Вульгарні вугрі є хронічним запальним захворюванням, що вражає переважно сальні залози та волосяні фолікули. Виникнення вже описано у новонароджених та немовлят, але найчастіше воно вражає молодих людей у статевому дозріванні, рідко зберігається у зрілому віці. Це одна з неінфекційних багатофакторних хвороб. В основному вражає ділянки шкіри, багаті фолікулами сальних залоз - обличчя (лоб, нижня частина обличчя та підборіддя), верхню частину тулуба, особливо в спині, плечі.
Хронічне запалення сальних залоз або волосяних фолікулів викликане закупоркою їх проток і продовжується з розвитком незапальних (мікрокомедони та комедони) або запальних уражень (папул, гнійників, кіст). Первинним проявом вугрів є закритий, білий комедон, пізніше відкритий - чорний комедон. Чорний колір викликаний меланіном. Комедони поступово запалюються, утворюючи папули та гнійнички, у більш важких випадках інфільтрати, абсцеси та сальні або кутові кісти. Запалення не має інфекційного характеру, воно виникає у відповідь на сторонній матеріал, що засмічує фолікул.
Надмірна продукція шкірного сала, утримання рогівки в гирлі фолікулів і подальша колонізація вогнищ анаеробною бактерією Propionibacterium acnes відіграють важливу роль у патогенезі. Папули та пустули заживають протягом декількох днів, здебільшого без рубця, однак більші запальні процеси можуть залишити рубець (частіше заглиблений, але іноді келоїдно підвищений). Генетичні впливи (кількість та функція сальних залоз, вироблення кератину та гормональні впливи - андрогени пригнічують, естрогени стимулюють вироблення шкірного сала, але також інші гормони, такі як глюкокортикоїди надниркових залоз, гормони щитовидної залози та гіпофіза), розлад кератинізації, бактеріальна блоха шкіри патогенез вугрів, імунні механізми та запалення.
Серед важких, але дуже рідкісних форм вугрів у дітей старшого віку та молодших людей - вугрові вугрі (утворюються великі зливні запальні горбки та абсцеси, некроз, великі атрофічні або гіпертрофічні рубці, особливо на грудях, спині, плечах, але обличчя уражається рідко), зворотні вугрі (злиті абсцеси з геморагічно-гнійним вмістом, що зачіпають інтертригінозну область з апокринними залозами, гіпоальбумінемія, клітинний імунний дефіцит, зниження рівня заліза в сироватці крові) вугрові фульмінани яке протікає як гостре захворювання, що загрожує життю, із загальною запальною активністю (лихоманка, суглобові, м’язові болі, втрата ваги та нудота, посилена седиментація та лейкоцитоз і вимагає госпіталізації, призначення загальних кортикоїдів та антибіотиків).
Наприклад, у випадку диференціальної діагностики слід виключити прищі косметичні, що спричинене надмірним використанням косметичних кремів, лосьйонів, а також деяких мил, вугрі з фізичних причин - механічне (тертя), УФ-випромінювання, використання невідповідних сонцезахисних кремів та масел, лікувальні прищі, де причиною є вживання деяких лікарських засобів (стероїдів, протиепілептичних засобів, седативних препаратів, оральних контрацептивів, вітаміну В6 та В12, антибіотиків, циклоспорину А та інших).
Грамнегативний фолікуліт може розвинутися під час тривалого лікування антибіотиками широкого спектру дії, що зменшує кількість пропіонібактерій та інших шкірних сапрофітів, а це призводить до надмірного росту грамнегативних бактерій (клебсієла, ентеробактерії, кишкова паличка, протей).
Лікування вугрів слід починати, як тільки з’являються перші симптоми - комедони. Таким чином, можна попередити розвиток більш важких форм та можливі рубці. Оскільки це хронічне захворювання, ефект від лікування, як правило, помітний від декількох днів до тижнів. Вибір методу лікування визначається ступенем тяжкості клінічної картини (кількістю та характером набряків шкіри, ступенем ураження шкіри, тривалістю захворювання та способом загоєння). Переважною є комбінація лікарських засобів для місцевого застосування (починаючи з одного препарату та поступово додаючи інший препарат, якщо добре переноситься та потребує), а пізніше, за необхідності, також вводяться препарати із загальним ефектом (ретиноїди, АТВ - кліндаміцин, еритроміцин). Лікування, як правило, тривале, важливе підтримуюче лікування в період ремісії та активна співпраця пацієнта.