Місцеві газети в Угорщині, що належать іноземним компаніям

lászló

Що таке глобальна преса? Що за вітчизняні картки ми можемо назвати глобальними? Як розвивалися глобальні мережі в Угорщині? Які переваги та недоліки приватизації глобальної преси? Наступні статті шукають відповіді на ці запитання.

Цей мозковий штурм має кілька попередніх наслідків. У грудні 1999 року Департамент засобів масової інформації Сегедського університету організував наукову зустріч, і я прочитав на цій зустрічі лекцію з подібною назвою. Я доповнив короткий аналіз збірника досліджень "Медіа на рубежі тисячоліть" (Fox 2000), який був опублікований під керівництвом університетської майстерні через кілька місяців. Основні висновки моєї дисертації не застаріли, але два роки з того часу внесли стільки змін у тему (і в життя сільських редакцій), що останні події в галузі глобалізації довелося увічнити.

Що таке глокалізація та глобалізація?

Що вважається глобальною газетою в Угорщині?

Те, що з’являється в бізнесі іноземної, переважно транснаціональної компанії, і намагається перевірити місцеві аспекти.
Серед щоденників у цьому сенсі: Зала Хірлап в Залаегерсегу, Вас Непе в Сомбатхелі, Напло в Веспремі, Кізальфельд у Дьєрі, 24 години в Татабаньї, газета округу Феєр в Секешфегервар, місто Дунай. Новий Задунайський щоденник у Печі та «Somogyi Hírlap» у Капошварі. На Дунаї звідси газета повіту Ноград у Шальготарджані, газета округу Хевеш в Еґері, Північна Угорщина в Мішкольці, Східна Угорщина в Ніредьгазі, Щоденник Хайду-Біхарі в Дебрецені, Газета округу Бекеш у Бекешчабі, Південний світ у Сегед - це інший міський щоденник у сільській Угорщині), Петефі Непе в Кечкеметі та Новий Неплап у Сольноку (див. Також таблицю). 3
Газету повіту Комаром-Естергом у Комаромі, Делі Хірлап у Мішкольці та День округу Бекеш у Бекешчабі не можна назвати глобальними газетами, оскільки всі три щоденні газети видаються угорськими приватними підприємцями ? з іншими філософіями бізнесу. 4

Як розвивалися глобальні листкові мережі в Угорщині?

На зорі зміни режиму кілька іноземних компаній приєдналися до стихійної, а потім контрольованої державою приватизації преси.
Історія приватизації сільської преси змагається із хвилюванням злочину, і я щаджу читача про його подробиці. Підводячи підсумок висновків інтерв'ю (Zöldi 2000), цього разу варто лише зазначити, що місцеві щоденники були продані іноземним заявникам правонаступником MSZP, тобто MSZMP, що управляє мережею газет округу. Процес був добре завершений до середини 1990-х. Метою було те, що якби МДФ прийшов до влади після парламентських виборів, у нього не було б жодної сільської газети, не кажучи вже про те, що гроші, отримані від клієнтів, могли бути використані в передвиборчій кампанії МСЗП. За словами скарбника допитуваного, цей дохід у розмірі 1 млрд. Форинтів був отриманий із запізненням, щоб його партія могла використати його навесні 1990 р., Але цього виявилося достатнім для встановлення перемоги МСЗП на виборах у 1994 р., Увінчаної процентними ставками.

Стратегію приватизації Угорської соціалістичної партії можна узагальнити таким чином, щоб прихильні іноземні покупці не отримували монополії в окружній пресі. Це можна пояснити досягненням рівноваги, але, здається, більш життєздатним підходом є те, що він був в першу чергу мотивований не відданістю свободі преси, а політичною доцільністю. Найвправніше німецька компанія Springer лобіювала: могла купити дев’ять із дев’ятнадцяти газет. У Задунайї "Шомодьі Хірлап", "Новий Задунайський щоденник", "Тольна Непуйсаг" і "24 години", у Північній Угорщині - газета повіту Ноград і "Хевес", на Великій рівнині - "Новий Захід", "Петефі Неп" і "Бекеш".

