4. Обладнання та захист на Донні (липень-серпень 1942 р.)
Розташування та підпорядкування ліній фронту угорських легких дивізій у складі армії визначалося порядком їх прибуття на Дон. До 1 лютого 1943 року, до розпуску корпусу, 9-а легка дивізія була третьою дивізією Сомбатхеля. залишався під командуванням корпусу, а його 20-25-кілометровий оборонний відрізок простягався до самої північної частини лінії фронту армії.
A III. З оборонних ліній легких дивізій корпусу відносно переважні рельєфи мав лише легкий дивізіон 9-го. Винятком була область його приналежності до 323-ї піхотної дивізії німецької 2-ї армії, де узбережжя ледве забезпечувало захист, і прозріння було відкрите для всього з вищої радянської сторони. Правий берег Дону йшов оборонний відділ 17-го та 47-го піхотних полків легкої дивізії "Надьканіжа" на південь від Воронежа. Поселення - Гремяччя, Костянки та Олександрівка - знаходились близько до узбережжя. Біля сіл були листяні ліси, що давало хорошу можливість сховатися. Правий берег Дону тут зазвичай лежав вище протилежного, тому це теж було перевагою. Однак з іншого боку заплава річки була ширшою, яка разом із кущами, очеретом та заплавними лісами слугувала ще чудовим схованкою. Чотири села - Гремячсьє, Рудкіно, Костьєнки та Олександрівка - також були розташовані біля правого берега Дону. Менші листяні ліси в їх околицях забезпечували певний захист роботам та пересуванням, що проводились в районі угорської охоронної зони далеко від річки. Населення вищезазначених лицьових сіл довелося розгорнути для дивізійного командування.
З метою збереження 9-кілометрової оборонної лінії у 17-му піхотному полку, який формував найпівнічнішу ділянку лінії 9-ї легкої дивізії та 2-ї армії, 17/III. батальйону, а на правому крилі 17/II. батальйону. Для підтримки колишнього корпусу команди було призначено три батареї 9-го полку легкої артилерії, а за позиціями останнього - 101-й важкий артилерійський і III-й. два удари машинно-артилерійських класів вийшли на своє місце. На південь від 17-го піхотного полку знаходився оборонний район 47-го піхотного полку. Його майже подібну ширину також захищали два батальйони, на лівому крилі її підтримували три підрозділи 9-го легкого артилерійського полку 47/II. батальйону. З резервів 9-ї легкої дивізії 17/я. Батальйон і 9-а незалежна гусарська ескадра в Дмитріївці, 47/І. а батальйон дислокувався у Хмельницькому.
Основні лінії опору бойових батальйонів були побудовані на лінії пагорба за річкою для забезпечення належної видимості та можливого затоплення. На берегах Дону створені лише обсерваторії, що забезпечують контроль водного дзеркала. Також були встановлені передові позиції, так звані бойові караули, розташовані між сторожовими караулами та основною лінією опору. Поступово добудовувались укриття, укриття, траншеї та важке озброєння піхоти, а також технічні замки (мінні поля). За ними були побудовані дротяні загородження, а ріви вздовж берега річки та на головній лінії опору.