febichol

Додаток No 1 до повідомлення про зміну, ev. номер: 201506006-ZIB

КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ

1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ

100 мг м’яких капсул

2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД

Кожна м’яка капсула містить 100 мг феніпентолу.

Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.

3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА

Світло-зелені м’які капсули, що містять безбарвну, дуже ароматичну рідину.

4. КЛІНІЧНІ ДАНІ

4.1 Терапевтичні показання

Февіхол призначений для лікування диспепсичних розладів у дорослих з хронічними захворюваннями гепатобіліарного тракту (функціональна холецистопатія, хронічний холецистит, хронічний жовчнокам’яна хвороба, хронічна гепатопатія, що супроводжується жовчною диспепсією) та станів після або після холецистектомії або гепатиту.

4.2 Дозування та спосіб введення

Звичайна доза становить 2 капсули февіхолу три рази на день (завжди безпосередньо перед їжею), пацієнти з менш серйозними проблемами можуть приймати фебіхол лише зрідка, за потреби (2 капсули безпосередньо перед їжею).

Капсули ковтають цілими, не розжовуючи (вміст має дуже неприємний гарячий смак!) І ковтаючи з достатньою кількістю рідини, напр. Стакан води.

Немає коригування дози для ниркової та печінкової недостатності (Февіхол протипоказаний при гострому гепатиті та інших важких порушеннях функції печінки - див. Розділ 4.3).

Безпека та ефективність препарату Февіхол у дітей віком до 15 років не встановлені.

4.3 Протипоказання

Февіхол протипоказаний при:

  • - гіперчутливість до феніпентолу або будь-якої допоміжної речовини, перерахованої у розділі 6.1,
  • - жовчна коліка, жовчна непрохідність, гострі захворювання жовчного міхура та жовчних шляхів, емпієма жовчного міхура, гострий панкреатит, клубова кишка та інші гострі стани в черевній порожнині,
  • - виразки та пухлини шлунково-кишкового тракту,
  • - гострий гепатит та інші важкі порушення функції печінки.

Немає даних про застосування феніпентолу дітям, тому його застосування дітям до 15 років протипоказано. (див. розділ 4.2).

Немає даних про застосування феніпентолу вагітним або жінкам, що годують груддю, тому його застосування під час вагітності та лактації протипоказане (див. Розділ 4.6).

4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання

Вміст капсул має дуже неприємний гарячий смак, тому капсули потрібно ковтати цілими і не розжовувати.

4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії

Жодних досліджень взаємодії не проводилось.

4.6 Фертильність, вагітність та лактація

Немає даних про вплив феніпентолу на ембріофетальний розвиток людини або на перенесення плаценти. Повідомлялося про збільшення післяімплантаційної смертності та аномалій розвитку опорно-рухового апарату у тварин після дуже високих пероральних доз (див. Розділ 5.3).

Немає даних про перенесення феніпентолу в грудне молоко.

Немає даних про застосування феніпентолу вагітним або жінкам, що годують груддю, тому його застосування під час вагітності та лактації протипоказане (див. Розділ 4.3).

Немає даних про вплив феніпентолу на фертильність людини.

4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами

Февіхол не впливає або має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.

4.8 Небажані ефекти

Як правило, февіхол добре переноситься. Частота побічних реакцій невідома (з наявних даних).

Шлунково-кишкові розлади:

Невідомо: печія, відчуття "печіння в шлунку", відчуття тиску і повноти в епігастрії, нудота, метеоризм.

Деякі пацієнти, які отримують лікування Фебіхолом, повідомляють про симптоми, які важко відрізнити від стану, що лікується (відчуття тиску та повноти в епігастрії, нудота, метеоризм).

Порушення шкіри та підшкірної клітковини

Невідомо: алергічні реакції, такі як кропив'янка, макулопапульозний або інший висип або набряк обличчя.

Повідомлення про підозру на побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після отримання дозволу на продаж є важливим. Це дозволяє постійно контролювати співвідношення користь-ризик препарату. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозри на побічні реакції за допомогою національної системи звітності, встановленої в Додатку V.

