Пошук сенсу долі письменника

добро правду

Двохсотріччя Андерсена вшанував пам’ять словацького прозаїка Петра ГЛОЦКО вул. казка про казку Прешпорські рядки пана Крістіана (під ред. Cornea 2004).

* Натхненням для вашої книги став суворий запис у щоденнику найвідомішого датського казкового письменника 3 червня 1841 року, коли він проїжджав Братиславу під час подорожі Дунаєм від Каріграда до Відня. Це порівняно мало відомий факт з історії літератури та історії нашого мегаполісу. Що вам вдалося дізнатись про цю подорож Андерсена, і особливо, як він відобразив цей досвід у своїй роботі?

* Буквально пояснюючи "як народилася книга", ви пишете, що у 1993 році ви були на навчальному перебуванні в Данії, де досконально познайомились з Андерсеном. Це перебування змінило ваше уявлення про цього письменника до тих пір?

- Моя ідея Х. Ч. Вона не змінила Андерсена, вона просто підтвердила: Андерсен - неймовірно сучасний письменник і, крім того, він не просто належить до дитячого читача. Як і більшість чудових письменників, він також належить дорослим, але не лише тим читачам, які відкрили його ще в дитинстві, а й "поціновувачам", які відкриють його, так би мовити, "на старих колінах". Новела (не казка!) Тінь є паралельним контуром моєї книги ще й тому, що в ній йдеться про стурбованість письменника (Андерсена, мого, але також інших сучасних авторів), чи має значення робота чесного письменника. Ми з Андерсеном постійно гадаємо, чи є сенс писати про красу, добро і правду! Ось чому моя книга про Андерсена в першу чергу про кредит чесного письма, про його відгук, а також про потребу в читачах. Чи справді сьогоднішні люди хочуть читати "історії про красу, добро і правду?"

* Як казки Андерсена вплинули на вас у дитинстві та що вони означають для вас зараз?

- Вони для мене живі, тому що вони сповнені питань, які можуть задати лише люди, які тримали дитину в собі та у зрілому віці. Тонка книга Прешпорські рядки пана Крістіана Я пишу майже двадцять років, веду історію про іншого казкаря, яка трохи в тіні ювілею Х. Ч. Андерсена. Це роман Про мудрого казкаря і ніжного казкаря, тобто історія Павла Емануеля Добшинського, який написав словакам «казкове свідоцтво про народження» ще й завдяки тому, що з ним була красива і ніжна Адела, назвав її казковим ім’ям Отолієнка. Ця книга також розповість про життєздатність казки, про силу любові, добра та краси. Про це писали Ганс Крістіан Андерсен та Павло Емануель Добшинський, і це також моя тема, яка має сенс для мого написання.!