розпочнемо

Що я вам скажу. Напередодні виїзду до Латвії я не закривав очей. І не лише тому, що мені довелося запакувати страшенно багато речей. Я просто почувався маленькою дитиною на Різдво. Ми виїхали з Нітри в п’ятницю о шостій ранку, у Братиславі в аеропорту нас під дощем чекала молодіжна команда, дівчата роздавали автографи. Приємного прощання.

Ми летіли через Прагу до Риги, потім автобусом на дві з половиною години до Лієпаї. Після легкого обіду ми тренувалися - розтяжка та стрільба. Я відчував, що в команді багато енергії. Сенс у тому, щоб перетворити це на результати на дошці.

Вже по дорозі ми натрапили на перших суперників. На борту літака з Праги були також чехи та угорці. Я сидів поруч зі своїм колегою з московського «Спартака», тренером Угорщини Ласло Ратгебером. Ми обговорили не лише чемпіонати, а й російську лігу.

Перше офіційне тренування тривало лише годину, ми спітніли, одного разу повторили відрепетировані сигнали і пройшли стрічку про українців. У мене було відчуття, що дівчата були готові. Я ніколи не бачив їх таких концентрованих. Разом із ним рикали Ветеранки, Мартіна Луптакова та Зузана Жиркова.

Після вечора гравці відпочили, ми, тренери, боролись одразу з двома речами - не забуваючи про українців, ми почали збирати тренування для чехів - аналізуємо чотирьох маленьких дівчаток, готуємо демонстрації, готуємо тактику.

Але, ще раз - першим завданням було перемогти Україну. БІЛЬШ НІЧОГО!

Мета щоденника "Правда" та його інтернет-версії - щодня повідомляти вам актуальні новини. Щоб ми могли працювати для вас постійно і навіть краще, нам також потрібна ваша підтримка. Дякуємо за будь-який фінансовий внесок.