4.9 Передозування

Дані щодо передозування февіхолом відсутні. Симптоми передозування феніпентолу невідомі.

Феніпентол не має специфічного антидоту. Лікування можливого передозування повинно бути симптоматичним.

5. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

5.1 Фармакодинамічні властивості

Фармакотерапевтична група: Біліарні та печінкові препарати, Інші ліки жовчовивідних шляхів

Феніпентол (1-фенілпентанол) - синтетичний жовчогінний засіб із групи α-алкилбензилових спиртів. Його готували шляхом структурної модифікації р-толілметилкарбінолу, який був виділений з куркуми (Curcuma longa, синонім Curcuma domestica) і спочатку розглядався як його вміст. Пізніше було доведено, що це артефакт, створений під час переробки наркотиків.

У дослідних тварин феніпентол посилює секрецію жовчі (збільшує як об’єм, так і секрецію жовчних кислот, білірубіну та глюкуронової кислоти).

У відкритих дослідженнях у людей з функціональними холецистопатіями, хронічним холециститом, хронічним жовчнокам'яною хворобою, дискінезіями жовчних шляхів, постхолецистектомією та постгепатичним синдромом феніпентол покращував суб'єктивні симптоми (наприклад, біль і відчуття тиску після епітелію правого ребра, анорексія, непереносимість жирної або м'ясної їжі) ) і зменшив споживання спазмолітиків.

Сліпо контрольовані клінічні випробування з феніпентолом не проводились, але ефективність февіхолу при лікуванні диспепсичних розладів при хронічних захворюваннях гепатобіліарних шляхів підтверджена їх тривалим терапевтичним використанням (розпочате в 1962-1964 рр.).

У собак (після внутрішньодуоденальних доз 25, 50 та 100 мг/кг) феніпентол підвищував концентрацію секретину в плазмі та секрецію бікарбонату підшлункової залози, але не впливав на концентрацію гастрину в плазмі крові та секрецію білка підшлункової залози. Подібним чином у людей (після внутрішньочеревного введення 30 мл 2% розчину протягом 30 хвилин) феніпентол підвищував концентрацію секретину в плазмі та секрецію бікарбонату підшлункової залози, але не впливав на секрецію білка підшлункової залози.

У дослідженнях на тваринах було показано, що феніпентол не має системних фармакологічних ефектів, за винятком незрозумілого зменшення рухової активності у мишей, що не залежить від дози. У мишей феніпентол не мав міорелаксантного, знеболюючого чи протисудомного ефекту, у щурів він не впливав на шлункову секрецію, систолічний артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень, а також на сечову секрецію чи рН. У мишей феніпентол у дозах 30 і 100 мг/кг не впливав на кишковий рух, при найвищій дослідженій дозі (300 мг/кг) він трохи збільшував кишковий рух.

5.2 Фармакокінетичні властивості

Фармакокінетичні дослідження феніпентолу у людей не проводились.

У щурів феніпентол всмоктується з тонкої кишки після перорального прийому. Біотрансформація печінки відбувається частково шляхом безпосередньої глюкуронізації феніпентолу, частково розкладанням феніпентолу до бензойної кислоти, яка виводиться у формі гіпурової кислоти після кон’югації з гліцином. Виведення феніпентолу відбувається головним чином нирковим шляхом, при цьому 80-85% пероральної дози виводиться із сечею протягом 48 годин, приблизно вдвічі менше глюкуроніду феніпентолу і наполовину як гіпурова кислота. 10-15% пероральної дози виводилося з калом протягом 48 годин.

Феніпентол, який вводили перорально кроликам, мав подібну фармакокінетику, за винятком того, що він майже кількісно виділявся із сечею як феніпентол глюкуронід. Лише близько 5% пероральної дози розкладається до бензойної кислоти, яка виводиться у вигляді гіпурової кислоти після кон'югації з гліцином.

5.3 Доклінічні дані про безпеку

Феніпентол характеризується незначною гострою пероральною токсичністю для лабораторних тварин (щурів та мишей) (летальні дози перевищують 3 г феніпентолу на кг маси тіла).

