1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
ГЕНОТРОПІН® 5,3 мг
ГЕНОТРОПІН® 12 мг
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД ЛІКОВОГО ПРОДУКТА
Соматропін (INN) - це гормон росту людини, що виробляється за технологією рекомбінантної ДНК і виробляється E. coli.
Кожен двокамерний картридж з порошком та розчинником для розчину для ін’єкцій містить 6,1 мг або 13,8 мг соматропіну, що еквівалентно 5,3 мг або 12 мг соматропіну в 1 мл розчину для ін’єкцій після відновлення.
Щодо допоміжних речовин, див. Розділ 6.1
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Порошок та розчинник для розчину для ін’єкцій
Опис лікарського засобу: Двокамерний картридж, що містить білий стерильний ліофілізований порошок у передній камері та прозорий розчин у задній камері.
Розчин після відновлення майже безбарвний і може бути злегка опалесцентним.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
• Порушення росту, спричинені недостатньою секрецією гормону росту та
порушення росту при синдромі Тернера або хронічній нирковій недостатності.
• Порушення росту (тобто відставання від поточної висоти в середньому на 2
площа поверхні тіла на добу. Однак застосовуються і більш високі дози.
Синдром Прадера Віллі для поліпшення росту та складу тіла у дітей
Як правило, рекомендується доза 0,035 мг/кг маси тіла на добу або 1,0 мг/м 2
площа поверхні тіла на добу. Добову дозу 2,7 мг не можна перевищувати. Лікування не слід застосовувати дітям із швидкістю росту менше 1 см на рік і з майже закритими щілинами росту епіфіза.
Порушення росту при синдромі Тернера
Рекомендована доза становить 0,045 - 0,050 мг/кг маси тіла/добу або 1,4 мг/м 2
площа поверхні тіла на добу.
Порушення росту при хронічній нирковій недостатності
Рекомендується доза 1,4 мг/м 2
площа поверхні тіла на добу (приблизно 0,045 - 0,050 мг/кг маси тіла/добу). Якщо швидкість росту занадто низька, можуть знадобитися більш високі дози. Через 6 місяців лікування може знадобитися коригування дози.
Порушення росту у дітей, які народилися маленькими для гестаційного віку (СГА)
Звичайна рекомендована доза становить 0,035 мг/кг маси тіла на добу (1 мг/м 2
площі поверхні тіла на добу) до досягнення остаточної висоти (див. розділ 5.1). Лікування слід припинити після першого року лікування, якщо темпи зростання менше +1 SD. Лікування слід припинити, якщо темп росту становить 14 років (у дівчаток) або> 16 років (у хлопців), що відповідає закриттю щілин росту епіфіза.
Рекомендована доза у педіатричних пацієнтів
Лікування слід починати з низької дози 0,15 - 0,30 мг на добу. Цю дозу слід поступово збільшувати відповідно до індивідуальних потреб пацієнта, що визначається концентрацією інсуліноподібного фактора росту-I (IGF-I). Метою лікування є досягнення концентрації IGF-I в діапазоні 2 SD від середнього значення, скоригованого за віком. Пацієнтам із нормальною концентрацією IGF-I на початку лікування слід вводити гормон росту, поки верхня межа стандарту IGF-I не перевищить 2 SD. Дозу також можна титрувати відповідно до клінічної реакції та побічних ефектів. Щоденна підтримуюча доза рідко перевищує 1 мг/добу. У жінок можуть знадобитися вищі дози, ніж у чоловіків, оскільки з часом чоловіки стають більш чутливими до IGF-I. Таким чином, існує ризик лікування жінок, особливо пацієнтів, які приймають пероральну замісну естрогенову терапію, тоді як чоловіки можуть отримувати занадто високі дози. Тому точність дозування гормону росту необхідно перевіряти кожні 6 місяців. Оскільки фізіологічне вироблення гормону росту також зменшується з віком, доза може бути зменшена у пацієнтів літнього віку. Необхідно вказати найнижчу ефективну дозу.
ГЕНОТРОПІН® не можна застосовувати при будь-якому доведеному раку. Лікування раку необхідно припинити перед початком лікування гормоном росту.
ГЕНОТРОПІН® не можна застосовувати для лікування порушень росту у дітей із закритими щілинами росту епіфіза.
ГЕНОТРОПІН® не можна застосовувати пацієнтам із синдромом Прадера-Віллі, які страждають ожирінням або мають серйозний респіраторний дистрес (див. Розділ «Особливості застосування»).
