Додаток No 1 до повідомлення про зміну, ev. No: 2014/02447-ZIB
Затверджений текст рішення про передачу, ев. №: 2018/05548-TR
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
таблетки, вкриті плівковою оболонкою
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Аурорикс 150 мг: кожна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 150 мг моклобеміду.
Аурорікс 300 мг: кожна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 300 мг моклобеміду.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Таблетка, вкрита плівковою оболонкою.
Аурорікс 150 мг: світло-жовті, овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, із забиттям на одному боці та тисненням 150 на іншому боці.
Аурорікс 300 мг: білі, овальні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, із забиттям на одному боці та тисненням на 300 з іншого боку.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Лікування депресивних синдромів.
Лікування соціальної фобії.
4.2 Дозування та спосіб введення
Рекомендована добова доза Аурориксу знаходиться в межах 300-600 мг, яку зазвичай дають у 2-3 прийоми. Початкова добова доза становить 300 мг, яку можна збільшити до 600 мг/добу при великій депресії.
Дозу не слід збільшувати до першого тижня, оскільки біодоступність збільшується в цей період.
Лікування слід продовжувати принаймні 4-6 тижнів для оцінки ефективності препарату.
Рекомендована добова доза моклобеміду становить 600 мг/добу, розділену на 2 прийоми. Дозування моклобеміду повинно починатися з 300 мг/добу і може бути збільшено до 600 мг/добу на 4-й день лікування. Оскільки ефективна доза становить 600 мг/добу, не рекомендується продовжувати приймати 300 мг/добу більше 3 днів. Лікування 600 мг/добу слід продовжувати протягом 8-12 тижнів для оцінки ефективності. Соціальна фобія може мати хронічний характер, тому доцільно розглянути можливість продовження лікування у пацієнтів, які реагують на нього. Пацієнтів слід регулярно повторно обстежувати, щоб визначити необхідність подальшого лікування.
Спеціальні групи пацієнтів
Особливих коригувань дози Аурориксу у пацієнтів літнього віку не потрібно.
Через відсутність клінічних даних Aurorix не рекомендується застосовувати дітям.
Порушення функції нирок
Особливої корекції дози Аурориксу у пацієнтів з нирковою недостатністю не потрібно.
Порушення функції печінки
Якщо печінковий метаболізм сильно порушений захворюваннями печінки або препаратом, який інгібує мікросомальні ферменти зі змішаною оксидазною активністю (наприклад, циметидин), добову дозу Аурориксу слід зменшити наполовину або на третину (див. Розділи 4.5 та 5.2).
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою Аурорікс, призначені для перорального застосування. Дозу слід приймати після їжі.
4.3 Протипоказання
Підвищена чутливість до моклобеміду або будь-якої з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1.
Стани гострої плутанини.
Одночасне застосування Аурориксу з наступними препаратами протипоказане (див. Також розділ 4.5).
- селегілін
- бупропіон
- triptány
- петидин
- трамадол
- декстрометорфан
- лінезолід
На сьогодні Аурорікс не слід застосовувати у педіатричній практиці через відсутність клінічного досвіду щодо дії препарату на дітей.
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Повідомлення
Як і інші антидепресанти, лікування може посилити симптоми шизофренії у пацієнтів з депресією з шизофренічними або шизоафективними психозами. Якщо це можливо, у цих пацієнтів слід продовжувати нейролептики тривалої дії.
Як правило, лікування моклобемідом не вимагає особливих дієтичних обмежень. Оскільки у деяких пацієнтів може бути підвищена чутливість до тираміну, усім пацієнтам слід рекомендувати уникати вживання великої кількості продуктів, багатих на тирамін.
У сприйнятливих осіб може спостерігатися гіперчутливість. Симптомами можуть бути висип та набряки.
Теоретичні фармакологічні міркування свідчать про те, що інгібітори МАО можуть викликати реакцію гіперчутливості у пацієнтів з тиреотоксикозом або феохромоцитомою. Через відсутність досвіду лікування моклобемідом у цієї групи пацієнтів слід дотримуватися обережності при призначенні моклобеміду.
Слід бути обережними у пацієнтів, які приймають моклобемід з іншими препаратами, що підвищують рівень серотоніну, такими як багато інших антидепресантів, особливо у поєднанні з декількома препаратами. Це стосується, зокрема, кломіпраміну (див. Розділ 4.5).
Не рекомендується одночасне застосування моклобеміду та декстрометорфану, які можуть входити до ліків від кашлю (див. Розділ 4.5).
