Перегляньте статті та зміст, опубліковані в цьому носії, а також електронні зведення наукових журналів на момент публікації

Будьте в курсі завжди, завдяки попередженням та новинам

Доступ до ексклюзивних рекламних акцій на підписки, запуски та акредитовані курси

Мексиканський урологічний журнал є офіційним органом Мексиканського товариства урології. З часу свого створення в 1943 р. Його основною метою було охопити роботу та поширити знання урологів Мексики. Завдяки глобалізованій інформації, яка є в даний час доступною, і як спосіб її збільшення, принципи та основи були зміцнені, щоб поступитися місцем обміну знаннями з іншими країнами. Таким чином, Revista Mexicana de Urología публікує оригінальні статті, клінічні випадки, оглядові статті, редакційні статті, короткі публікації, історію та філософію, а також статті про основні та клінічні дослідження. Наше бачення - запропонувати графічний простір якості та етики, щоб виразити вправи уролога на користь здоров’ю.

Слідкуй за нами на:

центральному

Вступ: Лапароскопічна хірургія нирок стала практичною та прийнятною альтернативою для лікування складних хірургічних урологічних захворювань. Існують люмбоскопічний та трансперитонеальний підходи до лікування обмежених пухлин нирок та недостатньо функціональних захворювань нирок, які є альтернативою відкритій хірургії з меншою захворюваністю та смертністю, з однаковим довготривалим онкологічним результатом.

Цілі: Описати наш досвід лапароскопічної простої, часткової та радикальної нефректомії, зазначивши показання до хірургічного лікування та супутні патології після операції, час хірургічного втручання, кількість кровотеч та перебування в лікарні.

Матеріал та методи: Це ретроспективне та описове дослідження, проведене у період між серпнем 2009 року та серпнем 2012 року, в якому взяли участь 43 пацієнти (25 жінок та 18 чоловіків). Було проведено 26 простих нефректомій, 15 радикальних нефректомій та 2 часткові трансперитонеальні нефректомії.

Результати: Ускладнень було мало, і вони були різними для кожної конкретної процедури, найчастішим ускладненням була інтраопераційна кровотеча та тривалий ілеус.

Висновки: Лапароскопічна нефректомія є стандартом для лікування злоякісних та доброякісних захворювань нирок, за нашим досвідом, як і в інших серіях, виявляється низький рівень ускладнень, що демонструє, що лапароскопічна нефректомія, проведена досвідченим хірургом, є безпечною процедурою для лікування цих патологій.

Передумови: Лапароскопічна хірургія нирок стала практичною та прийнятою альтернативою для лікування складних хірургічних урологічних захворювань. Люмбоскопічний та трансперитонеальний підходи використовуються при обмеженій пухлині нирок та гіпофункціональній нирковій патології як альтернатива відкритій хірургії, демонструючи меншу захворюваність та смертність та однаковий довгостроковий онкологічний результат.

Цілі: Описати наш досвід простої, часткової та радикальної лапароскопічної нефректомії, прокоментувавши показання до хірургічного лікування та супутні патології після операції, тривалість операції, крововтрату та перебування в лікарні.

Матеріал та методи: Це описове, ретроспективне дослідження, часові рамки якого були з серпня 2009 року по серпень 2011 року та включали загалом 43 пацієнта (25 жінок та 18 чоловіків). Було проведено 26 простих нефректомій, 15 радикальних нефректомій та 2 часткові трансперитонеальні нефректомії.

Результати: Ускладнень було мало, і вони варіювали залежно від конкретної проведеної процедури. Найчастішим ускладненням була інтраопераційна кровотеча та тривалий ілеус.

Висновки: Лапароскопічна нефректомія є стандартним методом лікування доброякісної та злоякісної патології нирок. У нашому досвіді, як і в інших серіях, спостерігався низький рівень ускладнень, що свідчить про те, що лапароскопічна нефректомія, виконана досвідченим хірургом, є безпечною процедурою для лікування цих патологій.

Починаючи з 1966 р., Коли перші дослідження з лапароскопії опублікував російський гінеколог Курст Семмс, було продемонстровано його доцільність та відтворюваність. 1; Крім того, він сконструював лапароскопічний інструмент, саме тому його вважають батьком лапароскопії. Багато інших спеціальностей прийняли його використання, як і Реддік та Олсен, які продемонстрували чудові результати у 200 лапароскопічних холецистектоміях 2 .

Успіх результатів лапароскопічної хірургії за іншими спеціальностями змушує урологів розглянути можливість проведення цієї методики, як це опублікував Клейман у 1990 р., Виконання першої лапароскопічної нефректомії 3, і з цього моменту публікація про виконання більше урологічних процедур у нирки, сечовід, сечовий міхур і простата.

