КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
Eporatio 4000 МО/0,5 мл розчину для ін’єкцій у попередньо наповненому шприці.
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Один попередньо наповнений шприц містить 4000 міжнародних одиниць (МО) (33,3) г) епоетину тета в 0,5 мл розчину для ін’єкцій, що еквівалентно 8000 МО (66,7) г) епоетину тета в мл.
Епоетин тета (рекомбінантний еритропоетин людини) виробляється за допомогою технології рекомбінантної ДНК в клітинах яєчників китайського хом'яка (CHO-K1).
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Розчин для ін’єкцій (ін’єкцій) у попередньо наповненому шприці. Розчин прозорий і безбарвний.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
- Лікування симптоматичної анемії, пов’язаної з хронічною нирковою недостатністю у дорослих пацієнтів.
- Лікування симптоматичної анемії у дорослих онкологічних хворих з немієлоїдними злоякісними пухлинами, які отримують хіміотерапію.
4.2 Дозування та спосіб введення
Особливі вимоги
Лікування епоетину тета повинен розпочинати лікар, який має досвід у вищезазначених показаннях.
Шляхи введення
Розчин можна вводити підшкірно (підкожно) або внутрішньовенно (в/в). У пацієнтів, які не проходять гемодіаліз, підшкірне введення є більш доцільним для запобігання периферичній венозній пункції. Використовуйте той самий шлях введення, коли замінюєте епоетин тета іншим епоетином. Епоетин тета слід вводити підшкірно хворим на рак з немієлоїдними злоякісними захворюваннями, які отримують
хіміотерапія.
Дозування
Симптоматична анемія, пов’язана з хронічною нирковою недостатністю
Симптоми та наслідки анемії можуть відрізнятися залежно від віку, статі та загального стану захворювання;
лікар повинен індивідуально оцінити клінічний перебіг та стан пацієнта. Епоетин тета слід вводити підшкірно або внутрішньовенно, щоб підвищити гемоглобін максимум до 12 г/дл (7,45 ммоль/л).
Через варіабельність у пацієнта, окремі показники гемоглобіну можуть спостерігатися вище і нижче бажаного рівня гемоглобіну. Варіабельністю гемоглобіну слід керувати шляхом корекції дози, враховуючи, що цільовий гемоглобін становить від 10 г/дл (6,21 ммоль/л) до 12 г/дл (7,45 ммоль/л). Уникайте стійких рівнів гемоглобіну вище 12 г/дл (7,45 ммоль/л); якщо значення гемоглобіну вище 12 г/дл (7,45 ммоль/л) перевищені, інструкції щодо відповідної корекції дози подані нижче.
Слід уникати підвищення рівня гемоглобіну понад 2 г/дл (1,24 ммоль/л) протягом чотирьох тижнів.
Якщо підвищення рівня гемоглобіну протягом 4 тижнів перевищує 2 г/дл (1,24 ммоль/л) або гемоглобін перевищує 12 г/дл (7,45 ммоль/л), дозу слід зменшити на 25-50%. Рекомендується моніторинг гемоглобіну кожні два тижні, поки рівні не стабілізуються, і через регулярні проміжки часу. Якщо гемоглобін продовжує збільшуватися, лікування слід припинити, поки гемоглобін не почне зменшуватися, після чого терапію слід відновити приблизно на 25% менше, ніж початково введена доза.
Якщо спостерігається гіпертонія або наявне серцево-судинне, цереброваскулярне або периферичне судинне захворювання, підвищення рівня гемоглобіну та цільового гемоглобіну слід визначати індивідуально, враховуючи клінічну картину.
Лікування епоетином тета поділяється на два етапи. Фаза корекції
Підшкірне застосування: початкова доза становить 20 МО/кг маси тіла 3 рази на тиждень. Якщо підвищення гемоглобіну недостатнє (0,05).
Вплив на ріст пухлини
Еритропоетин є фактором росту, який в першу чергу стимулює вироблення еритроцитів. Рецептори еритропоетину можуть експресуватися на поверхні різних клітин пухлини.
Виживаність та прогресування пухлини досліджувались у п’яти великих контрольованих дослідженнях із загальною кількістю 2833 пацієнтів, з яких 4 були подвійними сліпими та плацебо-контрольованими дослідженнями, а одне дослідження було відкритим. Два дослідження включали пацієнтів, які отримували хіміотерапію. Цільова концентрація гемоглобіну в двох дослідженнях становила> 13 г/дл; в решті трьох досліджень 12-14 г/дл. У відкритому дослідженні не було різниці в загальній виживаності між пацієнтами, які отримували лікування
рекомбінантний еритропоетин людини та засоби контролю. У чотирьох плацебо-контрольованих дослідженнях коефіцієнт виживання до загальної виживаності коливався від 1,25 до 2,47 на користь контролів. Ці дослідження
продемонстрували послідовне, незрозуміле, статистично значуще збільшення смертності у пацієнтів з анемією, пов'язаною з множинними загальними видами раку, які отримували рекомбінантний еритропоетин людини, порівняно з контролем. Загальна оцінка виживання протягом досліджень не може бути достатньо з'ясована на основі відмінностей у частоті тромбозів та пов'язаних з ними ускладнень між тими пацієнтами, які отримували рекомбінантний людський еритропоетин, та контрольними пацієнтами.
