Огляд "Пробудження Фіннегана" намагається зупинити лабіринтний роман ірландського автора, полегшений на 120 сторінок, на межі нерозбірливості

Новини збережені у вашому профілі

джойса

Вони кажуть, що коли Вільям Фолкнер виправляв галери "The Reivers", він сміявся, сміявся і сміявся. Джеймс Джойс також голосно засміявся, написавши свій останній і найлабіринтніший роман "Пробудження Фіннегана" (якщо цей великий текст можна назвати романом, який інші називають реченням із семисот сторінок або словом із півмільйона символів ).). Очевидно, старий південний джентльмен та ірландський хрестоносців-єзуїт були двома найбільшими романістами усього 20 століття. Без них поточна література була б немислима. Обидва вони звели свої літературні світи до замкнутих просторів (Фолкнер, до вигаданого графства Йорнапатфа, і Джойс, до Дубліна, про який мріяли згадати), надавши їм загального значення, Фолкнер збирає, узагальнює та переробляє великі романські традиції попереднього століття і Джойс відчиняє двері, з яких відкривається вид на складні та більшу частину непрохідні стежки. Однією з таких стежок (насправді широка дорога, але без знаків, тротуарів або освітлення, ніби вона відкрита на самій пустельній пустирі) є "Прокидання Фіннегана" - текст, який так розсмішив його автора, наскільки він його копітко доробив, з терпінням середньовічного мініатюриста.

Обидва автори, будучи настільки різними, сміялися над своїми останніми творами також з дуже різних причин. "Риверс", перекладений на іспанську з назвами "Злодії" та "Втеча", дуже веселий роман. З іншого боку, важко знайти гумор у "Пробудженні Фіннегана". Подивимось зразок тієї немислимої прози: «Скажи мені, скажи мені, як вона, серед своїх однолітків, стала нектаром, трампліном? Один зв’язує, а другий наносить удар, пробиваючи фланг, і виступ, що вражає і насичує, і зникає в напрямку східного клідендо. Хто першим її розділив? І так нескінченно, без обмежень ».

Джеймс Джойс опублікував три романи із розрахунком один на десятиліття: "Портрет художника-підлітка" в 1917 році; "Улісс", в 1922 р., І "Фіннеганські пробудження", в 1939 р. Той факт, що він був опублікований напередодні Другої світової війни, заважав йому мати наслідки для "Улісса". Критики ледве встигли її прочитати, зайняті більш нагальними занепокоєннями, адже це не книга, яку можна вирішити за тиждень і навіть місяць. Тортон Уайлдер підрахував, що на це доведеться вкласти п’ять тисяч годин. лише при першому читанні. Занадто багато, коли враховуєш, скільки читати, крім цієї екстравагантної роботи. Таким чином вона здобула репутацію нечитабельної книги (яка, справді, є). Не лише через надзвичайну складність його стилю, але через час, необхідний для читання.

"Finnegans Wake" на додаток до вражаючого безглуздя є природним виходом з монологу Холлі Блум. Він починається саме там, де закінчується "Улісс". "Улісс" - це роман дня і частини ночі, а "Пробудження Фіннегана" - роман мрії: про бурхливий і роз'єднаний сон п'яного дублінця норвезького походження ХК Гарвікера (адже слід зазначити, що Дублін є місто фонду вікінгів). Роман слідує архітектурній структурі "Нової науки" італійського історика Джамбаттісти Віко, який розділив історію на чотири епохи: божественну, еротичну, людську та безладної або "рикорсо", що повернулася до першої ери, як циклічної, так і своєрідна історія «вічне повернення». "Пробудження Фіннегана" поділено на чотири частини, перша з восьми глав, наступні дві з чотирьох, і остання з окремої глави, що повертається на початок. Як пише Річард Еллманн, "рано вранці, наприкінці мрії Ервікерів, стиль зникає з ніччю".

Багато критиків цікавились, чи не означає це кінець роману. Ви не можете піти далі, принаймні в цій книзі. За словами Гаррі Левіна, "вже в безпеці його робота стає більш знеособленою: художник і публіка менше свідчать". Джойс завжди дивився на публіку з презирством, включаючи "свою аудиторію". Але в цій книзі, в якій є абзаци, що містять слова із 70 різних мов, аудиторії просто не існує. Найбільше знайдуться службовці-аскети, які глухнуть на потужний сміх Джойса, який, як новий джокундо Рабле, стверджував, накопичуючи труднощі в своєму тексті: "Я пишу, щоб зайняти вчителів принаймні три століття".