Лапароскопічна операція на нирках має найбільші успіхи з різними підходами та техніками, серед них проста нефректомія, радикальна нефректомія та часткова нефректомія; всі вони з люмбоскопічним або трансперитонеальним підходом, будь то для злоякісної або доброякісної патології, з дуже хорошими результатами та меншою захворюваністю у вибраних пацієнтів.

Про першу лапароскопічну радикальну нефректомію Coptoal повідомив у 1991 р. 4, однак побоювався, що це матиме наслідки для подальшого контролю раку, на сьогоднішній день це вибір лікування пухлин нирок T2 N0 M0 або менших мас, які неможливо впорати з часткова нефректомія, з виживаністю, еквівалентною відкрито-радикальній операції .

Лапароскопічна часткова нефректомія продовжує вважатися надзвичайно складною процедурою, яка показана при ниркових масах менше 4 см, і бажано, щоб вони були екзофітними, а також периферичними, щоб досягти адекватних меж резекції без шкоди для онкологічного контролю 4 .

Існують нові методи, такі як кріоабляція пухлин нирок, керована лапароскопічним ультразвуком високої чіткості, за допомогою лапароскопічного підходу, з хорошими результатами та з меншою захворюваністю, що застосовується при локалізованих пухлинах нирок 4 .

Лапароскопічна хірургія нирок в даний час є частиною вибору лікування багатьох захворювань нирок, вона показала менше захворюваності та хірургічних травм, коротше перебування в лікарні та кращий контроль болю; Досі немає єдиної думки щодо того, який підхід кращий, люмбоскопічний або трансперитонеальний, перший з перевагою того, що не маніпулює внутрішньоочеревинними нутрощами, зменшуючи ризик ускладнень, таких як перфорація кишечника або травма дванадцятипалої кишки, з недоліком меншого простору для роботи; а в другому з перевагою більшого комфорту та простору для роботи з інструментами та троакарами, але завжди з прихованим ризиком пошкодження внутрішніх органів 6,7 .

Використання цієї методики передбачає складні завдання, оскільки для її виконання завжди потрібні наявність достатнього та достатнього матеріалу, а також команда лапароскопічних урологічних хірургів для постійного оновлення та постійного навчання новим малоінвазивним методикам.

У нашій лікарні лапароскопічна нефректомія з трансперитонеальним підходом є вибором при доброякісних та новоутворених захворюваннях нирок відповідно до стадії захворювання; метою цього звіту є представити наш 3-річний досвід лапароскопічної нефректомії 8 .

Матеріал і методи

Ретроспективне та описове дослідження. З серпня 2009 р. По серпень 2012 р. Пацієнтами, які перенесли просту лапароскопічну нефректомію, лапароскопічну радикальну нефректомію та лапароскопічну часткову нефректомію, був проведений огляд файлів в архіві Центральної військової лікарні.

Переглянуто 43 справи пацієнтів, з них 25 жінок та 18 чоловіків; 15 пацієнтам лікували пухлини нирок стадії T1 та T2, 28 пацієнтів - доброякісну патологію, що обумовлювала відторгнення нирок. У всіх пацієнтів до операції були проведені передопераційні дослідження: гематична біометрія, хімія крові, сироваткові електроліти, тести на схильність до кровотеч, загальний огляд сечі та посів сечі, крім уротомографії, а у пацієнтів з відключенням нирок вони представили сцинтиграфію нирок, що підтвердило зазначене виключення.

Всім пацієнтам вводили 1 г внутрішньовенно цефтріаксону до операції, застосовували компресійні трикотажі до операції та після операції, крім 40 мг підшкірного еноксапарину кожні 24 години протягом 5 днів після операції, всім перед початком операції поміщали катетер сечового міхура Фолі; хірургічна команда складалася з 2 урологічних хірургів, які виконували всі процедури.

Усі випадки, включені в цю серію, оперувались через транперитонеальний доступ, використовуючи 4 - 5 портів доступу для камери та робочих інструментів. Пацієнта помістили в частковий бічний пролежень (рис. 1), протилежний тій стороні, яку потрібно оперувати, і підтримуючи шарнірними руками хірургічного столу. Після встановлення операційного поля було зроблено 1-сантиметровий розріз поперек пупка для введення тупого кінця. Після досягнення адекватного пневмоперитонеуму (15 мм рт. Ст.) Була введена 30-градусна камера. Потім було встановлено 3 або 4 порти: у середній точці підреберної дуги, на середньому рівні між ESIA та камерою та інший на гребіні клубової кістки. Кількість і діаметр троакарів залежали від латеральності втручаної нирки (4 троакари праворуч і 3 троакари ліворуч). Біполярний електрохірургічний блок та радіочастотна електрокоагуляція (Ligasure ®) застосовувались у всіх пацієнтів. Почалося з деколяції іпсилатеральної кишки для оголення заочеревини. Розтин та вивільнення нирки проводили блочно, за допомогою радикальної, простої або часткової техніки нефректомії, залежно від причини хірургічного показання. Hem-o-lok ® та/або Endo GIA TM універсальний використовували відповідно до переваг щодо судинної перев'язки.

