ішемічну

Ванесса Гарсія Руа 1, Сандра Фейоо-Бандін 1, Дієго Родрігес-Пенас 1, Ана Москера-Ліал 1, М. Абу-Ассі 1, Мануель Рівера 2, Хосе Рамон Гонсалес-Хуанаті 1 і Франциска Лаго 1 з 1 Науково-дослідного інституту Сантьяго-де-Компостела (IDIS) (Ла-Корунья) та 2 університетська лікарня Ла Фе, Валенсія.

Вступ: Вважається, що TPCN (двопорові канали) відіграють важливу роль у мобілізації кальцію або натрію, ключових іонів в метаболізмі та серцевих патологіях. Попередні результати нашої лабораторії показали, що рівні щурів TPCN1 і TPCN2 на рівні серця збільшувались у щурів, які отримували дієту з високим вмістом жиру, а також збільшувались рівні FABP3 (білок, що зв’язує жирні кислоти 3), ключовий білок в регуляції обміну жирних кислот у мишей з дефіцитом TPCN1. Завдання цього дослідження - визначити, чи змінюються рівні CPNT під час голодування або під час серцево-судинних захворювань, таких як ішемічна кардіоміопатія.

Методи: Рівні мРНК та білка для TPCN1 та TPCN2 визначали у культурах новонароджених щурів та у клітинах HL-1 у відповідь на дефіцит поживних речовин. Крім того, були проаналізовані рівні мРНК TPCN у відростку передсердя у пацієнтів, які перенесли кардіохірургічну операцію.

Результати: Рівень мРНК TPCN1 і білка підвищується через 12 (n = 5, p = 0,0156 та n = 7, p = 0,0313 відповідно) 24 (n = 5, p = 0,0313 та n = 7, p = 0,0313) та 36 (n = 5, p = 0,0156 та n = 7, p = 0,0313) депривації. Рівень мРНК і білка TPCN2 також збільшується через 12 (n = 5, p = 0,0313 і n = 7, p = 0,0313), 24 (n = 5 p = 0,0313 і n = 7 p = 0,0313) і 36 годин (n = 5, p = 0,0313, n = 7, p = 0,0313) депривації. Депривація в клітинах HL-1 також призводить до збільшення рівня білка TPCN1 і TPCN2 через 12 (n = 7, p = 0,0469; n = 7, p = 0,0313), 24 (n = 7, p = 0,0156; n = 7, p = 0,0313) та 36 (n = 7, p = 0,0469; n = 7, p = 0,0156) годин. У відростку передсердь у пацієнтів, які перенесли кардіохірургічну операцію, спостерігається збільшення рівня мРНК TPCN1 у пацієнтів з ішемічною кардіоміопатією (n = 60) порівняно з пацієнтами без ішемічної кардіоміопатії (n = 77, p = 0,038). Подібним чином спостерігається кореляція між TPCN1 і TPCN2 (n = 140, p = 0,000) і між TPCN1 і тропоніном (n = 34, p = 0,012).

Висновки: TPCN, здається, є ключовими регуляторами серцевого метаболізму і демонструють зміни в умовах дефіциту енергії. Наші результати узгоджуються з нашою гіпотезою про те, що ендолізосомальна система відіграє важливу роль у серцевому метаболізмі та при різних серцевих патологіях.