Я буду говорити про владу 21 століття, і в основному про те, як влада переставляється. Існує два типи змін, які слід обговорити. Одним з них є перехід влади, що означає перестановку влади між державами. Це досить просто: воно рухається із заходу на схід. Інший - дифузія влади, коли влада переходить із західних чи східних держав до недержавних суб’єктів. Ці дві речі сигналізують про великі трансформації влади 21 століття. Я буду говорити про обидва окремо, про їх взаємодію і, нарешті, про те, які хороші новини ми можемо очікувати.

змінюється

Коли йдеться про перехід влади, часто згадується підйом Азії. Це, власне, називати відновленням або поверненням Азії. Якщо ми подивимось на світ 1800-х років, то виявиться, що половина людства проживала в Азії і там вироблялося більше половини світової продукції. Ми переходимо до 1900 року: більше половини людства все ще живе в Азії, але там виробляється лише п’ята частина світової продукції. Що трапилось? Промислова революція, яка перевела Європу та Америку в переважаючий світовий центр. У XXI столітті ми спостерігаємо поступове повернення Азії, на яку припадає більше половини світового населення, а також більше половини її продукції. Це важлива зміна. Я також трохи розповідаю про інше перетворення, дифузію сили.

Щоб зрозуміти дифузію потужності, розгляньте це: витрати на комп’ютер та телекомунікації впали на тисячу з 1970 року до початку нинішнього століття. Це велике абстрактне число. Щоб це було помітно: уявіть, якби ціни на машини впали так швидко, як комп’ютерна техніка, ми могли б купити машину всього за п’ять доларів. Якщо ціна будь-якої технології настільки різко знизиться, бар'єри для виходу на ринок утримаються. Будь-хто може взяти участь у грі. У 1970 році, якби ми хотіли одразу щось передати з Оксфорда в Йоганнесбург або Нью-Делі, місто Бразилію чи де-небудь, ми могли б це зробити. Він мав технологію. Але для цього ми повинні були бути дуже багатими, як уряди, мульти, чи, можливо, католицька церква, настільки багатими. Тепер кожен має можливість, яка раніше була обмежена кількома через ціну. Якщо плата за доступ до інтернет-кафе сплачується, сьогодні вона становить приблизно фунт, і якщо у них є Skype, користування безкоштовним. Колись звужені можливості тепер доступні кожному. Це не означає, що,

що вік національних держав був пожертвований. Національні держави все ще мають значення. Але національна держава не одна, актори метушаться поза нею. Один з них звичайний, напр. велика неурядова організація під назвою Oxfam. Деякі з них погані, напр. "Аль-Каїда" також є неурядовою організацією. Але подумайте про вплив цього на наші традиційні концепції. Ми мислимо категоріями війни та війни між державами. Згадайте 1941 рік, коли японський уряд напав на США в Перл-Харборі. Примітно, що неурядова організація, яка напала на США в 2001 році, вбила більше американців, ніж уряд Японії в 1941 році. Це можна вважати приватизацією війни. Ми спостерігаємо великі зміни в дифузії потужності.

Біда в тому, що ми думаємо про це відсталим чином. Зупинимось на мить і з’ясуємо: що таке сила? Влада - це просто здатність впливати на інших для досягнення бажаного результату. Для цього у нас є три варіанти. Ми можемо це зробити, погрожуючи насильством, «присідаючи», заробляючи гроші, «весільний місяць» або змушуючи інших бажати того, що ми хочемо. Здатність переконати інших бажати того, що ми хочемо, без насилля чи грошей - я називаю це м’якою силою. Багато людей нехтують м’якою силою, багато хто не розуміє, хоча це надзвичайно важливо. Дійсно, якщо ми навчимося краще використовувати м’яку силу, можна врятувати багато сотових і ривкових паличок. Люди традиційно сприймають владу насамперед як військову. Наприклад, великий оксфордський історик А. Дж. П. Тейлор, який викладав у цьому університеті, визначив велику державу як країну, яка переважає у разі війни. Але потрібен новий підхід, якщо ми хочемо зрозуміти силу 21 століття. Справа не лише у військовій зверхності, хоча війни все ще існують. Справа не в тому, чия армія перемагає, а в тому, чиї ідеали перемагають. Нам потрібно більше покладатися на наративи та на те, чиї наративи ефективні.

Не забуваємо, наскільки одновимірним є прогноз. Він контролює економічну потужність, виміряну ВВП. Це не говорить багато про військову силу, це не багато говорить про м’яку силу; все дуже одновимірно. І коли ми говоримо про підйом чи повернення Азії, як я вже згадував раніше, варто мати на увазі, що Азія не єдина. З погляду на Японію, Нью-Делі чи Ханой, картина підйому Китаю виглядає дещо інакше, ніж у Пекіні. Однією з переваг для американців буде те, що, коли мова заходить про азіатську владу, усі ці країни хочуть, щоб політика безпеки за американським типом компенсувала зростання Китаю. Це так, ніби Мексика та Канада є ворожими сусідами США, хоча і не є. Тож ці прості прогнози Goldman Sachs не говорять нам про те, що ми повинні знати про перехід до влади.

