Завдяки невеликим генетичним модифікаціям Yersinia pestis перейшов від відносно м’якої бактерії, що викликає шлунково-кишкову інфекцію, до патогену, що вбиває шкідників, який за століття забрав понад 200 мільйонів смертей, згідно з нещодавньою доповіддю Nature, чиказького північно-західного дослідника описані у випуску.

Основними формами зараження бактерією Yersinia pestis є бубонна чума, легенева чума та чума септицемії. Залозиста лихоманка зазвичай виникає внаслідок укусу щурячої блохи (Xenopsylla cheopsis), який переносить бактерії як проміжного господаря, легенева чума поширюється краплинною інфекцією, тоді як при септично-хімічній формі захворювання бактерії можуть потрапляти в організм ззовні і намотуватися і розвиватися в с.

вбивцею

Перша велика чума в Європі сталася після 540 р., Коли візантійський імператор Юстиніан I (525–565) також був заражений, але пережив хворобу. Кількість загиблих могла бути щонайменше 25 мільйонів, але за деякими підрахунками могла сягнути 50 мільйонів. Хвороба спалахнула знову на континенті в XIV столітті, коли чорна смерть забрала 150 мільйонів життів.

Мікробіолог Віндем Латем, доцент Північно-Західного університету, навчався на мишачих моделях, коли міг набути вбивчих властивостей бактерії. Дослідники використовували давні «батьківські» штами збудника, які досі існують у природі, в тілі азіатських лісових кишень. В експериментах до мікроорганізмів був введений ген Pla (активатор плазміногену), який відповідає за тромболіз, тобто розпад тромбів. В результаті втручання бактерія, яка викликає відносно легкі шлунково-кишкові інфекції, стала патогеном-вбивцею, що викликає смертельну легеневу чуму.

Вчені також виявили, що мутація того самого гена, який інакше присутній у сучасних штамах бактерії, дозволяє патогену поширюватися в організмі та "окупувати" лімфатичні вузли, як це можна побачити під час бубонної чуми.

Як зазначає Видхем Латем, провідний автор дослідження, важко точно визначити, що бактерія, яка з часом втратила гени, але також придбала нові, включивши ген Pla. "Це могло статися щонайменше за 1500 років або принаймні за століття до початку чуми Юстиніана", - пояснив американський мікробіолог. Він додав: "Це гарна ідея пам’ятати про цю історію, коли ми розглядаємо патогенних мікроорганізмів, оскільки, як показує приклад чуми Ієрсінії, досить невеликої генетичної зміни, і ми можемо раптово опинитися перед новою пандемією".