Сходи до підвалу Колізею ведуть на глибину 6 метрів. Мох і м’ята заростають місцями, де раніше лежала дерев’яна підлога. Тут були коридори для дичини та недалеко казарми для гладіаторів.
Археологи вивчали, що видається найтемнішою стороною Римської імперії в історії. Тут були реконструйовані кабіни ліфтів та рухомі платформи - частина сценічної техніки, яка використовувала для підняття мечників та диких тварин на поле бою з інтервалом у хвилини. На арені побивали тварин, гинули жінки та діти. П’ятеро книжників наважились увійти в зону бойових дій, але лише озброєні. Вчені та посвячені назвали Колізей знаком сорому через сплеск крові, садизм та масовий психоз.
"Сцена" перепліталася з ліфтами, щоб зробити "шоу" якомога барвистішим. Овальна точка зору вмістила 55 000 глядачів. На перервах купці пропонували солоне ласощі та оцтову воду (posca). Вони також мали туалети. У спеку слуги довгими палицями розтягували брезент над трибуною. Від Вестфалії до Євфрату імперію розважали в мережі 186 амфітеатрів. Екзотичних тварин завозили з Африки. На арені воювали не тільки раби, а й шукачі пригод. Висока грошова винагорода була спокусливою.
У 70 році імператор Веспанціан розпочав будівництво Колізею. Однак його гроші швидко були витрачені даремно, тому він обклав податком громадські туалети і виголосив речення, яке увійшло в історію: "Гроші не смердять". Колізей був закінчений через 10 років. Глядачі безкоштовно вливались у кам’яний овал. Те, що було далі, історики назвали драмою зла. Почалося це вже о десятій ранку з тваринами. Єгипетські охоронці переслідували звірів вузькими коридорами для ліфтів. У підвалі був натовп. У світлі димних смолоскипів раби крутили дерев'яне колесо. Камери зброї служили складом обладнання, а також викопали 17 колодязів для очищення підлоги від фекалій.
Опівдні проводились страти вбивць, осквернювачів храму, підпальників. Цим кандидатам було призначено покарання "ad bestias". Він полягав у прив’язуванні засудженого до дерев’яного двоколісного воза та видачі звірів. Близько 3 вечора, за яким пік. Зі звуками сурм та водного органу на манеж вийшли чудово одягнені фехтувальники. Матч тривав ледве 10 хвилин. Мечі, які використовували гладіатори (gladius), були короткими, щоб смертельно травмувати супротивника. Іноді гладіатори настільки втомлювались, що більше не могли боротися з позами, тоді їм дозволяли покинути поле. Однак більшу частину часу суперник сильно поранився і кинув щит на знак того, що він здається. Якщо він мужньо захищався, публіка його звільняла. Фельдшери постійно доставляли жертв на носилках назад до склепінчастого льоху. Ними опікувались найкращі міські лікарі, адже смерть гладіатора була оплачена високою компенсацією. Однак публіка не жаліла боягузів. Невдаха мусив стати на коліна і був смертельним через горло. Тим, хто навіть не міг повзати, вдарили ножем у спину до серця.