(Джерело фото: AdobeStock.com)
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, четвертим за поширеністю раком у світі є рак шлунка. Це більш поширене серед чоловіків та людей у країнах, що розвиваються, за винятком Японії та Південної Кореї, де воно набагато частіше, ніж у США, Канаді чи Європі.
Деякі наукові кола пов'язують цей факт із збільшенням споживання риби, особливо в Японії. У свою чергу, дієта містить багато солі, і ми дуже раді її давати ковбаси або копченості.
"Чи повинні ми бути в змозі витримати ці підводні камені?", - запитали ми MUDr. Романа Подобу з відділення променевої та клінічної онкології Центральної військової лікарні СНП Ружомберок - університетська лікарня.
Наш раціон впливає на походження та розвиток раку шлунка?
У розвитку раку шлунка бере участь кілька факторів, і ми, безперечно, знайдемо серед них ті, які впливають на кожного з нас. На першому місці дієта з високим вмістом солі та нітросполук, особливо ковбас, які подразнюють слизову шлунка. Крім того, вони є продуктами з високим вмістом крохмалю, і напрочуд також продуктами з низьким вмістом тваринних жирів і білків. Куріння збільшує ризик раку шлунка до трьох разів, тоді як важливість вживання алкоголю є спірною.
Робота з іонізуючим випромінюванням та азбестом збільшує ризик захворювання. Хвороби - інфекції та запалення (H.pylori, EBV, хронічний атрофічний гастрит), шлункові поліпи, стани після операції на шлунку - також збільшують ризик раку шлунка. Також підвищений ризик мають люди з групою крові А. Єдиною підтвердженою на сьогодні генетичною схильністю є розлад, спричинений пошкодженням репараційних генів.
Більшість захисних факторів загалом добре відомі: фрукти, овочі (особливо цибуля), дієта, багата клітковиною, вітамінами С і D, бета-каротин, селен. Для зменшення рівня захворюваності на рак шлунка важливим видається введення кріоконсервації їжі, яка витісняє консервування засолюванням та копченням. Заморожування допомогло зменшити надходження шкідливих речовин в організм, і в той же час воно сприяє зменшенню забруднення їжі бактеріями та грибками.
Про важливість дієти та харчових звичок свідчить і той факт, що частота раку шлунка значно зменшилася серед іммігрантів, які переїжджають з Японії до США. Наступне покоління вже мало захворюваність, подібну до захворюваності населення США.
Якщо я хочу відповісти на поставлене запитання, я повинен сказати, що риба - як фактор ризику раку шлунка - не згадувалась у досліджуваній літературі. Не виключено, що навіть під час їх зберігання, приготування та споживання може застосовуватися один або декілька з перерахованих вище факторів ризику.
А як щодо наших ковбас та копченостей? Більшість з нас навряд чи може їм заперечити. У цьому випадку я маю рішення - щоб "спокутувати" випадкові провини, необхідно використовувати один із згаданих захисних факторів.
Коли людині слід попередити і звернутися до лікаря?
На ранніх стадіях рак шлунка протікає без симптомів. З часом можуть виникати нечіткі прояви «дискомфорту» і тиску в шлунку, відчуття ситості і болю після їжі. Нудота, блювота та втрата ваги - це вже симптоми запущеного захворювання.
Якщо уражена верхня частина шлунка, може виникнути утруднення ковтання. Повільна кровотеча з пухлини може проявлятися анемією. Гостра кровотеча, що супроводжується блювотою кров’ю та чорним стільцем (мелена), трапляється рідко.
У 80% хворих на рак шлунка діагностують запущене захворювання. Потрібно деякий час, щоб пухлина дійшла до цієї стадії, але, можливо, просто спостереження за м’якими та нетиповими труднощами дає нам можливість вчасно діагностувати захворювання.
Тому, на мою думку, пацієнт повинен звертатися до лікаря навіть у разі незначних труднощів, якщо вони не будуть виправлені протягом декількох днів або якщо вони повторюються.
Як ви діагностуєте рак шлунка?
Ранні стадії захворювання вражають шлунок і нисхідні (регіональні) лімфатичні вузли навколо шлунка. На сьогоднішній день гастроскопія є основним обстеженням, яке використовується для діагностики раку шлунка. Гастроскопія дозволяє дослідити порожнину шлунка та взяти пробу пухлини (та їх гістологічне дослідження). Іншим сучасним методом обстеження є ендоскопічна ультрасонографія. Це комбінація гастроскопа, в кінці якого розміщений сонографічний зонд, що дозволяє провести сонографію стінки шлунка та структур навколо шлунка. За допомогою цього методу з точністю 75 - 90% ми можемо визначити ступінь ураження не тільки шлунка, але й оцінити наявність метастазів у лімфатичних вузлах навколо шлунка.
На запущених стадіях захворювання метастази можуть вражати віддалені лімфатичні вузли грудної клітки, живота та тазу. Метастази також можуть впливати на органи тіла. Найчастіше це так печінка, відп. легені. Типовим станом при раку шлунка є ураження очеревини (тонка оболонка, яка вистилає черевну порожнину), що може спричинити накопичення рідини в черевній порожнині. Для діагностики віддалених лімфатичних та органних метастазів використовуються: комп’ютерна томографія (КТ), магнітно-резонансна томографія (МРТ) або позитронно-емісійна томографія (ПЕТ). За допомогою цих обстежень ми діагностуємо метастази більше 1 см з точністю до 80 - 90%.
