За звичайних обставин людський організм здатний підтримувати майже постійну температуру тіла. Надлишок тепла, спричинений підвищеною фізичною активністю тіла (наприклад, під час бігу), втрачається з людського тіла випромінюванням, перенесенням контактів, потоком та випаровуванням поту з поверхні шкіри. Втрати тепла випаровуванням є вирішальними за звичайних обставин. Однак, якщо температура та відносна вологість повітря перевищують певні значення, адаптаційні зміни в організмі вже не в змозі підтримувати температуру тіла в допустимих межах.
Нормальна температура тіла людини залежить від місця вимірювання. Вимірюється в пахві приблизно від 36 до 37,5 градусів Цельсія, вимірюється в прямій кишці приблизно на 0,5 градуса Цельсія вище. Температура серцевини навіть вища, критичною вважається 40 градусів Цельсія.
Для того, щоб підтримувати температуру тіла в безпечних межах, тіло повинно ефективно позбавляти організм від надмірної температури, що утворюється фізичною роботою (наприклад, під час бігу). В основному це відбувається шляхом перерозподілу більшої кількості крові до ділянок шкіри тіла та випаровування поту з шкіри. Метою цього процесу є охолодження шкіри шляхом випаровування поту, а потім охолодження крові, що тече нижче її поверхні. Охолоджена таким чином кров охолоджує серцевину тіла. Чим вища вологість навколишнього середовища, тим складніше випаровування поту з шкіри, який не випаровується, а капає. Це призводить до різкого зменшення охолоджуючого ефекту. З цієї причини найбільш ризикованою погодою є висока температура та висока відносна вологість повітря.