Деякі антигіпертензивні засоби можуть зменшити ризик розвитку деменції та хвороби Альцгеймера, заявили американські дослідники.

антигіпертензивні

Близько 36 мільйонів людей у ​​всьому світі страждають від певної форми деменції, яка може бути деменцією Альцгеймера, судинного типу або тіла Леві. Міжнародний дослідницький інститут хвороби Альцгеймера прогнозує, що якщо профілактика захворювань, показники виживання та ефективність лікування не будуть суттєво покращені, кількість людей, які страждають на деменцію, подвоюватиметься кожні двадцять років. Організація прогнозує, що до 2030 року кількість зацікавлених сторін може досягти 66 мільйонів, а до 2050 року ця кількість може перевищити 115 мільйонів.

Різні терапевтичні варіанти, щоб затримати або запобігти драматичній ситуації, описаній вище, вже давно інтенсивно досліджуються. У цих дослідженнях спостерігались судинні фактори ризику. Кілька досліджень показали зв'язок між гіпертонією у віці від 40 до 60 років (особливо якщо її не лікувати) та ймовірністю розвитку деменції.

Лі та його колеги (Медичний факультет Бостонського університету) повідомили у своєму дослідженні в British Medical Journal про потенційну роль інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та блокаторів рецепторів ангіотензину (ARB) у зменшенні ризику деменції та уповільнення захворювання. Дослідники вивчали частоту розвитку деменції у 819 000 пацієнтів чоловічого віку старше 65 років із серцево-судинними захворюваннями між 2002 і 2006 роками.

У проспективному когортному дослідженні було встановлено, що як АРБ, так і інгібітори АПФ мають захисну дію проти деменції і можуть бути адитивними при одночасному застосуванні. Однак при застосуванні АРБ ризик розвитку деменції значно нижчий, ніж у пацієнтів, які отримували лізиноприл та інші серцево-судинні препарати групи інгібіторів АПФ. Крім того, у пацієнтів із раніше існуючою хворобою Альцгеймера виявлено, що при лікуванні АРБ ризик розміщення в будинку догляду є нижчим, ніж при застосуванні інгібітора АПФ.

Слабкі сторони дослідження включають не врахування важливих упереджень в аналізі, таких як сімейна історія деменції, освіта учасників, тяжкість захворювання та раніше виявлені етнічні нерівності у застосуванні антигіпертензивних препаратів. 4-річне дослідження, відносно невелика тривалість з точки зору результату та невипадкове розподіл лікування також є серйозними проблемами. Результати не можна екстраполювати на жінок, оскільки рівень участі жінок у когорті становив лише 2%.

Незважаючи на те, що автори виключили з дослідження тих, у кого симптоми захворювання на деменцію розвинулись за рік до лікування, можливо, хвороба все ще була неправильно класифікована на початку та під час спостереження. Важливо зазначити, що, як і в будь-якому дослідженні подібного характеру, зв’язок, виявлений у дослідженні, не є причинно-наслідковим, і відсутність зміни артеріального тиску під час спостереження ще більше ускладнює інтерпретацію.
Дослідження на клітинному рівні та експерименти на тваринах виявили ряд біологічних механізмів, які припускають нейропротекторну дію антигіпертензивних засобів. Окрім зниження артеріального тиску та сприятливого впливу на судини, певні агенти можуть впливати на невропатологію хвороби Альцгеймера. Однак, навіть якщо є захисний ефект, не зовсім зрозуміло, чи є це наслідком зниження артеріального тиску або, принаймні частково, іншим механізмом, хоча це ключове питання лікування.

Рандомізовані контрольовані дослідження з антигіпертензивними препаратами у пацієнтів літнього віку демонструють неоднозначну картину. Тільки дослідження систолічної гіпертензії в Європі (Syst-Eur) показало значно нижчу частоту деменції при активній антигіпертензивній терапії. Інші дослідження не виявили чіткої терапевтичної користі, хоча сприятливий ефект спостерігався у деяких підгрупах (наприклад, у пацієнтів з легкими когнітивними порушеннями, неускладненим або рецидивуючим інсультом). Поширеним критичним зауваженням щодо цих досліджень є те, що вони короткочасні, учасники когнітивно низького ризику, когнітивні функції розглядаються як вторинна кінцева точка, а рівень відсіву високий. Тому, хоча результати обнадійливі, вплив антигіпертензивного лікування у літніх людей на деменцію залишається сумнівним.

Виявлення профілактики та лікування деменції мало б величезне значення для охорони здоров'я та економіки. Хоча деякі антигіпертензивні препарати можуть зменшити ризик розвитку деменції, необхідні подальші поглиблені дослідження, щоб точно оцінити корисність та потенційну роль антигіпертензивних препаратів загалом та АРБ, зокрема, у боротьбі з деменцією.