Рослинні лікарські засоби, що містять звіробій (Hypericum), слід застосовувати з обережністю у поєднанні з моклобемідом, оскільки це може підвищити рівень серотоніну.
Пацієнти з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози не повинні приймати цей препарат.
Заходи
Самогубство/суїцидальні думки або клінічне погіршення
Депресія пов'язана з підвищеним ризиком думок про самогубство, самопошкодження та самогубства (події, пов'язані з суїцидом). Цей ризик зберігається до настання очевидної ремісії.
Оскільки покращення може не спостерігатися протягом перших кількох тижнів або тижнів лікування, пацієнти повинні бути під ретельним наглядом, поки не настане поліпшення. Загалом клінічний досвід вказує на те, що ризик суїциду може зростати на ранніх стадіях одужання.
Інші психічні стани, для яких призначали Аурорікс, також можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком суїцидальної поведінки. Крім того, ці стани можуть бути пов'язані з великим депресивним розладом. Тих самих запобіжних заходів, що вживаються при лікуванні пацієнтів з великим депресивним розладом, слід дотримуватися при лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами.
Пацієнти, у яких в анамнезі існували суїцидальні наміри або значні суїцидальні наміри до початку лікування, мають підвищений ризик суїцидальних намірів або спроб суїциду, і їх слід уважно спостерігати під час лікування.
Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних випробувань антидепресантів у дорослих пацієнтів з психічними розладами показав підвищений ризик суїцидальної поведінки з антидепресантами порівняно з плацебо у пацієнтів віком до 25 років.
Слід ретельно спостерігати за пацієнтами, особливо з високим ризиком суїцидальних думок, особливо на початку лікування та після корекції дози. Пацієнтів (і тих, хто доглядає за ними) слід попередити про необхідність контролю за клінічним погіршенням, суїцидальними думками чи думками та незвичними змінами в поведінці та звертатися до лікаря, як тільки з’являються ці симптоми.
Безсоння або нервозність або нервозність на початку лікування моклобемідом можна усунути зменшенням дози або тимчасовим лікуванням симптомів. У разі манії або гіпоманії або виникнення ранніх симптомів цих реакцій (грандіозність, гіперактивність (включаючи прискорення мови), небезпечна вибуховість) лікування моклобемідом слід припинити та розпочати альтернативну терапію.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Одночасне застосування Аурориксу з селегіліном або лінезолідом протипоказане.
Одночасне застосування Аурориксу з триптанами протипоказано, оскільки вони є потенційними агоністами рецепторів серотоніну та метаболізуються моноаміноксидазою (МАО) та різними ферментами цитохрому Р450, а концентрації триптанів у плазмі крові збільшуються, наприклад суматриптан, різатриптан, золмітриптан, альмотриптан, наратріптан, фроватріптан та елетріптан.
Одночасне застосування Аурориксу з трамадолом протипоказане.
У тварин моклобемід посилює дію опіатів. Тому може знадобитися коригувати дозування наступних опіатів, наприклад морфін, фентаніл та кодеїн.
Комбінація з петидином протипоказана через підвищений ризик розвитку серотонінового синдрому (сплутаність свідомості, лихоманка, судоми, атаксія, гіперрефлексія, міоклонія, діарея).
Оскільки ефект Aurorix є селективним та оборотним, його потенціал взаємодії з тираміном є незначним та короткочасним, що підтверджено у дослідженнях фармакології на тваринах та людях (див. Розділ 4.4).
Коли моклобемід вводили після їжі, посилення пресорного ефекту було ще нижчим, або взагалі не відбувалося.
Добову дозу моклобеміду слід зменшити вдвічі або на третину у пацієнтів, у яких печінковий метаболізм суттєво пригнічується препаратами, що блокують мікросомальні ферменти зі змішаною оксидазною активністю, такими як циметидин (див. Розділ 4.2).
Слід бути обережними при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які метаболізуються CYP2C19, оскільки моклобемід є інгібітором цього ферменту. Концентрація цих препаратів у плазмі (таких як інгібітори протонної помпи (наприклад, омепразол), флуоксетин та флувоксамін) може бути збільшена при одночасному застосуванні з моклобемідом. Моклобемід також пригнічує метаболізм омепразолу в великих метаболізаторах CYP2C19, що призводить до подвоєння експозиції омепразолу.
Слід бути обережними при одночасному застосуванні з триміпраміном та мапротиліном, оскільки концентрація цих інгібіторів зворотного захоплення моноамінів у плазмі крові зростає після одночасного прийому з моклобемідом.