Вони можуть запитати: добре, і що тоді? Має значення? Не все однаково? Це не просто гра, з якої глузують дипломати та науковці? Відповідь: це дуже важливо, тому що якщо вони вірять у спад і дають на нього неправильну відповідь - факти, а не переконання - вони можуть обрати дуже небезпечну політику. Наведу історичний приклад. Пелопоннеська війна - це драматичний конфлікт, в якому грецька міська державна система розпалася на дві частини з половиною тисяч років тому. Що було причиною? На думку Фукідіда, великого історика Пелопоннеської війни, причиною стало посилення влади Афін та страх Спарти перед нею. Зверніть увагу на обидві половини пояснення!

Багато хто стверджує, що XXI століття повторить XX століття, в якому система європейських держав розпалася під час Першої світової війни, великий світ згорів, а його роль як світового центру перестала існувати; причиною війни стало посилення німецької могутності та страх Великобританії перед нею. Деякі люди говорять, що це повториться сьогодні, ми переживемо те саме в нинішньому столітті. Ні, я думаю, це помилка. Це неправильний напрямок. До 1900 р. Німеччина перевершила Великобританію лише за промисловими показниками. Я вже говорив, що Китай не відмовився від США. Але якщо ми впевнені, що це так, то це викликає почуття страху та наслідки надмірної реакції. Найбільшою небезпекою, що виникає внаслідок переорієнтації влади на схід, є страх. За висловом Франкліна Рузвельта в іншому контексті: єдине, чого ми повинні боятися, це сам страх. Нам не потрібно боятися піднесення Китаю чи повернення Азії. Якщо у нас буде політика, яка розглядає явище з більш широкої історичної точки зору, ми зможемо впоратися з цим процесом.

Зараз я перейду до поділу влади та того, як це пов’язано з дифузією влади, а потім поєднаю ці два типи. Якщо питання полягає в тому, як розподіляється сила в нашому світі сьогодні, моя відповідь на це якось схожа на тривимірні шахи. Верхня таблиця - це військова сила між державами. США - єдина наддержава і, ймовірно, залишиться такою протягом двох-трьох десятиліть. Китай не замінить США на військовій раді. Центральною дошкою тривимірних шахів є економічна сила між державами. Потужність багатополюсна. Є противаги: ​​США, Європа, Китай, Японія можуть збалансувати один одного. Нижня таблиця - це транскордонні міжнародні справи, на які уряди не можуть впливати, напр. кліматичні зміни, торгівля наркотиками, грошові потоки, пандемії; за всі справи, які перетинають кордони та не підконтрольні урядам, за них ніхто не може нести відповідальність. Немає сенсу називати їх однополярними чи багатополярними. Потужність розподіляється хаотично. Єдиний спосіб вирішити ці проблеми - і в цьому столітті виникає безліч великих завдань - це діяти разом, співпрацювати, тобто м'яка сила, стати більш мережевими, мати можливість створювати мережі для вирішення таких питань і бути здатні співпрацювати.

Іншими словами, коли ми говоримо про владу 21 століття, ми хочемо відійти від думки, що це завжди гра з нульовою сумою, тобто моя вигода - це втрата іншої, і навпаки. Влада може бути позитивною грою, прибуток іншого може бути моїм. Якщо Китай створює більше енергетичної безпеки та більший потенціал для боротьби з викидами CO₂, це добре для нас і для Китаю не інакше, ніж для кожної людини. Дозвіл Китаю вирішити свою проблему CO₂ корисний для всіх і не з нульовою сумою, а не з виграшем-програшем. Ми всі можемо виграти в цій грі. Коли ми думаємо про владу в цьому столітті, ми хочемо відмовитись від думки, що це ситуація "Я перемагаю - ти програєш". Я не вважаю себе оптимістом ура. Війни тривають. Потужність не припиняється. Військова сила має значення. Важливо підтримувати баланс. Все це зберігається. Важка сила є, і вона не припиниться. Але лише якщо ми навчимось поєднувати тверду і м’яку силу в стратегії, які я називаю розумною силою, тоді нам не доведеться мати справу з новими проблемами.

Ключове питання, над яким нам потрібно подумати: як ми працюємо разом для досягнення загального блага для всього світу, яке приносить користь усім нам? Як сформулювати наші національні інтереси, щоб це була не просто гра з нульовою сумою, а позитивна сума. У цьому сенсі, якщо ми визначаємо свої інтереси, напр. інтереси США, як це зробила Великобританія в 19 столітті: система вільної торгівлі - це підтримка фінансової стабільності, принцип відкритого моря - це було добре для Британії, а також для інших держав. У 21 столітті щось подібне потрібно. Як ми можемо створити загальне благо, яке є корисним для нас, але добре для всього світу? Це буде новинка, про яку нам слід подумати, маючи справу з владою 21 століття.

Існує спосіб сформулювати наші інтереси, за допомогою якого ми можемо захищати себе твердою силою і союзником з іншими, не тільки для створення загального блага, але також є способи вдосконалення своєї м’якої сили. Дивлячись на заяви з цього приводу, я був глибоко вражений тим, як Гілларі Клінтон описала зовнішню політику адміністрації Обами: зовнішня політика адміністрації Обами слідує філософії розумної влади, як він сказав, "використовуючи всі інструменти нашої зовнішньополітичної системи інструментів" . Якщо ми хочемо мати справу з цими двома великими перестановками влади, передачею влади між державами та перестановкою влади, що характеризується зміщенням влади від держав, нам потрібно розробити нову концепцію влади, яка поєднує тверду і м’яку силу в розумні енергетичні стратегії. Це моя хороша новина. Ми можемо це зробити.