КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
Цей препарат підлягає подальшому моніторингу. Це дозволить швидко отримати нову інформацію про безпеку. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозри на побічні реакції. Інформацію про те, як повідомляти про побічні реакції, див. У розділі 4.8.
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
Фульфіла 6 мг розчин для ін’єкцій у попередньо наповненому шприці
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Кожен попередньо заповнений шприц містить 6 мг пегфілграстиму * в 0,6 мл розчину для ін’єкцій. Концентрація становить 10 мг/мл на основі лише білків **.
* Вироблено клітинами кишкової палички за технологією рекомбінантної ДНК з подальшим кон'югуванням з поліетиленгліколем (ПЕГ).
** Концентрація становить 20 мг/мл, якщо включений ПЕГ.
Ефективність цього препарату не слід порівнювати з ефективністю іншого пегільованого або непегільованого білка того ж терапевтичного класу. Для отримання додаткової інформації див. Розділ 5.1.
Допоміжна речовина з відомим ефектом
Кожен попередньо заповнений шприц містить 30 мг сорбіту (Е420). Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Розчин для ін'єкцій (ін'єкцій).
Прозорий, безбарвний розчин для ін’єкцій.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Скорочення тривалості нейтропенії та зменшення частоти фебрильної нейтропенії у дорослих пацієнтів зі злоякісними пухлинами, які отримують цитотоксичну хіміотерапію (за винятком хронічного мієлоїдного лейкозу та мієлодиспластичних синдромів).
4.2 Дозування та спосіб введення
Лікування пегфілграстимом повинно розпочинати та контролювати лікар, який має досвід онкології та/або гематології.
Для кожного циклу хіміотерапії рекомендується одна доза 6 мг пегфілграстиму (одна попередньо заповнена шприц), яку вводять принаймні через 24 години після цитотоксичної хіміотерапії.
Пацієнти з нирковою недостатністю
Корекція дози не рекомендується пацієнтам із нирковою недостатністю, включаючи пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності.
Безпека та ефективність застосування пегфілграстиму у дітей не встановлені. Наявні на даний момент дані описані в розділах 4.8, 5.1 та 5.2, але не дають жодних рекомендацій щодо дозування.
Фульфіла вводиться підшкірно. Ін’єкції слід робити в стегно, живіт або надпліччя.
Інструкції щодо поводження перед введенням див. У розділі 6.6.
4.3 Протипоказання
Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1.
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Для поліпшення простежуваності біологічних лікарських засобів, назва та номер партії введеного лікарського засобу повинні бути чітко записані в медичну картотеку пацієнта.
Пацієнти з мієлоїдним лейкозом та мієлодиспластичним синдромом
Обмежені клінічні дані свідчать про порівнянний вплив на час, необхідний для відновлення від важкої нейтропенії до пегфілграстиму та філграстиму у пацієнтів з гострим мієлоїдним лейкозом (AML) de novo (див. Розділ 5.1). Однак довгострокові ефекти пегфілграстиму не вивчались при ОМЛ, і їх слід застосовувати з обережністю у цієї групи пацієнтів.
Фактори, що стимулюють гранулоцити-колонії (G-CSF), можуть прискорити ріст мієлоїдних клітин in vitro, і подібні ефекти можуть спостерігатися в деяких немієлоїдних клітинах in vitro.
Безпека та ефективність застосування пегфілграстиму не вивчалась у пацієнтів з мієлодиспластичним синдромом, хронічним мієлоїдним лейкозом та у пацієнтів із вторинним гострим мієлоїдним лейкозом (ОМЛ), тому його не слід застосовувати у цих пацієнтів. Особливу увагу слід приділити розмежуванню зворотного удару при хронічному мієлоїдному лейкозі та гострому мієлоїдному лейкозі.
Безпека та ефективність використання пегфілграстиму у пацієнтів з AML de novo у віці 100 х 109/л) (див. Розділ 4.4).
Зворотне, легке до помірне підвищення рівня сечової кислоти та лужної фосфатази без супутніх клінічних ефектів спостерігалося рідше; Оборотне, легке до помірне підвищення рівня лактатдегідрогенази без супутніх клінічних ефектів спостерігалося рідше у пацієнтів, які отримували пегфілграстим після цитотоксичної хіміотерапії.
Про нудоту та головний біль повідомляють дуже часто у пацієнтів, які отримують хіміотерапію.
У пацієнтів збільшення показників функціональних тестів аланінамінотрансферази (ALT) або аспартатамінотрансферази (AST) у печінці спостерігалося рідше після прийому пегфілграстиму після цитотоксичної хіміотерапії. Ці збільшення були тимчасовими та повернули їх початкові значення.
Повідомлялося про часті випадки тромбоцитопенії.
Повідомлялося про випадки синдрому витікання капілярів у постмаркетинговому досвіді із стимулюючим фактором колонії гранулоцитів. Зазвичай про них повідомлялося у пацієнтів із запущеним раком, сепсисом, пацієнтів, які отримували комбіновану хіміотерапію або проходили аферез (див. Розділ 4.4).
Досвід у дітей та підлітків обмежений. Порівняно з дітьми старшого віку у віці 6-11 років (80%) та 12-21 року (67%) та дорослими, більша частота серйозних побічних реакцій спостерігалась у дітей молодшого віку 0-5 років (92%). Найчастіше повідомляється про побічну реакцію - біль у кістках (див. Розділи 5.1 та 5.2).