Одночасне лікування моклобемідом та системно введеними симпатоміметиками може посилити та продовжити їх фармакологічну дію (наприклад, адренергіки).
Слід бути обережними у пацієнтів, які отримують Аурорікс з іншими препаратами, що підвищують рівень серотоніну, такими як багато інших антидепресантів, і особливо при поєднанні декількох препаратів. Це стосується, зокрема, антидепресантів, таких як венлафаксин, флувоксамін, кломіпрамін, циталопрам, есциталопрам, пароксетин, сертралін, бупропіон. Це пов’язано з тим, що в рідкісних випадках спостерігались комбінації важких симптомів та ознак, включаючи лихоманку, сплутаність свідомості, гіперрефлексію та м’язовий клон, що свідчить про надмірну серотонінергічну активність. Якщо виникають такі комбінації симптомів, пацієнтів повинен ретельно спостерігати лікар (госпіталізувати за необхідності) та проводити відповідне лікування. Лікування трициклічними або іншими антидепресантами слід розпочинати на наступний день після припинення прийому моклобеміду. Період напіввиведення попереднього препарату необхідно враховувати при переході на інгібітор зворотного захоплення серотоніну Aururix (див. Розділ 4.4). Як правило, для перетворення з незворотного МАО в моклобемід (наприклад, фенелзин, транільципромін) рекомендується інтервал у 14 днів.
Одночасне застосування із звіробою (звіробою) не рекомендується, оскільки це може підвищити рівень серотоніну в центральній нервовій системі.
Повідомлялось про поодинокі випадки тяжких побічних реакцій центральної нервової системи при одночасному застосуванні Ауроріксу з декстрометорфаном. Оскільки ліки від кашлю та застуди можуть містити декстрометорфан, їх не слід давати без попередньої консультації з лікарем, і, якщо це можливо, слід надавати альтернативні ліки, що не містять декстрометорфан (див. Розділ 4.4).
Дані клінічних випробувань вказують на відсутність взаємодії між моклобемідом та гідрохлоротіазидом (HCT) у пацієнтів з гіпертонічною хворобою, пероральних контрацептивів, дигоксину, фенпрокумону та алкоголю.
Оскільки сибутрамін є інгібітором зворотного захоплення норадреналіну та серотоніну, який може посилити дію інгібіторів МАО, одночасне застосування з моклобемідом не рекомендується.
Одночасне застосування з декстропропоксифеном не рекомендується, оскільки моклобемід може посилити ефекти декстропропоксифену.
4.6 Фертильність, вагітність та лактація
Дослідження репродукції на тваринах не виявили жодного ризику для плода, проте безпека Аурориксу у вагітних жінок не встановлена. Тому слід враховувати переваги між лікуванням Ауроріксом під час вагітності та потенційними ризиками для плода.
Хоча лише невелика кількість моклобеміду проникає в грудне молоко (приблизно 1/30 дози матері), слід враховувати переваги продовження лікування для матері, яка годує груддю, враховуючи потенційні ризики для дитини.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Як правило, під час лікування Ауроріксом не очікується, що це вплине на працездатність під час занять, що вимагають повної психічної настороженості (наприклад, водіння). Однак на початку лікування слід контролювати індивідуальні реакції.
4.8 Небажані ефекти
Побічні реакції перераховані за класифікацією системних органів та частотою (кількість пацієнтів, які очікують відповідь) з використанням наступних категорій:
Дуже часто (≥ 1/10)
Поширені (≥1/100 до антидепресанту, який діє на моноамінергічну нейромедіаторну систему мозку через оборотне інгібування ферменту моноаміноксидази, головним чином типу А (RMAO-A)). В результаті метаболізм норадреналіну, дофаміну та серотоніну є знижена, що призводить до збільшення позаклітинних концентрацій.
Результат - стимулюючий вплив на настрій та психомоторну активність. Aurorix полегшує такі симптоми, як дисфорія, виснаження, відсутність мотивації та нездатність зосередитися. Ці ефекти виникають переважно протягом першого тижня терапії. Aurorix також полегшує симптоми, подібні до соціальної фобії.
Хоча Aurorix не має седативного ефекту, він покращує якість сну у більшості депресивних пацієнтів протягом дня. Aurorix не впливає на увагу.
Короткотермінові та довгострокові дослідження на тваринах вказують на низьку токсичність препарату. Кардіотоксичності не спостерігалося.