Діагностика метастатичного ураження очеревини часто є проблематичною - згадані обстеження виявляють їх лише близько 20% випадків. Якщо є підозра на ураження очеревини (якщо це необхідно для подальшого лікування), ми можемо провести діагностику або взяти пробу за допомогою лапароскопа - оптичного приладу, введеного в черевну порожнину через черевну стінку.
Рівні онкомаркерів зазвичай не підвищені на ранніх стадіях раку шлунка. При запущеному захворюванні вони підвищені лише приблизно у половини пацієнтів.
Як виглядає лікування? Коли ви використовуєте ліки 1-ї та 2-ї ліній?
Після завершення необхідних обстежень стадія захворювання визначається відповідно до ступеня інвалідності та планується лікування. Хірургічне лікування дає пацієнтові можливість зцілення. Процедура полягає у видаленні пухлини та частини або всього шлунка.
Лише декілька пацієнтів виявляють рак на ранніх стадіях, що є умовою для того, щоб вони перенесли операцію. Щоб пацієнти із запущеною хворобою могли прооперуватися, вони проходять т. Зв передопераційна хіміотерапія. Якщо це вдається зменшити, ми можемо виконати хірургічну процедуру.
Більшість пацієнтів, які перенесли операцію, супроводжуються хіміотерапією з інтервалом у 3-4 тижні або хіміотерапією в поєднанні з променевою терапією (променева терапія). У періопераційній та післяопераційній хіміотерапії застосовується комбінація цитостатиків із групи фторованих піримідинів (5-фторурацил, капецитабін), похідних платини (цисплатин, оксаліплатин) та антрацикліну (епірубіцин).
Пацієнти, яким не вдається провести операцію (не можна видалити пухлину), мають можливість лікування хіміотерапією. Його мета - полегшити симптоми захворювання і продовжити життя пацієнта. Ми називаємо таке лікування хіміотерапією першого ряду. Ми проводимо лікування до тих пір, поки триває його ефективність і якщо пацієнт добре його переносить. Як правило, через різний проміжок часу ефект від лікування стає недостатнім, а симптоми захворювання погіршуватимуться. У цьому випадку пацієнт має шанс пройти чергову хіміотерапію, і тут ми говоримо про лікування другої лінії. Якщо пацієнт у хорошому стані, він може пройти більше таких напрямків лікування.
Основним хіміотерапевтичним засобом для першої лінії є комбінація фторованого піримідину та похідного платини. Якщо пацієнт у хорошому стані, цю комбінацію можна доповнити таксаном цитостатиком (доцетаксел). Якщо пухлина має специфічні властивості (підвищена експресія рецепторів HER2), можна використовувати т. Зв цілеспрямоване лікування трастузумабом. У другому та наступних рядках використовуються препарати, які не використовувались у попередніх рядках (доцетаксел, паклітаксел, іринотекан), можливо, у поєднанні з цілеспрямованим лікуванням, блокуючи новоутворення пухлини (рамуцирумаб).
В останні роки до лікування раку шлунка були додані інші цитостатики та цілеспрямовані препарати, деякі з яких також доступні у формі таблеток. Хіміотерапія (зазвичай) складається з комбінації декількох препаратів.
Також читайте:
Як виглядає життя пацієнта після операції? Як довго триває відновлення? Можна повернутися до активного життя?
Видаляючи шлунок, пацієнт втрачає не тільки орган травлення, але і резервуар проглоченої їжі, що забезпечує плавне перетравлення їжі. Незабаром після операції пацієнти харчуються поживними речовинами, що надходять у вену або через трубку, введену в кишечник. У цей період у більшості пацієнтів порушується харчовий статус, що пов’язано із захворюванням, а також зі зменшенням споживання їжі під час діагностики та хірургічного лікування.
Ранній перехід до нормального прийому їжі - через рот, зменшує ризик післяопераційних ускладнень, скорочує тривалість перебування в лікарні, а також тривалість реконвалесценції. Пацієнтам рекомендується вживати невелику кількість повноцінної, легкозасвоюваної дієти, 6-8 разів на день (з інтервалами від 2 до 3 годин). Дієту потрібно добре перекусити і пити з великою кількістю рідини. Після їжі доречний короткий відпочинок. Деякі пацієнти можуть мати тимчасові або постійні труднощі з вживанням молочних продуктів.
Адекватне споживання їжі також може бути обмежене побічними ефектами подальшого лікування (хіміотерапія, променева терапія). У цей період пацієнти можуть - на додаток до звичайної дієти - застосовувати підтримуюче харчове лікування із широкого спектру препаратів, за якими можна проконсультуватися з лікуючим лікарем.
Реконвалесценція у пацієнтів триває різний час. Це залежить від стану пацієнта, обсягу та складності лікування та будь-яких ускладнень під час нього. Пацієнти, які пройшли безперебійне хірургічне лікування, хіміотерапію або хіміотерапію в поєднанні з променевою терапією, можуть вступити в активний спосіб життя протягом 10 - 12 місяців з моменту встановлення діагнозу захворювання. Пацієнти, у яких хірургічне видалення пухлини було неможливим і які отримують лікування за допомогою паліативної хіміотерапії, постійно обмежуються захворюванням, а також постійним лікуванням.