Пацієнти з важкими гострими захворюваннями, ускладненнями після операцій на відкритому серці, черевної хірургії, множинними травмами, гострою дихальною недостатністю та подібними станами не повинні лікуватися ГЕНОТРОПІН®. (У пацієнтів, які проходять замісне лікування, див. Розділ 4.4. Особливі попередження та застереження щодо застосування).
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Щоб діагностувати, розпочати та контролювати лікування ГЕНОТРОПІН®, лікар із відповідною кваліфікацією та досвідом у діагностиці та догляді за пацієнтами із показаннями до терапії гормоном росту має.
Міозит, який може бути пов’язаний із консервантом метакрезолом, є дуже рідкісною побічною подією. У разі міалгії або надмірного болю в місці ін’єкції слід розглянути діагноз міозиту та застосувати ГЕНОТРОПІН® без метакрезолу у разі підтвердження.
Соматропін може викликати стан інсулінорезистентності та у деяких пацієнтів гіперглікемію. Тому пацієнти повинні контролюватися на предмет непереносимості глюкози. У рідкісних випадках можуть бути дотримані критерії для діагностики цукрового діабету II типу як наслідку лікування соматропіном, але в більшості цих випадків такі фактори ризику, як ожиріння (включаючи пацієнтів із ожирінням, що страждають ожирінням), сімейний анамнез, стероїдна терапія або вже наявне розлад толерантність до глюкози. У пацієнтів із підтвердженим діагнозом цукрового діабету може знадобитися коригування антидіабетичної терапії після початку терапії соматропіном.
Під час лікування соматропіном спостерігалося підвищене перетворення Т4 в Т3, що може призвести до зниження рівня Т4 у сироватці крові та збільшення рівня Т3. Загалом, рівень периферичних гормонів щитовидної залози залишається в межах референтних норм для здорових людей. Вплив соматропіну на рівень гормонів щитовидної залози може мати клінічне значення у пацієнтів із субклінічним центральним гіпотиреозом, у яких теоретично може розвинутися маніфестний гіпотиреоз. І навпаки, у пацієнтів, які отримують замісну терапію тироксином, може спостерігатися легкий гіпертиреоз. Тому рекомендується моніторинг функції щитовидної залози після початку лікування та при регулюванні дози соматропіну.
У випадках дефіциту гормону росту як наслідку лікування злоякісної пухлини рекомендується уважно стежити за ознаками можливого рецидиву злоякісної пухлини.
Епіфізеоліз головки стегнової кістки може траплятися частіше, ніж у загальної популяції, у пацієнтів з ендокринними порушеннями, включаючи дефіцит гормону росту. Дітей, які кровоточать під час лікування соматропіном, слід пройти клінічне обстеження.
У разі сильних або періодичних головних болів, проблем із зором, нудоти або блювоти рекомендується обстеження очного фону на наявність набряку сосочків. У разі підтвердження набряку папілої слід розглянути діагноз доброякісної внутрішньочерепної гіпертензії, а у зазначених випадках терапію гормоном росту слід припинити. В даний час недостатньо знань, щоб рекомендувати подальше лікування в терапії гормоном росту у пацієнтів з вилікуваною внутрішньочерепною гіпертензією.
Однак клінічний досвід показав, що повторне початок лікування часто можливе без рецидиву внутрішньочерепної гіпертензії. Якщо терапія гормоном росту відновлюється, необхідний ретельний моніторинг ознак внутрішньочерепної гіпертензії.
Досвід лікування пацієнтів старше 60 років обмежений.
У пацієнтів із СЗН лікування завжди повинно поєднуватися з низькокалорійною дієтою.
Повідомлялося про випадки смерті, пов’язані із вживанням гормону росту, у педіатричних пацієнтів із синдромом Прадера-Віллі, які мали один або декілька з таких факторів ризику: важке ожиріння (пацієнти із співвідношенням вага/зріст більше 200%), анамнез дистрес або апное сну. апное або невстановлена респіраторна інфекція. Пацієнти чоловічої статі з одним або кількома із цих факторів можуть мати підвищений ризик.
У пацієнтів із синдромом Прадера-Віллі перед початком лікування соматропіном слід враховувати симптоми обструкції верхніх дихальних шляхів, апное сну або інфекції дихальних шляхів.
Якщо під час оцінки обструкції верхніх дихальних шляхів спостерігаються патологічні дані, перед початком терапії гормоном росту дитину необхідно направити до спеціаліста-оториноларинголога.
Перед початком терапії гормоном росту необхідно оцінити синдром апное уві сні методами, відомими як полісомнографія або нічна оксиметрія, та контролювати їх при підозрі.