Історики преси могли б мені справедливо зауважити, що, згідно з документами, Спрінгер придбав лише сім окружних паперів. Це правда, але ще два щоденники завдяки різним прийомам власності також стали частиною імперії Спрінгер. Задля історичної достовірності слід також зазначити, що назви деяких газет змінились. Наприклад, «Задунайський щоденник» став «Новим задунайським щоденником», а Робітничий журнал «Татабаня» - «24 години». Причиною цього є юридичний характер. Журналісти залишили стару редакцію та уклали контракт з новоствореною економічною асоціацією, яка була перейменована або просто «Нова» тож він відрізнявся від старого. Процедура морально оскаржувана, але юридично безперечна.

Порівняно з двома німецькими інвесторами, австрійський підприємець із Форарльберга (який, до речі, також з’явився через кілька років, власник з Пассау, Німеччина), відрізав себе. Історія анекдотична, але згідно з постійними джерелами, австрійський видавець уже був удома в Хортобаджі в середині 1980-х, воліючи, наприклад, полювати на дрохви. Один з його товаришів на полювання, стоматолог з Дебрецена, запропонував йому можливість інвестувати в пресу перед приватизацією. Після деяких вагань, замість регіональних щотижневих газет, він опинився у повітових щоденниках: щоденник Хайду-Біхарі в Дебрецені, Східна Угорщина в Ніредьгазі та Північна Угорщина в Мішкольці. Навряд чи випадково, що в наш час Funk Verlag також виріс із газетою, що видається в іншій країні (він купив угорськомовну щоденну газету в Орадеї, Трансільванія).

Але південно-французька медіа-компанія з Ніцци також придбала газету "Південна Угорщина" та її округову версію "Південний світ" у Сегеді. Нещодавно померлий англійський лорд Ротермір, історично названий в Угорщині, приватизував Кісальфельд у Дьєрі. Про віддалені редакції варто згадати разом, оскільки в серпні 2000 року британський інвестор також придбав дві газети в Сегеді. Правда, не лише від французького власника, але й від німецького Bertelsmann, який зв’язався з попереднім керівництвом Південної Угорщини в середині 90-х.

Які переваги та недоліки приватизації глобальної преси?

Приватизація повітових паперів мала подвійний результат. Розсилка сільських паперів полягала в власних інтересах продавця, тобто MSZP; ні обіцяв ні політичним опонентам, ні іноземним покупцям можливості монополії. Ця поведінка, яка відображає політичну раціональність, як би дивно це не здавалось, зараз благотворно вплинуло на свободу преси. Коли повітова преса потрапляє в більші, переважно іноземні руки, вона відходить від внутрішніх центрів влади в політиці, особливо виконавчої влади. Тому на нього впливає політичний вплив менше, ніж національна преса. Місцева газета ? як звернув увагу соціолог Пал Тамас ? явище капіталу в міжнародних ЗМІ, тоді як столична газета - явище політичної інвестиції. 5 Це також має недолік: працівник місцевої газети економічно піддається іноземному власнику.

Є ще один чудовий наслідок приватизації сільської преси, але я не бачу в цьому переваги чи недоліку. Це більше подарунок. Це пояснюється тим, що глобальні газети відрізняються від газет у Будапешті, які також є переважно іноземними, тим, що вони не блокуються політично. Їх не можна класифікувати як той чи інший світогляд. На це є як зовнішні, так і внутрішні причини. Зовнішня причина полягає в тому, що на сільській арені залишаються інвестори для преси, які виводять свої традиції з англосаксонського світу преси. Вони взяли з собою та зробили обов’язковими дві основні традиції преси англо-американської громадянської демократії: принцип однакової дистанції та право автоматичної відповіді.

Чи переважають глобальні міркування в місцевих обставинах?

У практиці друкованих ЗМІ у 1990-х рр. Глобалізація мала чотири наслідки у сільській Угорщині. Перше: альтернативний розподіл рано чи пізно був на порядку денному для всіх іноземних інвесторів. Другий - неминуче відбудеться концентрація друку. По-третє, іноземні підприємці, які інвестують у сільську пресу, намагаються заробляти якомога більше доходів від реклами. Четвертий наслідок: власники сторінок поступово намагаються запровадити тип сімейних сторінок, що вже довели свою цінність у німецькомовному світі.

