легендарний

Завдяки фігурі химерного фермера зірка Нуаре почала запаморочливо сходити.

Братислава, 1 жовтня (TASR) - Філіпп Нуаре ніколи не вважався актором, придатним для виконання певних типів завдань - коханців, поліцейських чи героїв дій. Незважаючи на втілення різноманітних персонажів у різноманітних жанрах кіно, його твереза, природна акторська гра з певною дозою нахабства та перспективи завжди була впізнаваною та привабливою для глядачів. У передмові до книги, присвяченої його виконанню обов’язків, колишній президент Франції Фрашуа Міттеран написав, що Нуаре "належить тим, хто формує характер свого часу". У четвер, 1 жовтня, виповниться 90 років від дня народження одного з найвидатніших французьких акторів.

Філіпп Нуаре народився 1 жовтня 1930 року в місті Лілль на півночі Франції та провів значну частину дитинства на півдні країни в Тулузі. Він виріс у забезпеченій родині продавця готового одягу. Він почав навчатися в паризькому коледжі Янсон-Саллі, але його внесок був позначений зростаючим інтересом до акторської майстерності. Він не закінчив навчання і під керівництвом Роджера Бліна почав здобувати акторський досвід та освіту в Західному драматичному театрі.

У 1953–1960 роках працював у знаменитому паризькому ансамблі «Театр Національний Популер» у Парижі. Він зіграв тут близько 40 завдань і відвідав з ним Прагу в 1955 році. Він також познайомився зі своєю майбутньою дружиною Монік Шомет, з якою одружився в 1962 році і мав дочку Фредеріке. Він виступав у складі комічного дуету зі своїм колегою Жаном П'єром Даррасесом і набирався досвіду перед камерою.

Першою стала комедія Джиджи 1949 р. Більше місця йому надала сюрреалістична історія про маленьку дівчинку в Парижі під назвою Зазі в метро (Луї Малле, 1960). Він знявся в історії Леді Л, яку зняв британський актор і режисер Пітер Устінов із зірковим складом - Софі Лорен, Пол Ньюман, Девід Нівен. Він знявся у комедії "Симпатичний лиходій" (Жан Беккер, 1966) з Жаном-Полом Бельмоном та у військовій історії "Життя в замку", яку того ж року знову зняв Луї Малл.

Нарешті, акторська слава прийшла в 1967 році у вигляді невідомої в Словаччині комедії «Олександр ле біенхоре», режисером Клодом Зіді. Завдяки фігурі химерного фермера зірка Нуаре почала запаморочливо сходити. У 1972 році вони з Енні Жирардо створили своєрідну пару старого холостяка та старої дівчини у фільмі "Стара Діва" режисера Жана-П'єра Блана. Через рік прийшли Марко Феррері та його Велика Русалка - декадентська історія про чотирьох чоловіків, які переходять на смерть. Марчелло Мастроянні, Мішель Пікколі та Уго Тогнацці виступили з Ноаре.

Далі пішла комедія "Щури темряви" (П'єр Чернія, 1974) про обман розвитку в Парижі, де Мішель Серро також грав з Нуаре. У цьому ж році Нуарет створила нетрадиційну пару з П'єром Рішаром у фільмі "Хмара в зубах" режисера Марка Піко. Він відзначився як месник у захоплюючій військовій драмі "Стара гвинтівка" (Роберт Енріко, 1975). Того ж року він виграв незабутню роль у легендарній комедії "Мої друзі" режисера Маріо Монічеллі. Група нерозлучних друзів, які віддавались гуморесіну та канадським жартам, завоювала прихильність глядачів, і в 1982 році Монічеллі зняв його продовження.

Нуарет вже був на вершині акторської кар'єри, коли знову зустрів Енні Гірардо в якості слідчого поліції - у кримінальному фільмі "Ніжна курка" (1978) та в її комедійному продовженні "Вони вкрали тулуб Юпітера" (1980). Філіп де Брока зняв обидва успішні фільми. Разом з Мішелем Серро Нуаре відзначився у нетрадиційному кримінальному фільмі "Голова або орел" (Роберт Енріко, 1980).

Характер поліцейського також з'явився Нуаре в комедії "Перебільшення", яку в 1984 році перестрілив Клод Зіді, - за якою слідували продовження "Розпад проти гнилих" (1990) і "Суперпреніт" (2007). Глядачі могли побачити Філіпа Нуаре у фільмі "Біо Радж" (Джузеппе Торнаторе, 1988), у драмі "Життя і нічого іншого" (Бертран Таверньє, 1989) та в чеському фільмі "Занадто галаслива самотність", знятому в 1994 році Верою Кайс за мотивами відомий шедевр Богуміла Грабала. Поруч із ним з'явилася низка чеських зірок, зокрема Квета Фіалова та Властиміл Бродський. Фільм "Поштовик" режисера Майкла Редфорда також датується 1994 роком, в якому Нуарет зіграла поета Пабло Неруду. Одним з останніх фільмів, які актору вдалося завершити, була комедія "Відбивні" (Бертран Блієр, 2003).

Філіп Нуаре помер 23 листопада 2006 року в Парижі. Він виграв премію Бафта в категорії «Найкраща чоловіча роль» за фільм «Біо Радж», а також нагороду Цезар за фільми «Життя і нічого іншого» та «Стара гвинтівка». Він також отримав європейську кінопремію за "Життя і ніщо" та "Біо-рай". Зі знаменитою дистанцією та самоіронією актор стверджував про свою професію: "Фільм не заповнює все моє життя, це лише його частина. Правда, це дозволяє мені жити цілком комфортно".