Якщо під час лікування соматропіном у пацієнтів з’являються симптоми обструкції верхніх дихальних шляхів (включаючи початковий або посилюється хропіння), лікування слід припинити та провести нову оториноларингологічну оцінку.
Якщо є підозра на синдром апное уві сні, слід спостерігати за всіма пацієнтами із синдромом Прадера Віллі.
За пацієнтами необхідно спостерігати за ознаками інфекцій дихальних шляхів, які слід якомога швидше діагностувати та посилено лікувати. ГЕНОТРОПІН® протипоказаний пацієнтам із важким дихальним дистрессом (див. 4.3 Протипоказання).
Усі пацієнти з синдромом Прадера Віллі також повинні ефективно контролювати вагу
до та під час терапії гормоном росту (див. 4.3 Протипоказання).
Сколіоз часто зустрічається у пацієнтів із СІН. Сколіоз може розвинутися у дитини під час швидкого зростання. Під час лікування слід спостерігати за симптомами сколіозу.
Однак під час лікування соматропіном не спостерігалося збільшення або погіршення тяжкості сколіозу.
Досвід тривалого лікування у дорослих та пацієнтів із СЗН обмежений.
У маленьких дітей, народжених маленькими для гестаційного віку, перед початком лікування слід виключити інші причини або лікування, які можуть пояснити порушення росту.
У немовлят, народжених маленькими для гестаційного віку, рекомендується визначати рівень інсуліну та глюкози натще перед лікуванням і повторювати щороку. У пацієнтів із підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету (наприклад, сімейний анамнез, ожиріння, важка резистентність до інсуліну, acanthosis nigricans) необхідно проводити пероральний тест на толерантність до глюкози (oGTT). Якщо є явний діабет, не слід застосовувати соматропін.
Дітям, які народилися маленькими для гестаційного віку, рекомендується визначати рівні IGF I перед початком лікування та двічі на рік після цього. Якщо при повторному обстеженні рівень IGF-I на 2 SD перевищує референтне значення для відповідного віку та ступеня статевого дозрівання, коригування дози відповідно до співвідношення IGF I/IGFBP 3 (інсуліноподібний фактор росту, що зв’язує білок 3 ).
Досвід початку лікування у дітей, які народилися маленькими для гестаційного віку незадовго до статевого дозрівання, обмежений. Тому не рекомендується починати лікування незадовго до статевого дозрівання. Досвід лікування пацієнтами із синдромом Сільвера-Рассела обмежений.
При лікуванні немовлят, народжених маленькими для гестаційного віку, поліпшення росту може бути припинено, якщо лікування перервано до досягнення остаточної висоти.
При хронічній нирковій недостатності функція нирок повинна бути нижче 50% від норми перед початком лікування. Недостатність росту слід перевіряти, контролюючи зростання протягом 1 року перед початком лікування. У цей період слід розпочинати та продовжувати консервативне лікування ниркової недостатності (яке включає контроль ацидозу, гіперпаратиреозу та стану харчування) під час терапії гормоном росту.
Під час трансплантації нирки лікування слід припинити.
На даний момент остаточних даних щодо пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю, які отримують препарат ГЕНОТРОПІН®, немає.
Два плацебо-контрольовані дослідження вивчали вплив GENOTROPIN® на реконвалесценцію у 522 критично хворих дорослих пацієнтів із ускладненнями після операцій на відкритому серці, черевної хірургії, множинних травм та гострої дихальної недостатності. Пацієнти, які отримували ГЕНОТРОПІН® 5,3 мг або 8 мг/добу, мали вищу летальність (42%) порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо (19%). Виходячи з цієї інформації, цим пацієнтам не слід лікувати ГЕНОТРОПІН®. Оскільки відсутні дані про безпеку замісної терапії гормоном росту у важких хворих, за цих обставин слід враховувати переваги продовження лікування від потенційного ризику.
У всіх пацієнтів, у яких розвивається подібний або інший критичний стан, слід враховувати потенційну користь лікування ГЕНОТРОПІН® проти потенційного ризику.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Дані моніторингу взаємодії у дорослих пацієнтів із дефіцитом гормону росту вказують на те, що введення соматропіну може збільшити кліренс речовин, що метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450. Кліренс речовин, що метаболізуються цитохромом P450 3A4 (наприклад, статеві гормони, кортикостероїди, антиконвульсанти та циклоспорин), може бути особливо підвищений і може призвести до зниження рівня цих речовин у плазмі крові. Клінічне значення цих даних незрозуміле.
Див. Також твердження у розділі 4.4 про цукровий діабет та дисфункцію щитовидної залози та твердження у розділі 4.2 про пероральну замісну терапію естрогеном.
