Джерело початкового зображення:

Дефіцит кваліфікованих робітників також є великою проблемою в Німеччині, настільки, що існує реальна небезпека переїзду туди компаній. Канцлер Німеччини Ангела Меркель розповіла про це у власному щотижневому подкасті. Програма показує, що Берлін починає інтенсивно набирати кваліфіковану робочу силу за межами ЄС.

кваліфікований

Вперше Меркель визнала, що переміщення німецьких компаній є реальною можливістю.

«Ми знаємо, що багато галузей та компаній шукають кваліфіковану робочу силу. Без належної підготовки робітників компанії не можуть бути успішними. Тому ми повинні зробити все можливе, щоб набрати достатню кількість професіоналів, інакше компаніям доведеться переїжджати ».

- сказав канцлер. Його далеке попередження надійшло за день до Берлінського саміту представників уряду Німеччини, роботодавців та профспілок. На зустрічі зацікавлені сторони обговорять, серед іншого, дефіцит робочої сили.

До кордону ЄС і далі

Нинішній уряд Німеччини хоче вирішити ситуацію шляхом “домашньої заміни” робочої сили. Це означає перепідготовку та подальше навчання вільної робочої сили на практиці. Однак рівень безробіття в Німеччині надзвичайно низький, і частина вільної робочої сили навіть не володіє німецькою мовою. Ця частина запропонованого рішення є скоріше політичною метою: нікому не приємно чути, як уряд залучає іноземців, що не тільки посилить конкуренцію серед робітників, але й скоротить заробітну плату.

Не випадково Меркель на початку додала, що розпочинається інтенсивне навчання в рамках програми перепідготовки "не тільки в країнах-членах ЄС, але і за межами ЄС". В даний час в Німеччині працює 2,5 мільйона ненімецьких громадян ЄС, але ця кількість навряд чи збільшиться такими ж темпами, як після розширення ЄС 2004 року.

Більше людей із Центральної та Східної Європи навряд чи можна спокусити

Проблема двояка: Центральна та Східна Європа виснажена, дефіцит робочої сили широко розповсюджений, а відтік мізків у центральноєвропейській країні не можна збільшити, не завдавши шкоди місцевим постачальникам, що обслуговують великі німецькі компанії.

Інша проблема - вразливість німецької соціальної системи. Укорінені німці виводять із системи більше, ніж платили у вигляді внесків. Цю проблему вирішили працівники Центральної та Східної Європи деякий час після розширення ЄС у 2004 році. Це пояснюється тим, що східноєвропейці платили більше у вигляді внесків, ніж ті, що стягувались як соціальні виплати, компенсуючи тим самим недоліки німецької соціальної системи (насправді вони приносили прибуток у розмірі 40 млрд. Євро на рік).

Однак і цього було недостатньо, і пляма не була стійкою. Приплив східноєвропейців зменшився, а відтік мізків спричинив такі серйозні демографічні проблеми, що болісно вплинув на німецькі ланцюги поставок.

Дехто сподівався на вирішення проблеми масового ввезення мігрантів з Близького Сходу та Північної Африки, але це не було досягнуто у великих масштабах через некваліфікованість іммігрантів та протидію з боку країн-членів ЄС (на даний час Німеччина щорічно 300-400 тис. Нових учасників кваліфікований вам потрібен працівник, щоб вам не довелося різко підвищувати податки).

Від інженера-електрика до кухаря

В даний час німці стикаються з рецесією, тому вони відчайдушно намагаються стабілізувати свою економіку. Закон, що спрощує ввезення та зайняття німецької (не входить до ЄС) робочої сили від німецьких компаній, набере чинності навесні наступного року. Виконання цього закону стане головною темою тристороннього саміту у понеділок у Берліні. Закон також передбачає продовження навчання німецької мови: майбутні працівники можуть розпочати вивчення німецької мови у країні походження за рахунок німецьких платників податків.

А скільки кваліфікованих робітників не вистачає в найбільшій економіці Європи? Німецькій економіці потрібні були б головним чином інженери-електрики, інженери металургії та металургії, інженери-мехатроніки, кухарі, медсестри, доглядачі за літніми людьми, ІТ-спеціалісти та розробники програмного забезпечення.

На рівні уряду планується інституційним відкриттям ринку праці країни для Мексики, Філіппін, Бразилії, Індії та В’єтнаму.