Повідомлення про підозру на побічні реакції
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після отримання дозволу на продаж є важливим. Це дозволяє постійно контролювати співвідношення користь-ризик препарату. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозри на побічні реакції до національного центру звітування, перерахованого в Додатку V.
4.9 Передозування
Одноразові дози 300 мікрограмів/кг вводили підшкірно обмеженій кількості здорових добровольців та пацієнтів з недрібноклітинним раком легенів без серйозних побічних реакцій. Побічні ефекти були подібними до тих, що спостерігались у пацієнтів, які отримували менші дози пегфілграстиму.
5. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
5.1 Фармакодинамічні властивості
Фармакотерапевтична група: імуностимулятори, колонієстимулюючий фактор; Код ATC: L03AA13
Фульфіла - це біологічно подібне ліки. Детальна інформація доступна на веб-сайті Європейського агентства з лікарських засобів: http://www.ema.europa.eu.
Фактор стимулювання колонії гранулоцитів людини (G-CSF) - це глікопротеїн, який регулює вироблення та вивільнення нейтрофілів з кісткового мозку. Пегфілграстим - це ковалентний кон'югат рекомбінантного G-CSF людини (r-metHuG-CSF) і однієї молекули 20 кд поліетиленгліколю (PEG).
Пегфілграстим є більш стійкою формою філграстиму через зменшення ниркового кліренсу. Механізм дії пегфілграстиму та філграстиму виявився однаковим, що призвело до значного збільшення кількості нейтрофілів периферичної крові протягом 24 годин із незначним підвищенням рівня моноцитів та/або лімфоцитів. Як і у випадку з фільграстимом, нейтрофіли, що утворюються у відповідь на пегфілграстим, виявляють нормальні або потужні функції, як це було продемонстровано в аналізах хемотаксичної та фагоцитарної функції. Як і інші фактори гемопоетичного росту, G-CSF виявляє стимулюючі властивості на ендотеліальних клітинах людини in vitro. G-CSF може сприяти росту мієлоїдних клітин, включаючи злоякісні пухлини, in vitro. Подібні ефекти можна спостерігати in vitro на деяких немієлоїдних клітинах.
Плацебо-контрольоване подвійне сліпе дослідження у хворих на рак молочної залози оцінювало вплив пегфілграстиму на частоту фебрильної нейтропенії за схемою хіміотерапії з 10-20% ризиком розвитку фебрильної нейтропенії (доцетаксел 100 мг/м2 кожні 3 тижні протягом 4 цикли). 928 пацієнтів були рандомізовані для прийому одноразової дози пегфілграстиму або плацебо приблизно через 24 години (день 2) після хіміотерапії в кожному циклі. Частота фебрильної нейтропенії була нижчою у пацієнтів, рандомізованих до групи пегфілграстиму, порівняно з плацебо (1% проти 17%, р. 65 років) і подібна до тієї, що спостерігається у дорослих.
Фармакокінетику пегфілграстиму вивчали у 37 пацієнтів із саркомою дітей, які отримували 100 мікрограмів/кг пегфілграстиму після припинення хіміотерапії VAdriaC/IE. Наймолодша вікова група (0-5 років) мала вищу середню експозицію пегфілграстиму (AUC) (± SD) (47,9 ± 22,5 мкг/год), ніж старші діти віком 6-11 років (22,0 ± 13, 1 мкг/год./мл) та 12-21 рік (29,3 ± 23,2 мкг/год) (див. розділ 5.1).
За винятком наймолодшої вікової групи (0-5 років), середня AUC у педіатричних суб'єктів виявилася подібною до такої у дорослих пацієнтів з раком молочної залози II-IV стадії високого ризику, які отримували 100 мікрограмів/кг пегфілграстиму після припинення лікування хіміотерапія доксорубіцином доцетаксел (див. розділи 4.8 та 5.1).
5.3 Доклінічні дані про безпеку
Доклінічні дані не виявляють особливої небезпеки для людей на основі звичайних досліджень токсичності повторних доз, включаючи кількість лейкоцитів, мієлоїдну гіперплазію кісткового мозку, екстрамедулярний кровотворення та збільшення селезінки.
Жодних шкідливих ефектів у щенят щурів, яким вводили підшкірний пегфілграстим під час вагітності, не спостерігалось, але ембріональна/фетальна токсичність (втрата ембріонів) через пегфілграстим була продемонстрована у кроликів у кумулятивних дозах, приблизно в 4 рази рекомендованих дозах для людини. Ембріональна/фетальна токсичність (втрата ембріонів) не спостерігалася, коли вагітні кролики піддавались дозі, рекомендованій для людини. Дослідження на щурах показали, що пегфілграстим може проникати через плаценту. Дослідження на щурах показали, що підшкірне введення пегфілграстиму не впливає на репродуктивні показники, фертильність, еструсний цикл, дні між спарюванням та статевим актом та внутрішньоутробне виживання. Значення цих знахідок для людини невідоме.
6. ФАРМАЦЕВТИЧНІ ДАНІ
6.1 Перелік допоміжних речовин
вода для ін’єкцій
* Ацетат натрію утворюється титруванням крижаної оцтової кислоти гідроксидом натрію.