Стаття медичного експерта

Лікування гастроезофагеального рефлюксу складається з трьох компонентів:

здоров

  1. комплекс немедичних ефектів, зокрема нормалізація способу життя, режиму дня та харчування;
  2. консервативна терапія;
  3. хірургічна корекція.

[1], [2], [3], [4], [5], [6], [7], [8], [9], [10], [11], [12]

Лікування гастроезофагеального рефлюксу у дітей раннього віку

Згідно з рекомендаціями ESPGHAN (2005), лікування регургітації складається з декількох послідовних етапів.

Лікування гастроезофагеального рефлюксу у дітей старшого віку

Важливим завданням у лікуванні є корекція способу життя дитини.

Лікування гастроезофагеального рефлюксу у дітей

Гастроезофагеальний рефлюкс без езофагіту, ендоскопічно негативний варіант, а також гастроезофагеальний рефлюкс з рефлюкс-езофагітом 1. Клас:

  • антацидні препарати переважно у формі гелю або суспензії: фосфат алюмінію (фосфат алюмінію), маалокс, альмагель - по 1 дозі 3-4 рази на день через 1 годину після їжі та на ніч 2-3 тижні. Гавіскон дітям віком 6-12 років призначають всередину по 5-10 мл після їжі та перед сном;
  • прокінетичні засоби: домперидон (мотіліум, мотилак) 10 мг 3 рази на день, метоклопрамід (церукал) 10 мг 3 рази на день за 30 хвилин до їжі 2-3 тижні;
  • симптоматичне лікування (наприклад, пов’язане з респіраторною патологією шлунково-стравохідного рефлюксу).

Гастроезофагеальний рефлюкс з рефлюкс-езофагітом II ступеня:

  • антисекреторні препарати інгібіторів протонної помпи: омепразол (лоусек, рестрикція, гастрозол, ультоп та ін.), рабепразол (парієт), езомепразол (Nexium) по 20-40 мг щодня за 30 хвилин до їжі протягом 3-4 тижнів;
  • прокінетичні засоби протягом 2-3 тижнів.

Гастроезофагеальний рефлюкс з рефлюкс-езофагітом III-IV ступеня:

  • антисекреторні препарати групи інгібіторів протонної помпи протягом 4-6 тижнів;
  • прокінетичні засоби протягом 3-4 тижнів;
  • цитопротектори: сукральфат (вентер) по 0,5-1 г 3-4 рази на день за 30 хвилин до їжі протягом 3-4 тижнів.

Враховуючи роль нервової системи (особливо вегетативної відокремленості) у патогенезі гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, симптомів вегето-дистонії або патології центральної нервової системи, показано призначення комплексного лікування з урахуванням усіх посилань у патогенезі гастроезофагеального рефлюксу захворювання:

  • вазоактивні препарати (вінпоцетин, циннаризин);
  • ноотропи (гопантенова кислота, пірацетам);
  • препарати з комплексною дією (інстенон, фенібут, гліцин та ін.):
  • седативні препарати рослинного походження (препарати від матері, валеріани, хмелю, звіробою, м’яти, глоду).

Приклад основної програми лікування:

  • фосфалугель - 3 тижні;
  • мотилиум - 3-4 тижні.

Повторити курс лікування прокінетичними речовинами через 1 місяць.

Придатність антисекреторних препаратів для визначення (інгібітори Н-блокаторів 2 рецепторів гістамін або протонний насос) вирішує індивідуально з урахуванням загальних клінічних симптомів, результатів досліджень функції шлункової кислоти (гіперсекреторний стан), щоденного моніторингу рН (виражений кислий гастроезофагеальний рефлюкс), а також як недостатня ефективність програми лікування.

Фізіотерапія

Вони використовують фони з кільцевими модульованими струмами з церукалом на епігастральній ділянці, дециметрові хвилі на комірцевій зоні, пристрій Electroson.

Під час ремісії рекомендується дітям проходити санаторно-курортне лікування в закладах шлунково-кишкового профілю.

Хірургічне лікування гастроезофагеального рефлюксу

Фундопликація зазвичай проводиться за методом Ніссена або Таля. Показання до фундоплікації:

  • помітна клінічна картина гастроезофагеального рефлюксу, що значно знижує якість життя пацієнта, незважаючи на багаторазове антирефлюксне лікування;
  • довготривалі ендоскопічні симптоми III-IV ступеня рефлюкс-езофагіту на тлі повторних процедур;
  • ускладнення гастроезофагеального рефлюксу (кровотеча, стриктура, стравохід Баррета);
  • поєднання гастроезофагеального рефлюксу з грижею стравоходу при розтині мембрани.

Антиретровірусне лікування гастроезофагеального рефлюксу у дітей

Призначення антацидів та прокінетиків, антисекреторних препаратів у період клінікоморфологічного лічильника ремісії не відображається, але можна написати ряд симптоматичних ліків у пацієнтів, які "на вимогу".

При езофагіті III-IV ступеня було продемонстровано тривале введення інгібіторів протонної помпи (1-3 місяці) у бустерній (половинній) дозі. Завдяки меті проти рецидивів проводяться осінні весняні курси фіто- та вітамінної терапії, бальнеотерапії.

Дітям із шлунково-стравохідною рефлюксною хворобою у стадії неповної клінічної ендоскопічної ремісії рекомендується брати участь у фізичному вихованні в основній групі без встановлення норм вчасно та без участі у змаганнях; Заняття в основній групі дозволяються у фазі повної клінічної ендоскопічної ремісії.

[13], [14], [15], [16], [17], [18], [19]

Нагляд за витратами

Спостереження за хворою дитиною аж до переходу на дорослу поліклінічну мережу проводять дільничний педіатр та дільничний гастроентеролог. Частота призначень залежить від клінічних ендоскопічних даних і становить принаймні два рази на рік.

Частота фіброезофагогастродуоденоскопії визначається індивідуально на основі клінічних та анамнестичних даних, результатів попередніх ендоскопічних досліджень та тривалості клінічної ремісії.

  • При ендоскопічно негативному шлунково-стравохідному рефлюксному захворюванні та рефлюкс-езофагіті I дослідження повідомляється лише в тому випадку, якщо захворювання погіршується або передається в мережу дорослих.
  • Коли гастроезофагеальна рефлюксна хвороба та/або рефлюкс-езофагіт II-III ступеня фіброезофагогастродуоденоскопія проводиться 1 раз на рік під час загострення або захворювання, а також трансляція в мережу для дорослих.
  • При гастоезофагеальній рефлюксної хвороби стравоходу з рефлюксом IV ступеня (виразки стравоходу, стравохід Барретта) дослідження проводять кожні 6 місяців протягом першого року спостереження, а щороку - в наступні (залежно від клінічної ремісії захворювання).

Дослідження секреторної функції шлунка (рН-метр) проводять не частіше одного разу на 2-3 роки. Необхідність і час повторного щоденного моніторингу рН визначається індивідуально.

[20], [21], [22], [23], [24], [25], [26], [27]