У клінічній практиці лікар часто стикається з такими труднощами у пацієнтів, як дискомфорт у животі, біль у животі, диспепсія, пальпація тощо. У цій статті ми згадуємо спленомегалію як можливу причину опору у верхньому лівому квадранті живота.
Селезінка - це орган з найбільшою часткою лімфоїдної та моноцито-гістіоцитарної тканини в організмі людини. Він складається з червоної пульпи, яка виводить старі та аномальні клітини крові з кровотоку, та білої пульпи, яка забезпечує імунний нагляд та вироблення антитіл. Функція селезінки в захисті від інфекції складна. Він діє як механічний фільтр, будучи місцем презентації антигену, активації лімфоцитів та утворення антитіл. Нормальна вага селезінки у дорослої людини становить 150 г (від 70 до 200 г).
Селезінка, як правило, розташована у верхньому лівому квадранті живота під лівою дугою ребра. При спленомегалії селезінка пальпується під час клінічного обстеження пацієнта, збільшення селезінки слід перевіряти методами візуалізації, де оцінюється довжина або вага селезінки. Це пов’язано з тим, що у деяких людей навіть не збільшена селезінка відчувається залежно від звички та типу черевної стінки.
З методів візуалізації використовується сонографічне дослідження, КТ або МР-дослідження або сцинтиграфія. Найкращим доступним неінвазивним дослідженням і водночас найдешевшим методом візуалізації є ультразвукове дослідження селезінки, де довжина селезінки знаходиться в межах 10-12 см (у краніокаудальному вимірі) в межах еталонного діапазону (1, 2). Однак, згідно з декількома роботами, розміри селезінки слід оцінювати відповідно до висоти обстежуваного. Чоу та співробітники повідомляють, що 26% обстежених здорових чоловіків та 6% здорових жінок мали довжину селезінки більше 12 см, і рекомендував використовувати калькулятор довжини селезінки (3).
Етіологія
Етіологію спленомегалії можна розділити за патофізіологічними механізмами на застійні (підвищений тиск у селезінковій вені), інфільтративні (зберігання клітин або відкладень), проліферативні (гіперфункція в імунних процесах) та інші причини (4).
Клінічна картина
Суб'єктивно пацієнти можуть скаржитися на невизначений дискомфорт у животі, здуття живота, відчуття напруги в животі, анорексію та біль, що іррадіює в ліве плече. Такі симптоми, як слабкість, втрата ваги, нічна пітливість можуть свідчити про злоякісність. Знижливість, озноб і біль у м’язах часто зустрічаються при інфекційних захворюваннях. Симптоми анемічного синдрому, гематоми, петехій або кровотеч виникають під час гемолітичних або злоякісних процесів (1).
У лабораторних дослідженнях цитопенія, тобто анемія, лейкопенія та тромбоцитопенія, часто присутня окремо або в різних комбінаціях. Результати інших лабораторних досліджень залежать від збудника. При виявленні цитопенії (особливо тромбоцитопенії, лейкопенії та макроцитарної анемії) лікар повинен завжди доповнювати 5-параметричну диференціальну кількість лейкоцитів і клінічно обстежувати селезінку (пальпацію).
Історія та обстеження
В анамнезі, у пацієнтів зі спленомегалією ми орієнтуємось на особисту історію, сучасні та минулі захворювання, контакт з інфекційними захворюваннями (не забуваємо про туберкульоз), зловживання алкоголем, наркотиками та наркотиками, перебування за кордоном, особливо в екзотичних районах. Не можна забувати про фактори ризику зараження ВІЛ. Сімейний анамнез, жовтяниця та спленектомія у генетичних родичів дуже важливі. Збільшена селезінка найлегше пальпується під час фізичного огляду під час глибокого вдиху. У той же час ми помічаємо жовтяницю та сліди кровотечі або подряпин (свербіж).
Лабораторні дослідження
Я наголошую, зокрема, про необхідність 5-параметричного диференціального бюджету лейкоцитів, що є економічно вигідним, але надзвичайно важливим лабораторним тестом. Він доступний для всіх лікарів, незалежно від спеціалізації, і за цим показником може дуже швидко керувати нашими диференціально-діагностичними рішеннями при дослідженні причини спленомегалії.
Згідно з результатами випробувань вказуються інші спеціальні обстеження, такі як дослідження кісткового мозку, сироваткових імуноглобулінів, електрофорез білків та дослідження легких ланцюгів у сироватці та сечі, проточна цитометрія, електрофорез гемоглобіну тощо.
У разі негативних лабораторних результатів обстеження слід повторити приблизно через 6-12 місяців (1).
Диференціальна діагностика
При відчутному опорі в області лівої дуги ребра, в першу чергу, необхідно провести ультразвукове дослідження, яке підтвердить або виключить спленомегалію, або. патології в черевній стінці або ребрах. У разі негативних результатів слід провести колоноскопічне обстеження для виключення патології в області згинання селезінки товстої кишки та гінекологічне обстеження (придатки, матка).
Лікування
Специфічного лікування спленомегалії не існує, збудник лікується. Ми також розглядаємо спленектомію для певних діагнозів. Показанням до спленектомії, крім травми, є переважно гематологічні захворювання, напр. важка гемолітична анемія з анемією, імунна тромбоцитопенічна пурпура у разі невдалого медикаментозного лікування тощо. Впровадження на практиці лапароскопічної спленектомії знизило ризик післяопераційних ускладнень.
Про що думати
У пацієнтів з аспленією (найчастіше після спленектомії) значно збільшується ризик розвитку серйозних інфекційних захворювань, які можуть призвести до летального результату (OPSI: переважна постпленектомічна інфекція) (5). Захворюваність повідомляється у 3-5% пацієнтів із спленектомією, причому максимальна частота захворювання - до 5 років після спленектомії. Спленектомія особливо ризикована у дітей до 1 року, ризик ОПСІ становить до 50%. Тому профілактична вакцинація показана перед спленектомією, якщо це можливо, або. як тільки дозволяє стан здоров’я пацієнта після спленектомії. Графіки вакцинації включають вакцинацію проти Streptococcus pneumoniae (2 дози), Hemophillus influenzae b, Neisseria meningitidis (2 дози) та регулярну вакцинацію проти грипу. Також рекомендується ретельне лікування АТБ при бактеріальних захворюваннях.
У той же час пацієнт повинен бути належним чином проінформований про серйозність ризику тяжких інфекцій і про необхідність інформувати свого лікаря, включаючи стоматолога, про стан свого здоров'я, а також під час поїздки за кордон слід надавати екстрені антибіотики (6 7, 8).
Висновок
Селезінка - це орган, який якось ігнорується і недооцінюється. Загальна ідея, особливо серед широкої громадськості, полягає в тому, що селезінка не настільки важлива, коли можна жити без неї. Однак, як показала клінічна практика, хоча медицина освоїла техніку видалення селезінки, її функція поки що не може замінити.