5.2 Фармакокінетичні властивості
Поглинання
Моклобемід повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту в портальний кровообіг після перорального прийому. Максимальна концентрація лікарського засобу у плазмі крові зазвичай досягається протягом години після введення. Метаболізм першого проходження зменшує системну доступність частини дози (біодоступність). Однак насичення цього метаболічного шляху протягом першого тижня дозування (300-600 мг/день) по суті призводить до повної пероральної біодоступності. Концентрації в плазмі збільшуються після багаторазового прийому моклобеміду протягом першого тижня, а потім стабілізуються. Якщо добову дозу збільшувати, спостерігатиметься надмірне збільшення рівноважних концентрацій.
Поширення
Завдяки своїй ліпофільній природі моклобемід широко розподілений по всьому тілу. Об'єм розподілу (Vss) становить приблизно 1,0 л/кг.
Зв’язування з білками плазми, особливо з альбуміном, низьке (50%).
Біотрансформація
Він майже повністю метаболізується до виведення препарату з організму. Метаболізм відбувається переважно в результаті окисних реакцій на залишку морфоліну молекули. Продукти розкладання з фармакологічною дією присутні в системному кровообігу у людини лише у дуже низьких концентраціях. Основні метаболіти присутні в плазмі як похідні лактаму та похідні N-оксиду. Підтверджено, що моклобемід частково метаболізується поліморфними ізоферментами CYP2C19 та CYP2D6. Отже, на метаболізм лікарських засобів можуть впливати особи з поганим метаболізмом, генетично чи індукованим лікарськими засобами (через інгібітори метаболізму). Два дослідження, що вивчали ступінь цих ефектів, показали, що загалом вони не є терапевтично серйозними і не потребують корекції дози через існування безлічі альтернативних метаболічних шляхів (див. Розділ 4.2).
Ліквідація
Моклобемід швидко виводиться метаболічними процесами. Загальний кліренс становить приблизно 20-50 л/год. Середній період напіввиведення при повторному введенні (300 мг двічі на день) становить приблизно 3 години і, як правило, становить 2-4 години у більшості пацієнтів. Менше 1% дози виводиться нирками у незміненому вигляді. Метаболіти також виводяться з сечею. Незначні кількості виводяться з грудним молоком.
Фармакокінетика в особливих групах пацієнтів:
Літні пацієнти
У пацієнтів літнього віку параметри всмоктування та диспозиції не змінюються.
Пацієнти з нирковою недостатністю
Захворювання нирок не змінює елімінаційних характеристик моклобеміду.
Пацієнти з печінковою недостатністю
Розширена печінкова недостатність уповільнює метаболізм моклобеміду (див. Розділ 4.2).
5.3 Доклінічні дані про безпеку
6. ФАРМАЦЕВТИЧНІ ДАНІ
6.1 Перелік допоміжних речовин
Допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; кукурудзяний крохмаль; повідон; карбоксиметилкрохмаль, натрієва сіль; магнію стеарат.
Плівкоутворюючий шар: гідроксипропілметилцелюлоза; етилцелюлоза; макрогол 6000; тальк; діоксид титану (E171), жовтий оксид заліза (E172).
Допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; кукурудзяний крохмаль; повідон; карбоксиметилкрохмаль, натрієва сіль; магнію стеарат.
Плівкоутворюючий шар: гідроксипропілметилцелюлоза; етилцелюлоза; макрогол 6000; тальк; діоксид титану (E171).
6.2 Несумісність
6.3 Термін зберігання
Аурорикс 150 мг: 5 років
Аурорикс 300 мг: 5 років
6.4 Особливі заходи щодо зберігання
Зберігати при температурі 15-25 ° C.
6.5 Вид та вміст контейнера
Блістери з ПВХ з алюмінієвою фольгою по 30 таблеток.
6.6 Спеціальні запобіжні заходи щодо утилізації та поводження з ними
Ніяких особливих вимог.
Будь-який невикористаний продукт або відходи слід утилізувати відповідно до місцевих вимог.
7. ВЛАСНИК РАЗРЕШЕННЯ НА МАРКЕТИНГ
Mylan IRE Healthcare Limited
Unit 35/36 Grange Parade
Промислова нерухомість "Балдолл"
8. РЕЄСТРАЦІЙНІ НОМЕРА
Аурорикс 150 мг: 30/0159/91-C/S
Аурорикс 300 мг: 30/0384/18-S
9. ДАТА ПЕРШОГО РЕЄСТРУВАННЯ/ПОВНОВЛЕННЯ РЕЄСТРАЦІЇ
Дата першої реєстрації: 22 травня 1991 р
Дата останнього поновлення: 30 травня 2007 р