Скільки повітових паперів, стільки друкарських машин ? це характеризувало практику преси епохи Кадара. Орган повітового комітету партії був створений у друкарні округу, межі повітів також створювали бар'єр для розповсюдження. Однак, оскільки в результаті приватизації в руки дев’ятнадцяти газет потрапило менше дев’ятнадцяти газет, кожен із п’яти (а зараз лише чотирьох) іноземних власників задався питанням, чи варто випускати свої нові папери окремо в відсталих друкарнях. У Західній Європі вже зрозуміли, що якщо реконструювати та розширювати стару друкарню або будувати нову друкарню з самого початку, вартість виробництва паперу може бути значно зменшена. Не всі одночасно, але саме так оновлена ​​друкарня "Кечкемет" отримає Nj Néplap від сусіднього Сольнока, газету округу Бекеш від віддаленої Бекешчаби та 24 години від більш віддаленої Татабанії. Іншою базою групи Springer є друкарня в Печі. Окрім місцевого Нового задунайського щоденника, тут роблять "Tolna Népújság" про Сексарда та "Somogyi Hírlap" із Капошвара. Решта дві газети поблизу Спрингера - «Ноград Медьєй Хірлап» та «Хевеш Медьєй Хірлап» випускаються в друкарні Егер.

Westdeutsche Allgemeine Zeitung, також у Німеччині, та австро-німецька група Funk ще більше характеризуються концентрацією друку; всі їх аркуші надруковані на основі. Північна Угорщина в Мішкольці, Східна Угорщина в Ніредьгазі та щоденник Хайду-Біхарі в Дебрецені в друкарні в Дебрецені, а зараз п'ять статей WAZ ? отже газета Zala, Vas Nép, газета округу Fejér, газета Dunaújváros і, звичайно, місцевий щоденник ? у друкарні у Веспремі. А щоб завершити картину, англійська компанія Kisalföld має нову друкарню в Дьєрі, де випускає Будапештське сонце, яким вона володіє, а також найбільшу угорську щоденну газету "Метро" на підряд.

На жаль, і, на щастя на практиці, ситуація виглядає інакше. Як ми знаємо, у "Дьорі" Kisalföld є найбільша кількість примірників та найгустіша сільська щоденна газета англійською мовою. Хоча він витрачав би це на свої доходи, завдяки Стівену Катту, повноцінному видавничому директору, який пішов на рік-півтора, з нього вилучили журналістику, примітка, ми ледве читали статтю, підписану його ім'я . (За його наступника ситуація змінилася.) Сусідній графство Комаром-Естергом також набагато менший за Дьєр-Шопрон, змагання в 24-годинному окрузі, що становить частку його рекламних доходів для Кісальфельда, проте журналісти та жанри цього не роблять. страждати. Так багато залежить від особистості керівника, якого обрав іноземний власник.

Чи набуває популярності регіональний підхід?

Чи можна вирішити глобальний та локальний контраст?

Після рубежу тисячоліть стає все більш очевидним, що Кізальфельд, який наближається до сотень тисяч екземплярів, відіграватиме центральну роль у Західному Задунай'ї. Хоча, можливо, нам доведеться боротись із цілим процесом, коли Англійська Маленька рівнина намагатиметься визнати її безсумнівний пріоритет над документами німецьких компаній, що базуються в сусідніх округах, Springer та Westdeutsche Allgemeine Zeitung. Ясніше ситуація в Південному Задунай'ї, де щоденна газета Печу може бути в сприятливому становищі. Завдяки розвитку приватизації преси Спрингер закріпився в Тольні, Барані та Шомодь. Що стосується власності, глобальна мережа газет може легше розвиватися в однорідному середовищі. Це, ймовірно, характеризуватиметься єдиною регіональною щоденною газетою на верхньому рівні, двома чи трьома міськими щоденниками в середині та п’ятнадцятью або двадцятьма міськими щотижневими газетами на третьому рівні.

Після закінчення меж округу Новий Задунайський щоденник розповсюджуватиметься по всій області. У той же час стає непотрібним для Шомоджі Хірлапа надавати статті колишньому повіту Шомодь, а Толнай Непуйсаг - колишньому графству Тольна. Сомоджі Хірлап і надалі обіцятиме жителям Капошвару та околиць щось читати як щоденну газету. Толнай Непуйсаг служитиме агломерації Сексард, незмінно щоденною газетою. Система щотижневих газет в регіоні буде на один рівень нижче, від Куржо і Барча до Маркалі, Шіофока, Домбовара, Бонігада, Пакша, Тольні, Баташека, Комло, Сіґетвара та Сіклоша до Мохача. Мозок та технічний центр регіональної газетної мережі, звичайно, може бути в новій редакції, інтегрованій із друкарнею Печу.

