застосовуються

Запальна хвороба кишечника (ВЗК), включаючи хворобу Крона та виразковий коліт, в даний час невиліковна відповідно до медицини, і причина досі невідома.

Його лікування має три основні цілі:

  • Досягнення ремісії (створення відсутності симптомів)
  • Підтримання ремісії (запобігання симптомів або спалахів)
  • Поліпшення якості життя

Для досягнення цих цілей лікування спрямоване на постійне спостереження за кишечником, вивчення та підтримання симптомів ВЗК. Не існує стандартного підходу до лікування людей із ВЗК. Симптоми захворювання, тяжкість захворювання та те, як хвороба може вплинути на людину, мають суттєві відмінності, тому способи лікування також різноманітні.

Чинний медичний протокол передбачає постійний моніторинг та спілкування, а також медикаментозну терапію.

Існує багато засобів для контролю симптомів та запалення захворювання. Препарати від ВЗК зазвичай підпадають під наступні категорії:

1. Аміносаліцилати (Салазопірин, Пентаса, Салофальк та ін.)

Аміносаліцилати містять 5-аміносаліцилову кислоту, скорочено «5-АСК». 5-ASA може допомогти зменшити запалення в шлунково-кишковому тракті, надаючи його сприятливий вплив безпосередньо всередині травної системи. Зазвичай їх вводять перорально у форматі тривалого всмоктування. Препарати аміносаліцилату зазвичай використовуються для підтримуючого лікування пацієнтів з ВЗК легкої та середньої тяжкості, що означає, що їх регулярно приймають для лікування захворювання, що зменшує симптоми в довгостроковій перспективі. Дослідження показали, що вони були дуже ефективними, особливо при колітах.

2. Кортикостероїди (Метипред, Медрол, Ентокорт, Буденофальк та ін.)

Кортикостероїди знижують активність імунної системи та обмежують запалення в травній системі. Вони використовуються для короткочасного лікування хвороби Крона та виразкового коліту, оскільки вони швидко зменшують запалення, іноді через кілька днів та кілька місяців. Важливо зазначити, що кортикостероїди не слід розглядати як тривалу терапію через високий потенціал побічних ефектів. Кортикостероїди можна вводити перорально, ректально або ін’єкційно, і терапія вимагає великої обережності як з боку медичної команди, так і з боку пацієнта.

Важливо зазначити, що ці засоби впливають не на хворі тканини, а на весь організм, тому лікування вимагає великої обережності. Що стосується побічних ефектів, місячне обличчя може сформуватися, це впливає на здатність організму утримувати воду, тому може також спричинити набряк кінцівок, проблеми з м’язами та суглобами, ожиріння, катаракту та остеопороз.

3. Імуномодулятори (Імуран, Метотрексат та ін.)

Імунні модулятори використовуються для заспокоєння несправної імунної системи протягом тривалого періоду часу. Він часто використовується при тривалому лікуванні хворих на ВЗК. Оскільки для виявлення їх впливу може знадобитися від 3 до 6 місяців (або більше), імуномодулятори часто починають застосовувати в комбінації з кортикостероїдами, що діють швидше, з урахуванням того, що пацієнти припиняють приймати стероїди після дії імуномодуляторів. Вони також можуть застосовуватися в поєднанні з іншими агентами, такими як біологічні агенти, і можуть вводитися або прийматися у вигляді таблеток, залежно від препарату.

Пацієнти, які приймають імунодепресанти, більш схильні до ризику інфікування як побічні ефекти, тому цей метод лікування також вимагає тісної медичної співпраці. Досвід показує, що при належному догляді ця терапія безпечна на довгі роки.

4. Антибіотики (Кліон, Ципробай)

Антибіотики призначаються для лікування декількох типів інфекцій, якими можуть страждати хворі на ВЗК. При ускладненнях хвороби Крона, таких як абсцеси та свищі (ненормальні зв’язки кишечника з рештою тіла), антибіотики дуже корисні, часто застосовуються в післяопераційному періоді для запобігання зараженню.

Антибіотики можна давати перорально або внутрішньовенно, в залежності від рекомендацій лікаря. Звичайно, хворі на ВЗК, як і всі інші, іноді заражають інфекцію поза травного тракту. Деякі пацієнти з ВЗК особливо схильні до інфекцій, якщо у них ослаблена імунна система від ліків, необхідних для лікування ВЗК. У деяких випадках необхідна антибіотикотерапія цих інфекцій.

5. Біологічна терапія (Remicade, Humira, Entyvio та ін.)

Біологічна терапія - це загальні назви для застосування білків, які блокують функцію певних молекул в організмі, що відіграють певну роль у спричиненні запалення. Ці препарати застосовуються при середньотяжкій та важкій формах ВЗК. У пацієнтів, які погано реагують на інші типи лікарських засобів або які мають високий ризик ускладнень захворювання. Біологічні препарати можна вводити ін’єкційно або внутрішньовенно (залежно від використовуваного препарату). Що стосується побічних ефектів, ця терапія також не є безризиковою. Білки пригнічують частину імунної системи, яка відповідає, наприклад, за розпізнавання та боротьбу з пухлинними клітинами.

6. Інші препарати (анальгетики, спазмолітики тощо)

ВЗК саме по собі є дуже важким захворюванням, яке часто супроводжується болем і судомами. Очевидно, що пацієнт хоче полегшити їх, і вибір безпечно застосовуваних засобів завжди залежить від поточної терапії ВЗК. Застосування пасток для випорожнень та проносних препаратів також слід пристосувати до індивідуальних потреб. Завжди бажано проконсультуватися зі своїм лікарем (гастроентерологом, лікарем загальної практики) щодо інших ліків, які ви хочете приймати на додаток до терапії при ВЗК, щоб мінімальний рівень взаємодії препаратів був мінімальним.

Багато ліків, що застосовуються у дорослих, також можуть застосовуватися у дітей із ВЗК. Однак особливо розглядається питання про їх призначення. Крім того, жінки, які вагітні, планують завагітніти або годують груддю, повинні обговорити варіанти ліків зі своїми лікарями (гінекологом, педіатром, гастроентерологом тощо).

Джерела: