більш конкретна та адекватна для оцінки болю при остеоартрозі) показала більшу користь у групі водних вправ, ніж у медична освіта в кінці втручання.
Інші результати показують, що у порівнянні з медичною освітньою групою пацієнти, які отримували втручання за допомогою водних вправ, покращили функціональність наприкінці втручання, тоді як відмінностей у якості життя та симптомах депресії не було. Поліпшення функціональних можливостей зберігалося протягом 3-місячного спостереження.
Деякими обмеженнями цього дослідження є високий рівень відсіву (особливо в групі освітніх програм), який міг скомпрометувати результати, навіть використовуючи аналіз намірів для лікування, а також те, що група освітніх програм не отримувала на місцях нагляд за еквівалентом вправи порівняно з групою для водних вправ. Слід також брати до уваги неоднорідність груп щодо результату симптомів депресії на початковому рівні.
Незважаючи на обмеження та труднощі з повторенням того самого втручання в нашій обстановці, результати свідчать про те, що водні вправи можна рекомендувати для поліпшення болю та функціональних можливостей у пацієнтів з остеоартритом коліна. Дослідження показує, що нефармакологічні заходи повинні бути фундаментальною частиною лікування болю та функціональних можливостей у пацієнтів з остеоартритом коліна.