Середня летальна доза (LD50) фенипентола у самок щурів після перорального прийому становила 3449 мг/кг (95% довірчий інтервал 3037-3916 мг/кг), причому самці щурів не були більш чутливими до фенипентолу, ніж самки (у дозі 3550 мг/кг). смертність чоловіків становила 10%).

Середня летальна доза (LD50) фенипентола у самок мишей після перорального прийому була встановлена ​​на рівні 6997 мг/кг (95% довірчий інтервал 4824-10147 мг/кг), причому самці мишей не були більш чутливими до фенипентолу, ніж самки (при 5490 мг/кг смертність чоловіків становила 20%).

Середня летальна доза (LD50) фенипентола у самок щурів після внутрішньочеревного введення була встановлена ​​на рівні 871 мг/кг (95% довірчий інтервал 776-978 мг/кг), тоді як самці щурів не є більш чутливими до фенипентолу, ніж самки (у дозі 870 мг/кг). ip смертність чоловіків становила 40%).

Середня летальна доза (LD50) фенипентола у самок мишей після внутрішньочеревного введення була встановлена ​​на рівні 713 мг/кг (95% довірчий інтервал 650-752 мг/кг), тоді як миші-самці не чутливіші до фенипентолу, ніж самки (у дозі 700 мг/кг). ip смертність чоловіків дорівнювала нулю).

Субхронічна та хронічна токсичність

Після шести тижнів перорального прийому феніпентолу в дозі 0,05 мл/кг самцям щурів не спостерігалося змін у збільшенні маси тіла порівняно з контрольними тваринами, не спостерігалося змін у гістохімічній картині РНК та похідних індолу в гепатоцитах, а також не проводилося гістологічне дослідження в легенях, міокард, міокард, навіть не тонкий кишечник.

Після чотирьох тижнів прийому феніпентолу у дозах 50, 100 або 200 мг/кг/добу щурам обох статей у самок щурів спостерігали статистично незначно повільніший приріст ваги. Зовнішній вигляд та поведінка тварин, які отримували ліки 50 або 100 мг/кг/добу, не відрізнялися від контрольних тварин; у тварин, які отримували ліки 200 мг/кг/день, спостерігалася легка седація. Під час шестимісячного спостереження у тварин, які не отримували медикаментів, не спостерігалось різниці в кількості еритроцитів, показниках гемоглобіну та диференціальному рівні лейкоцитів. Жодне патологоанатомічне гістологічне дослідження не виявило жодних змін, пов’язаних з наркотиками.

Мутагенний та пухлиногенний потенціал

Феніпентол не індукував генні мутації в прокаріотичній моделі Salmonella typhimurium і не виявляв мутагенних ефектів у тесті на мутагенність клітин ссавців in vitro.

Довгострокові дослідження з вивчення пухлиногенного потенціалу феніпентолу не проводились.

Репродуктивна токсичність феніпентолу недостатньо вивчена. Після дуже високих пероральних доз феніпентолу, введених вагітним мишам та самкам щурів, повідомляється про репродуктивні та токсичні ефекти, перелічені нижче (зазначені дози є “найнижчою опублікованою токсичною дозою” (TDLo)).

Підвищена смертність після імплантації та уповільнений внутрішньоутробний ріст спостерігались після перорального прийому феніпентолу вагітним щурам-самкам у дозах 3500 мг/кг протягом 7-13 днів після запліднення.

Підвищена смертність після імплантації спостерігалася після перорального прийому феніпентолу вагітним мишам-самкам у дозах 700 мг/кг протягом 7-13 днів після запліднення.

Після перорального прийому фенипентолу вагітним самкам мишей та щурів, порушення розвитку опорно-рухового апарату спостерігались у обох видів тварин у дозах 7000 мг/кг протягом 7-13 днів після запліднення.

Після перорального введення фенипентолу вагітним мишам-самкам у дозах 3500 мг/кг протягом 7-13 днів після запліднення у їхніх цуценят спостерігалося зниження індексу лактації.