4.6 Вагітність та лактація
Немає клінічного досвіду застосування соматропіну у вагітних. Експериментальні дані, отримані при використанні на тваринах, є неповними. При виявленні вагітності лікування генотропіном® слід припинити.
Під час фізіологічної вагітності рівень гормону росту гіпофіза значно знижується після 20-го тижня гестації і до 30-го тижня гестації він майже повністю замінюється плацентарним гормоном росту. Тому у жінок з дефіцитом гормону росту навряд чи слід продовжувати замісну терапію соматропіном протягом третього триместру вагітності.
Невідомо, чи виводиться соматропін у грудне молоко, але всмоктування інтактного білка в шлунково-кишковому тракті немовляти, що годується груддю, є малоймовірним.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
ГЕНОТРОПІН® не впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.
4.8. Побічні ефекти
Пацієнти з дефіцитом гормону росту характеризуються дефіцитом позаклітинного об’єму. Цей дефіцит швидко коригується після початку терапії соматропіном. У дорослих пацієнтів часто спостерігаються такі побічні явища, як затримка рідини, такі як периферичний набряк, скутість кінцівок, артралгія, міалгія та парестезія. Ці побічні ефекти, як правило, легкі до середньої тяжкості, виникають протягом перших місяців лікування та проходять спонтанно або після зменшення дози.
Частота цих побічних реакцій залежить від дози, віку пацієнтів і, ймовірно, обернено залежить від віку пацієнтів на початку дефіциту гормону росту. Ці побічні ефекти рідше зустрічаються у дітей.
У дітей часто виникають тимчасові шкірні місцеві реакції в місці ін’єкції.
Повідомлялося про рідкісні випадки цукрового діабету II типу.
Повідомлялося про рідкісні випадки доброякісної внутрішньочерепної гіпертензії.
Синдром зап’ястного каналу нечасто повідомляється у дорослих пацієнтів.
> 1/100, 1/1000, 1/10 000, o C (у холодильнику).
Зберігати у внутрішній та зовнішній коробці. Не заморожуйте.
Можна зберігати при температурі до 25 oC протягом 1 місяця.
Розчин після відновлення:
ГЕНОТРОПІН® 5,3 мг:
Термін придатності розчину для ін’єкцій після розчинення становить 28 днів при зберіганні при 2-8 ° C (у холодильнику). Захищати від світла. Не заморожуйте.
ГЕНОТРОПІН® 12 мг:
Термін придатності розчину для ін’єкцій після розчинення становить 21 день при зберіганні при 2-8 oC (у холодильнику). Захищати від світла. Не заморожуйте.
6.5 Вид та вміст контейнера
Внутрішня упаковка: Двокамерне заправлене безбарвне скло типу I, 2 поршні сірого бромобутилового каучуку, що ущільнюють передню камеру, алюмінієвий ковпачок з диском із сірого бромобутилового каучуку, який ущільнює задню камеру.
Двокамерний картридж використовується в системі ін'єкцій GENOTROPIN® Pen 5,3 мг або GENOTROPIN® Pen 12 мг.
Зовнішня упаковка: екструзійна упаковка, письмова інформація для користувача, паперова папка.
Розмір упаковки:
ГЕНОТРОПІН® 5,3 мг: 1 картридж х 5,3 мг або
5 патронів х 5,3 мг
ГЕНОТРОПІН® 12 мг: 1 картридж х 12 мг або
5 патронів х 12 мг
6.6 Інструкції з використання та поводження
Розчин готується шляхом нагвинчування дозуючої ін’єкційної системи GENOTROPIN® Pen 5,3 мг або GENOTROPIN® Pen 12 мг для змішування розчинника з порошком у двокамерному картриджі. Акуратно розчиніть порошок повільними круговими рухами. Не струшуйте енергійно, оскільки це може денатурувати препарат. Розчин після відновлення майже безбарвний і може бути злегка опалесцентним. Відновлений розчин для ін’єкцій перед використанням слід перевірити візуально, застосовуючи лише прозорий розчин без твердих частинок.
При використанні дозуючої ін'єкційної системи, ін'єкційну голку необхідно вставити перед розчиненням.
7. ВЛАСНИК РАЗРЕШЕННЯ НА МАРКЕТИНГ
Pfizer Health AB
Стокгольм
Швеція
8. РЕЄСТРАЦІЙНИЙ НОМЕР
56/0167/89-C/S
9. ДАТА ПЕРШОГО РЕЄСТРУВАННЯ/ПОВНОВЛЕННЯ РЕЄСТРАЦІЇ
Дата першої реєстрації: 20.06.1989 Поновлення реєстрації до: 30.06.2009