Є також застереження щодо можливостей регіональної преси. Зміна засобів масової інформації та режиму Іштван Ф. Балай, журналіст з Кечкемету, сказав на зустрічі щодо щотижневої газети в Західній Угорщині, яка, сподіваємось, розпочалася, а потім провалилася: «Тер-Кеп» також припинив своє існування, оскільки хотів бути регіональною газетою. Однак в Угорщині немає регіональної свідомості, отже, немає читача. ? 13 Телерепортер Янош Горват в одному з інтерв’ю пояснює, що повітова газета в основному не є регіональною газетою, проте не виключено, що вона стане такою. У нас людей поки цікавлять не регіональні речі, а місцеві теми і те, що відбувається в столиці. ? 14 Я не ставлю під сумнів ці висновки, я просто хочу їх уточнити.

Tér-Kép був експериментом молодих та незалежних угорських журналістів у Сомбатхелі на початку дев'яностих. Помилку зробила не ідея, а столиця. Капітальні вкладення обмежувались щоденниками. Повинен був відбутися органічний розвиток, в якому рано чи пізно відбудеться поширення регіоналізму. Більше того, непевно, що погляд на сільських читачів з самого початку не має регіонального бачення. Це відсувається на другий план, оскільки власна газета рідко усвідомлює їм регіональний перехід між місцевим та національним. Проте в цьому контексті регіоналізм означає відкритість, Західна Європа, Європейський Союз, а провінціалізм - закриття.

Винятки включають те, що я вже згадував: Паннон Лапок купував муніципальні газети міст графства Веспрем. Це цікава подія, навіть якщо до цього часу між повітовим щоденником, Щоденником та міським тижневиком були встановлені лише економічно-рекламні відносини. Встановлення журналістсько-професійних відносин ще має бути попереду, але недовго, адже той самий власник, Westdeutsche Allgemeine Zeitung, також експериментує із запровадженням так званої системи мутацій. Основний склад бюлетеня "Дунауйварош" принаймні на третину ідентичний бюлетеню округу Феєр, більше того: у Секешфехерварі вони готуються створити можливість редагування мутацій у Біцке і Мор. Таким чином, на рівні ідеї та ініціативи регіональне сприйняття вже існує у глобальній пресі, але регіональний підхід приживеться в угорському громадському мисленні, якщо особливості ландшафту (єдності) з’являться в газетах регіону. Якщо couleur locale, крім місцевого кольору, є геніальними локусами, дух місця також може проявлятися в газетах. І це неможливо без журналістських думок, обмежуючи певні жанри.

Приклад, який розуміють навіть прес-підприємці, які інвестують в Угорщину. Одним з двигунів німецького та австрійського економічного розвитку є Дунай. Кожний двадцять кілометрів у верхній течії річки простягається міст, щоб полегшити зв'язок між компаніями та регіонами. Два дунайські мости знаходяться в середньому на відстані 85 кілометрів від угорського кордону. Якщо міст, який буде побудований на острові Чепель або на Дунауйваросі, прокладений після нещодавно переданої від Естергом-Паркані, це наразі лише "територіально компетентний" Це журналістська тема для Дунауйвароша Хірлапа та округу Фейер Хірлап. Хоча це було б життєво важливо для Тольні, Бараньї, можливо, навіть Шомоді. Однак щоденні газети Шексарда, Печу та Капошвару не є територіально компетентними, тому щонайбільше вони дають новини про підготовку до планування. Але якби внаслідок органічного розвитку була створена газета, що висвітлює Південне Задунай’я, журналісти із Сексарда, Печа та Капошвара також могли б інтерпретувати, що міст означав би для регіону.

Мережі газет на угорській мові по обидва боки кордону?

Все це є презумпцією, якщо не отримати з повітря. 16 Однак внутрішня логіка глобальних прес-компаній, умови місцевого ринку та потреби Європейського Союзу говорять про глобальну систему, яку я намагався окреслити раніше.

Рока Холан, вид. (2000) Медіа на межі тисячоліть. Сегедський університет.
Ласло Зелді (László Zöldi, 2000): «Мені доручали не приватизацію преси, а партійне управління» (Перший скарбник MSZP з продажу повітових газет), Розмова з Андрашем Фабріцкі про стихійну приватизацію, Magyar Média №2.
Ласло Зелді (László Zöldi, 2001): Давайте підмітатимемось перед власним порталом! (Інтернет та сільська преса), Magyar Média No2.