ВАШИНГТОН - Звук скрипки найдавніших майстрів скрипки ближчий до людського голосу, ніж пізніші інструменти. Дослідники з Тайванського університету запропонували це в дослідженні, опублікованому американським журналом Proceedings of the National Academy of Sciences. Вчені стверджують, що ідеалом перших майстрів скрипки, безсумнівно, було наслідування людському голосу.

Музикознавці здавна вважали, що винахідники скрипки спочатку хотіли якомога сумлінніше наслідувати людський голос. Нове дослідження підтверджує це на основі обґрунтованого порівняльного аналізу скрипок з 16 по 18 століття, включаючи відомі інструменти з майстерні родини Страдіварі.

Дослідники мали професійну скрипалю, яка грала на 15 різних скрипках, в тому числі модель 1570 року Андрія Арматі, який вважається батьком скрипки. Також було проаналізовано шість скрипок Антоніо Страдіварі (1644-1737) та сім інших старих інструментів з італійських міст Кремона та Брешія, які є колискою сучасних скрипок.

ніхто

Тони, які облизували окремі скрипки, вчені порівнювали з голосами восьми співаючих жінок і восьми чоловіків. Як результат, скрипки Страдіварі характеризувались акустичними властивостями, близькими до людського тенору або альту. Тоді найдавніші скрипки стали ближчими до басу або баритону.

"Ці властивості можуть пояснити характерну яскравість скрипки Страдіварі" - пояснили вчені. "Ідеальним звуком для скрипки в епоху бароко була імітація людського голосу" вчені задокументували. Вони зосереджувались на так званих формантах, тобто резонансних смугах частот, характерних для тонів, що виникають у порожнинах музичних інструментів або в голосовій системі.

"Ми показали, що скрипки Кремони змогли створити форманти з тими ж рисами, що і співаки", написані експертами. Це також пояснює, що скрипки, побудовані Антоніо Страдіварі в пізній період його життя, між 1700 і 1720 роками, досі не мають собі рівних.