допомагають

Розповсюдження пліток про інших людей може певною мірою допомогти керувати власним життям. Це показали деякі наукові дослідження, які розглядали причини успіху пліток. Тому плітки роблять нас так добре, пише італійський щоденник Corriere della Sera.

Пластикові пакетики для чаю виділяють мільярди мікрочастинок

Дослідники встановили, що діти пили молоко з пляшок 3000 років тому

Ожиріння: Вагу слід стежити особливо для здоров’я

Геологи знайшли загублений материк, похований під Європою

Журнали, що приносять плітки від суспільства, ходять. Інтерес до пліток - це звичка. І незалежно від статі: жінки ріжуть язики та пліткують, але навіть чоловіки не відмовляються від пліток.

Це показало дослідження, проведене психологом Меган Роббінс з Каліфорнійського університету. Вчений хотів пояснити, як ми поводимось, коли когось наклепують. Вона використовувала електронний пристрій для моніторингу близько 500 добровольців, які були готові визнати, що слухають їхню розмову.

Було зареєстровано десять відсотків щоденних балаканок учасників, які дослідники потім проаналізували. Вони класифікували як наклепницький будь-який діалог, в якому обговорювались люди, які не були присутніми. "Ми не хотіли оцінювати сказане з моральної точки зору, а лише сформулювати основну характеристику наклепів, тобто коли ми говоримо про когось, кого немає", - говорить Роббінс.

«Академічне» визначення наклепу важливо для того, щоб знайти людину, яка ніколи до цього не вдається. Тому він завжди говорить про друзів, родичів, а також про громадських особистостей чи знаменитостей, лише в їх присутності.

Тому Роббінс також досліджував тип дискусій, що відбувалися в понад 4000 розмовах, які можна було визнати наклепницькими: у трьох чвертях випадків це був нейтральний діалог, коли люди обмінювались лише інформацією про інших людей. Однак, коли плітки набули іншого повороту і перестали бути нейтральними, вони частіше скочувались у злість. Негативні діалоги пліток становили 15 відсотків усіх бесід у дослідженні, тоді як лише дев’ять відсотків дзвінків, які були відсутні, були позитивними.

Результати дослідження показують, що ми всі трохи пліткуємо. В середньому ми витрачаємо 14 відсотків часу на розмову про когось за його відсутності. Потім ми витрачаємо 52 хвилини на день, коментуючи дії інших, пліткуючи про знаменитість або просто кажучи щось, що нас безпосередньо не стосується. Автор дослідження заявляє, що найбільше пліткують не жінки. "Жінки справді говорять більше, ніж чоловіки, але лише коли йдеться про нейтральну розмову. Що стосується наклепів, обидві статі однакові ", - говорить Роббінс. А в 91 відсотку випадків у наклепі стосуються друзів, родичів, колег чи знайомих родини.

Група голландських дослідників знайшла добровольців, які дізнались, що прослуховування негативних історій про інших допомагає нам адаптуватися до соціального середовища, в якому ми живемо, відвертає потенційні загрози і, зрештою, змушує думати про себе. "Коли ми слухаємо наклеп, ми порівнюємо себе з тим, кого обмовляють. Це спонукає нас думати про своє місце в соціальному середовищі, а також вдосконалювати та створювати оборонну стратегію на основі отриманої інформації. Так нам вдається жити краще ", - зазначили вчені.

Дифамація на роботі - це не що інше, як прояв сили. Якщо ми звернемо увагу на сказане і зрозуміємо, хто тягне нитки, а кого критикують, це може стати для нас засобом для кращої орієнтації на роботі та створення кар’єри.