Перш за все це віолончель, і вона відтворює свою першу ноту на сцені втрати. Головний герой історії - овдовілий чоловік, який займає неминучу ланку в ланцюзі громадянської бюрократії: Мартін Сантоме. Він рухається з вагою рутини буквально на спині, між сімейною напругою, міською тканиною та офісом, що є гучною метафорою в Маріо Бенедетті від його поезії до його роману. Три сценарії сформульовані, і сірість повсякденного життя раптово розривається з розривом любові: Лора Авелланеда. Але зрештою віолончель знову вдарить по тій самій темній мотузці смерті.

найпопулярніший

Багатьом сусідам через річку Перемир'я це "установа". Або дзеркало. У столітній рік письменника і після підкорення світу літератури та кіно, книга тепер відходить від свого часу, робить стрибок за межі театру і падає навшпиньках на землю балету .

Праця Бенедетті, яка є спадщиною Уругваю, аж ніяк не чужа цьому берегу: вона знаходиться в межах досяжності всіх аргентинців, на відстані витягнутої руки до полиці будь-якої бібліотеки, у фільмі, який він дав нашій країні першою номінацією на Оскар і в частині тієї сутності, яка робить деяких людей з Ріо-де-Жанейро.

У генезі цього проекту передачі слів танцю є також аргентинець: два роки тому менеджер з культури Хосе Мігель Онаїндія почав роботу з Національного інституту виконавських мистецтв (INAE) разом з іспанською Ігор Єбра, директор Національний балет "Содре", подвиг, здійснений творчим колективом на сто відсотків місцевим. На нещодавній прес-конференції Гортенсія Кампанелла, біограф Бенедетті ( Дуже стриманий міф ) і президент фонду, який стежить за їх правами, згадав про "зухвалість" цього тандему, щоб перекласти найвідомішу, найбільш перекладену та найбільш модифіковану роботу автора на нову мову. І минулого четверга, ніби це було пандемія Той, хто зараз хоче використати метафору "перемир'я", випустив це шоу, яке має епопею та розмір тризначної річниці, а також шість десятиліть роману та 85 років БНС. Завіса була затягнута в умовах, які сьогодні ми могли б сказати "повний зал": з 30% місткістю, підборіддям та соціальною дистанцією. І це заслужило довгих оплесків.

У звичайних умовах в Буенос-Айресі ми вже бачили, як постановка проходить через театр Колізео: перед появою коронавірусу було підтверджено ціле національне турне. У цьому сенсі хороша новина подвійна. З одного боку, Ліно Паталано вже заохочується до серцебиття на вересень наступного року в тій же кімнаті Буенос-Айреса. З іншого боку, найближча: нам доведеться «дістати квитки» прямо зараз, щоб подивитися цієї суботи трансляція для Латинської Америки через платформу Santiago a Mil (вартість квитків еквівалентна чотирьом доларам).

Ексклюзивно LA NACION змогла отримати доступ до відео генеральної репетиції та прем'єрної функції Перемир'я що, нарешті, розкриває результат роботи колективу з кількома відомими (і на сьогодні впізнаваними) митцями. Якщо рік тому, коли ми розмовляли з ними в примітці до цього самого розділу, було більше ідей, аніж фактів, то зараз вистава демонструє на сцені згуртованість групи, яка підвищує талант кожного з її учасників у кінцевому результаті. Вони самі виділяють як ключ ту синергію, яка дала свої результати. "Я сміливо заявляю, що це буде шоу, яке має вийти за межі", - сказав один із них кілька днів тому за маскою.

Від хореографа Марина Санчес, Колишня танцівниця компанії, яка в останнє десятиліття вийшла на творчу арену, її поєднання класичної мови та танго є прихованим, пальців на ногах і підборах, що робить її перкусією тут, і що місцеві парфуми легко ідентифікувати в її роботах. Як вона сама розповідає в документальній програмі про творчий процес, що транслюється на суспільному телебаченні, а також пояснюється ручна програма шоу, її ідеєю було оживити двох нових персонажів, які в книзі не з'являються як такі, але які є сама суть роману: Рутіна - гнітючий чоловік у сірому, який несе свою вагу на плечах Мартіна, як тінь або межа, яка не дає йому вийти зі сценарію, - і Шанс (або Смерть), який одним рукою він повертає дух цієї старої любові, а іншою дарує і забирає можливість нової.

З початку наблизився Санчес Лучано Супервіел, архітектор оцінка цього балету, Бетховен: соната Патетичний повертається в ключових сценах. Але під час звучної подорожі, яка починається від цієї початкової віолончелі до свого роду рухомого реквієму - очевидно, складеного з душі -, учасник Баджофондо проходить через свою найвідомішу грань (електронне танго), він використовує кілька пісень зі свого диск Сюїта для фортепіано та завуальованого пульсу, він створює композиції, що підсилюють транзит між картинами та іншими більш випадковими, і в той же час він впускає бурчання, брязкальця старих друкарських машинок та телефонні дзвіночки, поєднуючи симфонічне з програмуванням. Всі елементи, які у Супервієлі під рукою, як диригент.

Не було б необхідним чи можливим стежити за сторінкою перекладу оригінального тексту на сцену, але драматург Габріель Кальдерон написав із того приватного щоденника, який Перемир'я можливим сценарієм цього може бути чіткий балет-розповідь з ритмом та відчуттями, деякими фактами та виразами Бенедетті, які вдихаються мовою тіл.

Таким же чином, тепер первинне натхнення, у якому зізналися художник-декоратор та художник по костюмах, стає конкретним. Уго Міллан, коли він ледве мав контур перших ескізів і фігурок: присутність Едварда Хоппера, "художника самотності", який ненароком став таким модним у цей сезон ув'язнення, є прихованим. Таким чином, чотири мобільні структури, які він створив для постановки сцен, також виділяються мінімалістично як данина звичаю Монтевіде "дивитися за вікном". Як зазначено в афіші, коли Міллан підніс свою пропозицію, "він хотів, щоб штори, які також можуть бути файлами, були перенесені в роздягальню за допомогою різних форм вагонки або складання. Їх установка є найкращим співучасником для світлового дизайну Себастьян Марреро, що працює і використовує переваги темряви (і тіней) у грі світлотіні, яка може бути очима головного героя.

Корпус де балету - це прецизійна машина в офісі, на вулиці шторм або самозаглиблений транзит, і як при відродженні до нового життя, серце, яке б’ється всіма м’язами точно в момент перемир’я. Серхіо Муцціо і Надія Мара -Цього року репатрійована уругвайська танцівниця, яка вносить великий внесок в BNS - у головних ролях, і Сіро Тамайо та Даміан Торіо, у головних ролях Рутини та Шансу для функції потокове, осмислити їх тлумачення, щоб надати суть кожному персонажу.

"Зі знань, які я мав про нього, дозволяю собі сказати, що Маріо буде в захваті від цього балету", - передбачила Кампанелла рік тому. Нарешті, текст Бенедетті, гігантського автора, з яким усі в Уругваї мають близькі стосунки (а, чому б і ні, в решті іспаномовного світу), робить тут свій останній пірует.