Існує зв'язок між генетикою та ожирінням?

дослідження близнюків

Прочитайте інтерв’ю з RNDr. Даніела Гашперікова, д.т.н. науковий керівник Інституту експериментальної ендокринології Словацької академії наук.

Існує зв'язок між генетикою та ожирінням?
Збільшення захворюваності на ожиріння протягом останніх 20 років або близько того в основному пояснюється чинниками навколишнього середовища, такими як зниження фізичної активності та споживання продуктів, багатих жирами та цукром.

Про важливість факторів навколишнього середовища свідчать, наприклад, дослідження емігрантів, де в певних групах населення, внаслідок змін у навколишньому середовищі, таких як еміграція в іншу країну, відбулися значні зміни в ІМТ.

Індіанці Піма, які мешкають у США, в середньому на 25 кг важчі, ніж індіанці Піма, які мешкають у Мексиці, подібна тенденція спостерігається також серед азіатів, які проживають у Великобританії, або африканців, які проживають у США. Однак водночас збільшення ожиріння призвело до питання про те, якою мірою, поряд з факторами навколишнього середовища, генетична схильність особи також бере участь у виникненні та розвитку ожиріння.

З точки зору досліджень ожиріння та його зв’язку з генетичною схильністю особи, найважливішими є, безперечно, дослідження близнюків та «дослідження усиновлення», засновані на тому, що усиновлені діти мають лише спільні фактори навколишнього середовища з усиновлювачами, тоді як лише генетичні фактори мають спільне з біологічними батьками.

Як вийшли дослідження близнюків та усиновлених дітей та вплив генетики на їх ожиріння? Які висновки цих досліджень?
Найбільше дослідження щодо усиновлення було проведене у Фінляндії з використанням фінського реєстру близнюків, в якому брало участь 7000 пар близнюків, і це дослідження показало, що від 55 до 74% кінцевого ІМТ залежить від генетичних факторів.

Шведське дослідження близнюків, в ході якого спостерігали за 356 парами близнюків, підтвердило цей факт, показавши, що спадковість ІМТ дещо вища у хлопчиків, ніж у дівчаток. Також цікавим було данське дослідження щодо усиновлення, яке використовувало кореляцію між ІМТ між усиновленими та біологічними батьками.

Це дослідження виявило меншу кореляцію ІМТ між усиновленими дітьми та їх усиновителями, ніж між дітьми та їх біологічними батьками. Ці факти підтримали наукове співтовариство протягом останніх десяти років у пошуку генів, що викликають ожиріння.

Загалом дослідження сімей, однояйцевих близнюків, а також так звані дослідження усиновлення постійно погоджуються з тим, що спадковість ІМТ становить від 40 до 70%.

Як працює цей зв’язок, це те, що гени ожиріння роблять з нашим тілом?
Кілька генів беруть участь у розвитку полігенного ожиріння, і ці гени окремо мають лише незначний вплив на масу тіла. Загальний ефект генів стає значним, коли відбувається взаємодія з такими факторами навколишнього середовища, як переїдання, зниження фізичної активності, гормональні зміни та соціально-економічні фактори.

Це найпоширеніший тип ожиріння. У разі синдрому ожиріння ожиріння також асоціюється з іншими клінічними симптомами, такими як інтелектуальна недостатність, дисморфічні особливості або специфічні для органів аномалії.

На даний момент відомо близько 20-30 захворювань, при яких ожиріння є лише однією з клінічних особливостей. Серед значущих результатів, які ми отримали в нашій лабораторії, було перше визначення генетичної причини, що викликає синдром MEHMO, що є надзвичайно рідкісним розладом, коли ожиріння асоціюється з важкою клінічною картиною з неврологічними та ендокринними симптомами.

На додаток до визначення генетичної причини синдрому, ми сприяли відкриттю молекулярних механізмів, які підтвердили, що захворювання викликане порушеннями регуляції виробництва білка.

Моногенне ожиріння - це група захворювань, спричинених мутацією одного гена, зміною настільки серйозною, що призводить до розвитку ожиріння. Цей тип ожиріння, як правило, є дуже важким ожирінням, яке виникає в дитячому віці і може бути пов'язане з іншими клінічними симптомами, а може і не бути.

За підрахунками, до 5 відсотків усіх пацієнтів із ожирінням діагноз є важливим завдяки специфічному лікуванню. Природа надмірного накопичення жиру при моногенному ожирінні досить добре з’ясована - вісь лептин-меланокортин порушується в результаті мутації.

Він відіграє дуже важливу роль у контролі почуття ситості та голоду, підтримуючи таким чином енергетичний баланс тіла. Іншими словами, у пацієнтів з моногенним ожирінням значно пригнічується почуття ситості та посилюється почуття голоду.

Чому вченим потрібно розуміти вплив генів на ожиріння? Що це могло принести?
Перший випадок моногенного ожиріння був зареєстрований у 1997 році у двох кузенів пакистанського походження, що мешкали в Англії. У обох дівчат була гомозиготна мутація гена лептину, що призвело до раннього розвитку важкого ожиріння.

У цьому випадку дослідження принесло можливість т.зв. причинно-наслідкова терапія, коли дівчата отримували людський рекомбінантний лептин, що призводило до значної втрати ваги.

В даний час існує перспективне лікування найпоширенішої форми моногенного ожиріння, спричиненого мутаціями MC4R, агоністами MC4R, які перебувають лише на фазі клінічного випробування. Для інших форм моногенного ожиріння ми знаємо лише методи лікування з певними схемами, які включають зменшення споживання калорій та збільшення фізичних витрат.

Очевидно, багато людей з ожирінням сподіваються, що одного разу завдяки цим дослідженням вони зможуть винайти ліки від ожиріння. Як далеко ми від нього?
Більше ніж безпечно стверджувати, що не буде жодної «чудодійної таблетки», яка дозволить нам їсти стільки, скільки ми хочемо. З іншого боку, дуже важливо знати причини різних форм ожиріння, що, безумовно, сприятиме можливості "індивідуального лікування" для пацієнта, будь то режим, фармакологічний чи хірургічний.

Як ми можемо зупинити епідемію ожиріння?
Ожиріння стає серйозною не лише медичною, а й психологічною, соціальною та економічною проблемою. Хвороба, яка в першу чергу вражає населення економічно розвинених країн Європи та США, поширюється по всьому світу.

Саме тому Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила ожиріння епідемією 21 століття. Однак насправді насторожують результати англійського дослідження, опублікованого в 2016 році, в якому порівнювали ІМТ 20 мільйонів чоловіків і жінок між 1975 і 2014 роками.

Дослідження складалося з даних 186 країн, де загалом 105 мільйонів людей страждали ожирінням у 1975 році проти 641 мільйона у 2014 році. З іншого боку, кількість недоїдаючих зросла з 330 млн. До 462 млн. За той самий період.

Ці цифри є для роздумів, і як зупинити цю епідемію - це питання, на яке доведеться звернутися не лише лікарям та дослідникам, але й сфері прийняття рішень та галузі.