Вступ
За останні тридцять років фармакологічна терапія великого депресивного розладу (МРЗ) значно змінилася. Спочатку найбільш широко використовуваними препаратами були трициклічні антидепресанти та інгібітори моноаміноксидази (МАО).
Нові антидепресанти, такі як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та інгібітори зворотного захоплення серотоніну-норадреналіну (СНРІ), були затверджені в період з кінця 1980-х до кінця 2000-х років. Пароксетин і сертралін - це перші СІЗЗС, затверджені наприкінці 1990-х. Есциталопрам, новий SSRI був введений у 2002 р. Загалом новіші антидепресанти переносяться краще, ніж трициклічні антидепресанти та інгібітори МАО. СІЗЗС діють на транспортер серотоніну (SERT), який бере участь у поглинанні серотоніну (5-HT) у серотонінергічних нейронах.
Інгібування поглинання 5-НТ пов'язане з збільшити позаклітинних рівнів нейромедіатора; однак механізми, які в кінцевому рахунку беруть участь у дії антидепресантів, ще не до кінця вивчені. Слід також зазначити, що фармакологічні дослідження та дослідження in vitro свідчать про важливі відмінності у ефектах різних СІЗЗС. У цій статті порівняти клінічні та фармакологічні характеристики трьох найбільш застосованих на практиці СІЗЗС, тобто есциталопраму, пароксетину та сертраліну.
Ви повинні зайти на сайт зі своїм обліковим записом користувача IntraMed, щоб побачити коментарі своїх колег або висловити свою думку. Якщо у вас вже є рахунок IntraMed або ви хочете зареєструватися, введіть тут