швейцарія

Неповнолітні тварини

Гормональні проби

  • Список іспитів
    • 1. Кортизол
    • 2. Інсулін
    • 3. Прогестерон
    • 4. Тестостерон
    • 5. ТТГ
    • 6. Т3
    • 7. Т4
  • Статті, що цікавлять
    • 1. Хвороба Кушинга
    • 2. Хвороба Аддісона
    • 3. Гіпертиреоз у котів
    • 4. Гіпотиреоз у іклів

Моніторинг наркотиків та ліків

Фенобарбітал - найпоширеніший атіепілептичний препарат у собак та котів. Застосовується для лікування ідіопатичної епілепсії, судом, причину яких неможливо визначити повністю, ефективний у пацієнтів із симптоматичною епілепсією або підозрою на епілепсію. Як єдиний препарат, він може контролювати напади у 60% - 80% епілептичних собак та котів.

Ризики

Хоча препарат, як правило, добре переноситься, побічні ефекти можуть включати легку седацію протягом перших 2 тижнів терапії, поліурію та полідипсію та збільшення ваги. Пригнічення кісткового мозку, що призводить до панцитопенії, є дуже рідкісною ідіосинкратичною реакцією, яка проходить з припиненням прийому препарату. У котів рідко можуть виникати свербіж обличчя, лімбічний набряк та дискразія крові, які зникають при припиненні застосування фенобарбіталу.

гепатотоксичність це найсерйозніший потенційний побічний ефект застосування фенобарбіталу у собак (не у котів), і це призводить до значного підвищення рівня печінкових ферментів і може призвести до хронічного запалення, цирозу або гепатокутанного синдрому.

Ризик гепатотоксичності зменшується, оскільки клініцист отримує про них більше інформації та періодично спостерігає за твариною, вводячи фенобарбітал у кров та перевіряючи рівень концентрації печінкових ферментів у крові.

Моніторинг

Моніторинг пацієнтів, які перебувають на терапії фенобарбіталом, важливий для:

  • Оптимізуйте дозування.
  • Мінімізуйте побічні ефекти.
  • Уникайте гепатотоксичності.

Відбір проб для оцінки рівня фенобарбіталу в сироватці крові слід починати через 2 - 4 тижні після початку терапії та кожні 6 - 12 місяців після цього.

Бажаний терапевтичний діапазон у тварин:

  • Від 15 до 45 мкг/мл у собак (бажано від 20 до 35 мкг/мл, щоб уникнути судом та мінімізувати ризик гепатотоксичності)
  • Від 23 до 30 мкг/мл у котів