Рисунок 1 Положення, в яке поміщений пацієнт, перед операцією.

У всіх випадках ниркову ніжку перев'язували окремо. Хірургічний зразок витягували за допомогою лапароскопічного мішка за рахунок збільшення одного з нижніх портів без морцеляції, і в усі розміщували дренаж, який видаляли приблизно через 5 днів. Після операції схема спостереження складала кожні 2 тижні протягом наступних 2 місяців, щоб потім дистанціювати контролі з інтервалом у 3 місяці.

Всім пацієнтам вводили післяопераційну знеболювальну схему кеторолаку 30 мг внутрішньовенно кожні 6 годин та парацетамолу 1 г внутрішньовенно кожні 8 годин, а у випадку більшої біль їм вводили 50 мг трамадолу як рятувальну дозу, крім зазначення захист шлунку омепразолом 40 мг внутрішньовенно кожні 24 години та протиблювотним засобом ондансетроном 8 мг внутрішньовенно кожні 8 годин; Амбулацію та прогресивну рідку дієту розпочали через 24 години після операції.

Виписку з лікарні планували через 3 дні після операції, без наявності катетера сечового міхура та дренажу живота, з видаленням швів через 10 днів після процедури.

Основними ускладненнями, пов’язаними з хірургічною процедурою, вважали: судинну травму, пошкодження вісцеральних органів, тромбоемболічні події та кровотечі більше 1000 мл.

З усіх обстежених пацієнтів було втручано 43 пацієнти, всі процедури були трансперитонеальними, з них 26 нефректомій було простими (8 праворуч та 18 ліворуч), 2 праворуч часткові нефректомії, 15 радикальних нефректомій (7 праворуч та 8 ліворуч); з віковим діапазоном від 23 до 83 років, у середньому 56,64 років.

Серед супутніх захворювань 39,53% (n = 17) пацієнтів виявили деяку супутню патологію, 7 пацієнтів страждали на системну артеріальну гіпертензію, один пацієнт страждав на цукровий діабет 2 типу, 5 пацієнтів мали обидва захворювання, 2 пацієнти T1c n0 M0 аденокарцинома простати з радикальною простатектомією при адекватному онкологічному контролі пацієнт із гіпотиреозом та пацієнт із системною червоною вовчаком.

З 26 простих нефректомій всі були зумовлені виключенням нирок, 10 вторинними для каменів стаггорна (38,46%), 8 - через обструктивні камені в сечоводах (30,76%), 5 - через стеноз сечоводу (19,23%), 2 - через стеноз уретеро-тазовий перехід (7,6%) та один при туберкульозі нирок (3,8%).

15 радикальних нефректомій стосувалися пухлин нирок: 5 у стадії T1a N0 M0 (33,33%), 5 у стадії T1b N0 M0 (33,33%), 3 у стадії T2a N0 M0 (20%) та 2 у стадії T2b N0 M0 (13,33 %)

2 часткові нефректомії в нашій серії стосувались пухлин нирок T1a N0 M0.

Тривалість операції становила від 150 до 470 хвилин, середній час - 253 хвилини.

Кількісні показники кровотечі визначали від 100 мл до 4000 мл із середньою кровотечею 450 мл.

З 43 процедур була необхідна конверсія у 2 процедурах (4,6%), правій простої нефректомії (2,3%) та праворадикальній нефректомії (2,3%).

Тривалість перебування в лікарні становила від 2 до 29 днів, при середньому перебуванні в лікарні 5,1 дня.

З 43 пацієнтів 10 пацієнтів мали ускладнення (23,25%), 6 - тривалу кишку (13,95%), одну ускладнену повну кишкову блокаду, що вимагала резекції та кишкового анастомозу (2,3%), правий пневмоторакс, який був усунений пневмокітом (2,3% ), ураження дванадцятипалої кишки, при якому було проведено первинний ремонт (2,3%) та легенева тромбоемболія (2,3%).

З усіх пацієнтів 5 з них (11,62%) потребували рятувальної дози трамадолу, 9 пацієнтів не переносили дієту (20,93%) і 4 не блукали з ліжка (9,3%) перші 24 години після операції.

Результати представлені групами спеціально для лапароскопічної простої нефректомії в таблиці 1, лапароскопічної радикальної нефректомії в таблиці 2 та лапароскопічної часткової нефректомії в таблиці 3.