Поділіться

Відповідно до патофізіологічного визначення ожиріння, ожиріння - це порушення обмінних процесів, обумовлене генетичними, центральними нервовими системами, ендокринними та екологічними ефектами. Все це призводить до зміни балансу енергетичного балансу.

фізичної

Численні дослідження виявили, що епідемічне поширення ожиріння є глобальним явищем і однією з найбільших проблем нового тисячоліття. Зі збільшенням споживання їжі збільшується кількість жирової тканини, збільшується запас жирів і розвивається ожиріння. З варіацій, що виникають у патогенезі ожиріння, т. Зв абдомінальне ожиріння яблучного типу (вісцеральне), де функція клітин змінюється на додаток до розміру та кількості жирових клітин. Цей тип зайвої ваги буде невід’ємною частиною т. Зв метаболічний синдром, який є порушенням повноцінного метаболізму в організмі.

Окрім генетичних факторів, на енергетичний баланс, який контролюється нормальними обмінними процесами, суттєво впливають харчування та регулярні фізичні навантаження.

Окрім харчування та фізичної активності, кілька авторів вважають абдомінальне ожиріння шкодою для цивілізації, відповіддю на посилене фізичне чи психічне напруження або інші стресові фактори. .

Відсутність регулярних фізичних навантажень вважається фактором ризику розвитку багатьох захворювань. Окрім ожиріння, регулярні фізичні навантаження відіграють активну роль у профілактиці та лікуванні серцево-судинних захворювань, нервової системи та психічних розладів. Фізична активність покращує регуляцію центральної нервової системи. Зовнішні та внутрішні психічні та нервові навантаження краще переносить регулярно тренований організм. Розвивається загальна адаптація, яка супроводжується корисною зміною способу життя. Змінюється і здатність гормонопродукуючої системи. Постачання організму киснем покращується, а метаболізм стає більш економічним. Разом вони благотворно впливають на діяльність опорно-рухового апарату.

З дієтичної точки зору навіть помірна інтенсивність та ступінь фізичного навантаження має позитивний ефект і призводить до метаболічної підготовленості. Вправи збільшують споживання енергії, що може спостерігатися як у людей із нормальною вагою, так і у людей із ожирінням.

Ступінь використання енергії залежить від кількох факторів. Найважливішими є вага ожирілої людини, важливі інтенсивність і тривалість руху, температура і вологість навколишнього середовища. Товсті люди використовують більше енергії під час тренувань порівняно з особами нормальної ваги. Це можна пояснити, з одного боку, більшою вагою тіла, а з іншого - характерним рухом ожирілого ((розтирання стегон тощо).

Особи з нормальною вагою відчували зменшення голоду через 15 60 хвилин після регулярної програми вправ. Для ожирілих було встановлено, що щоденне вивільнення енергії під час програми вправ було вищим, ніж споживання енергії, що свідчить про те, що одночасно з виконанням вправ не спостерігалося збільшення більшого споживання енергії в їжі.

Регулярні фізичні вправи - це форма спалювання жиру. Загальновідомо, що жирові клітини організму зберігають величезну кількість енергії. (70 000 - 100 000 ккал) На початку руху енергозабезпечення організму спалює вуглеводи, потім при рівномірних рухах середньої інтенсивності на перший план виходить мобілізація жирів та жирних кислот. Жири та жирні кислоти походять із жирової тканини - запасів жиру в м’язах, які використовуються працюючими м’язами для постачання енергії через справжнє спалювач жиру. Програма вправ особливо ефективна в поєднанні з правильним харчуванням під час лікування річкою. Як правило, при меншому споживанні калорій від 1200 до 1500 ккал/день успішної втрати ваги можна досягти, забезпечивши індивідуальну програму вправ. На думку кількох авторів, довгострокова втрата ваги, досягнута за допомогою дієти та програми фізичних вправ, може бути ефективною, а підтримка ваги зберігатиметься, якщо пацієнт зможе продовжувати призначену дієту та програму фізичних вправ.

Програма вправ, рекомендована для повних.

Виконуючи індивідуальну програму вправ, важливо пройти ретельне внутрішнє лікування та лабораторне обстеження ожиріння. Програма руху повинна включати тип, час, інтенсивність та частоту руху. Ми пропонуємо аеробні програми вправ для великих груп м’язів (плавання, ходьба, їзда на велосипеді, водна аеробіка,). Взимку рекомендується бігові лижі та катання на ковзанах. Бажаючі схуднути також використовують функціональні види спорту для вправ та споживання, тут важлива роль ігор з м’ячем.

У нас є кілька варіантів визначення інтенсивності руху в лабораторних умовах. Найпростіша форма - вказати інтенсивність руху за частотою серцевих скорочень, яку слід досягти під час руху. Частоту серцевих скорочень або частоту серцевих скорочень, розраховану на основі віку, можна легко визначити, віднявши вік людини від 220 і отримавши максимальну частоту серцевих скорочень, що відповідає 100% віку. Залежно від інтенсивності, яку ми пропонуємо, наш розрахунок здійснюється наступним чином, наприклад вік ожиріння - 50 років, 220 - 50 = 170, тому максимальний пульс - 170/хв, що становить 100%. Рекомендована інтенсивність становить 60%, тоді l70. 0,6 = 102, тобто робочий пульс інтенсивності 60% у 50-річної людини становить 102/хв. Для ожирілих спочатку ми використовуємо інтенсивність 50%, яка збільшується на 10% на тиждень до 70%.

Частота фізичних вправ 5 разів на тиждень становить 40-60 хвилин/день, або 2 х 20-30 хвилин/день. Збільшувати інтенсивність при збільшенні тривалості руху не рекомендується. Програму вправ слід продовжувати щодня або принаймні 5 разів на тиждень .

Слід зазначити, що описана програма завжди визначається поточним станом здоров’я та віком людини. Тривалість ефективної програми тренувань споживачів становить 9-12 місяців на основі кількох міжнародних епідеміологічних досліджень. Ви не зможете ефективно схуднути за короткий час. Довготривалий ефект від 2-3-тижневих програм споживання сумнівний, оскільки швидке споживання зазвичай призводить до втрати води, яку пацієнт швидко поповнює, а втрата ваги припиняється.

На додаток до переваг рекомендованих програм фізичних вправ, існує і певний ризик. Ретельний огляд пацієнта на наявність можливих захворювань внутрішньої медицини, напр. високий кров’яний тиск, діабет, подагра, куріння та вживання алкоголю можуть вплинути на ефективність та інтенсивність програми вправ. При більш серйозних серцево-судинних ураженнях настійно рекомендується ЕКГ у віці старше 40 років. Інші нервові та ортопедичні ураження повинні бути обстежені відповідними спеціалістами.

Нарешті, регулярні фізичні вправи є активною, ефективною частиною споживчої програми, особливо в поєднанні з низькокалорійною дієтою. Програми фізичних вправ спрямовані на підтримку сухої маси тіла, нарощування м’язової маси, підвищення витривалості та підтримку ефективної втрати ваги на постійній основі.