Дані трьох плацебо-контрольованих клінічних випробувань у 586 хворих на анемічний рак, проведених з епоетином тета, не показали жодного негативного впливу епоетину тета на виживання. Під час цих досліджень смертність була нижчою у групі етаетину тета (6,9%) порівняно
з плацебо (10,3%).
Також був проведений систематичний огляд, в якому взяли участь понад 9000 хворих на рак, які брали участь у 57 клінічних випробуваннях. Мета-аналіз загальних даних про виживання показав співвідношення ризику 1,08 на користь контролю (95% ДІ: 0,99, 1,18; 42 дослідження
та 8167 пацієнтів). Підвищений відносний ризик тромбоемболічних явищ (RR 1,67, 95% ДІ: 1,35, 2,06; 35 досліджень та 6769 пацієнтів) спостерігався у пацієнтів, які отримували рекомбінантний людський еритропоетин. Тому є вагомі докази того, що пацієнти
при раку, який лікується рекомбінантним еритропоетином людини
значної шкоди.
Ступінь цих результатів, які можуть бути застосовані до введення рекомбінантного еритропоетину людини раковим пацієнтам, які отримують хіміотерапію для досягнення рівня гемоглобіну нижче 13 г/дл, незрозуміла, оскільки кілька пацієнтів з цією характеристикою були включені в оцінені дані.
5.2 Фармакокінетичні властивості
Загалом
Фармакокінетика епоетину тета вивчалася у здорових добровольців, у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю та у хворих на рак, які отримували хіміотерапію. Фармакокінетика епоетину тета не залежить від віку та статі.
Підшкірне вживання
Після підшкірної ін’єкції 40 МО/кг маси тіла епоетину тета у 3 різних місцях (надпліччя, живіт, стегно) подібний профіль рівня плазми спостерігався у здорових добровольців. Ступінь всмоктування (AUC) дещо зростала після введення в живіт у порівнянні з іншими ділянками. Максимальна концентрація була досягнута в середньому через 10-14 годин і в середньому
термінальний період напіввиведення коливався приблизно від 22 до 41 години.
Середня біодоступність епоетину тета після підшкірного введення становить приблизно 31% порівняно з внутрішньовенним введенням.
У хворих на діаліз з хронічною нирковою недостатністю після підшкірної ін’єкції 40 МО/кг маси тіла тривале всмоктування призвело до плато концентрації, а пікові концентрації настали приблизно через 14 годин. Кінцевий період напіввиведення вище, ніж після внутрішньовенного введення,
із середнім значенням 25 годин після одноразового прийому та 34 години у рівноважному стані після повторної дози тричі на тиждень, без ознак накопичення епоетину тета.
У онкологічних хворих, які отримують хіміотерапію після багаторазового підшкірного введення
20 000 МО епоетину тета один раз на тиждень, термінальний період напіввиведення становить 29 годин після першої дози та 28 годин у стаціонарному стані. Не спостерігалось накопичення епоетину тета.
У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, які перебувають на діалізі, період напіввиведення епоетину тета становить 6 годин після одноразового прийому та 4 години у рівноважному стані після повторного прийому.
МО/кг маси тіла епоетину тета тричі на тиждень. Не спостерігалось накопичення епоетину тета. Після внутрішньовенного введення об’єм розподілу наближається до загального об’єму крові.
5.3 Доклінічні дані про безпеку
Доклінічні дані не виявляють особливої небезпеки для людей на підставі звичайних досліджень фармакології безпеки, токсичності повторних доз та епоетину тета.
Доклінічні дані не виявляють особливої небезпеки для людини на основі звичайних досліджень генотоксичності та токсичності для репродукції з іншими епоетинами.
У дослідженнях репродуктивної токсичності з іншими епоетинами спостерігалися ефекти, які вважаються вторинними до зниженої маси матері, при експозиції, яка вважається достатньою, ніж перевищує рекомендовану дозу для людини.
6. ФАРМАЦЕВТИЧНІ ДАНІ
6.1 Перелік допоміжних речовин
Натрію дигідрофосфат дигідрат
Хлористий натрій
Полісорбат 20
Трометамол
Соляна кислота (6 М) (для регулювання рН) Вода для ін’єкцій
6.2 Несумісність
За відсутності досліджень сумісності цей лікарський засіб не можна змішувати з іншими лікарськими засобами.
6.3 Термін зберігання
6.4 Особливі вказівки щодо зберігання Зберігати у холодильнику (2 ° C - 8 ° C). Не заморожуйте.
Зберігайте попередньо заповнений шприц у зовнішній коробці, щоб захистити від світла.
З метою амбулаторного використання пацієнт може вийняти продукт із холодильника та зберігати його при температурі не вище 25 ° C до 7 днів, не перевищуючи термін придатності. Після виймання з холодильника продукт повинен бути використаний або викинутий протягом цього періоду.
6.5 Вид та вміст контейнера
0,5 мл розчину у попередньо заповненому шприці (скло типу I) із наконечником наконечника (бромобутиловий каучук), пробкою поршня (тефлоновий хлоробутиловий каучук), ін’єкційною голкою (нержавіюча сталь) та із встановленим або без захисного пристрою.
Упаковка з 6 попередньо наповнених шприців із захисним пристроєм або без нього. Не всі розміри упаковки можуть продаватися.
6.6 Спеціальні запобіжні заходи щодо утилізації та поводження з ними
Попередньо заповнені шприци призначені лише для одноразового використання.
Будь-який невикористаний продукт або відходи слід утилізувати відповідно до місцевих вимог.