Відповідальність батьків та захист дітей (Гаазька конвенція)
РЕЗЮМЕ ДОКУМЕНТУ:
ЯКА МЕТА ЦЬОГО РІШЕННЯ?
- Рішенням дозволено країнам ЄС підписати Гаазьку конвенцію.
- Конвенція встановлює правила для поліпшення захисту дітей у міжнародних ситуаціях та уникнення конфліктів між національними правовими системами.
Усі країни ЄС є учасниками конвенції. Це означає, що в судочинстві з країнами, що не є членами ЄС, які є сторонами Конвенції, вони можуть покладатися на загальні норми, встановлені законом, для захисту дітей, які беруть участь у міжнародних суперечках.
Що охоплює конвенція?
Метою Конвенції є забезпечення міжнародного захисту дітей віком до 18 років шляхом встановлення наступного:
- яка країна має право вживати заходів для захисту дитини або її майна;
- який закон застосовується при здійсненні цієї влади;
- який закон застосовується до батьківської відповідальності;
- щоб заходи захисту були визнані та виконувались у всіх підписаних країнах;
- співпраця між країнами, що підписали Конвенцію.
Заходи, спрямовані на захист турботи про дитину:
- відповідальність батьків;
- право довірити дитину на особистий догляд;
- опіка;
- спосіб представлення дитини;
- влаштування дитини на виховання чи піклування;
- нагляд за цим доглядом;
- спосіб управління активами дитини.
Яка країна несе відповідальність?
Країна, яка має право надавати заходи захисту, як правило, є країною, в якій дитина зазвичай проживає .
Це країна, в якій знаходиться дитина, у таких випадках:
- у випадку біженців або дітей, які переселилися з інших країн;
- у випадку з дітьми, звична країна проживання яких зазвичай не може бути визначена;
- в невідкладних ситуаціях (за бажанням).
Якщо в конкретному випадку інша країна виявляється в кращому положенні для оцінки інтересів дитини, ця країна може взяти на себе.
Яке законодавство застосовується?
- Країна, яка здійснює юрисдикцію, повинна робити це відповідно до власного законодавства.
- У виняткових випадках він може застосовувати або розглядати законодавство іншої країни, яке тісно пов’язане із ситуацією - якщо це відповідає найкращим інтересам дитини.
- Країна може відмовитись застосовувати законодавство, зазначене в Конвенції, лише на належним чином обґрунтованих підставах державної політики та в інтересах дитини.
Визнання та виконання
- Заходи, вжиті країною, яка підписала цю Конвенцію для захисту дитини або її майна, повинні бути визнані в усіх інших країнах, що підписали Конвенцію.
- Країна може відмовити у визнанні лише у обмеженій кількості випадків, як зазначено в Конвенції.
- Якщо заходи захисту визнані такими, що підлягають виконанню, в іншій країні, ця країна повинна виконувати їх так, ніби вона їх сама прийняла, відповідно до свого власного законодавства.
- Кожна країна, яка підписала Конвенцію, повинна призначити один або кілька центральних органів влади для виконання обов'язків, покладених на неї Конвенцією.
- Ці органи влади повинні співпрацювати та обмінюватися інформацією між собою, а також сприяти співпраці у таких випадках між власними національними органами влади.
Рішення Ради 2003/93/ЄС від 19 грудня 2002 року про уповноваження держав-членів в інтересах Співтовариства підписати Гаазьку конвенцію 1996 року про юрисдикцію, чинне законодавство, визнання та забезпечення та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів щодо захисту Дитина (ОВ L 48, 21.2.2003, с. 1–2)
Рішення Ради 2008/431/ЄС від 5 червня 2008 року, що дозволяє окремим державам-членам ратифікувати, в інтересах Європейського Співтовариства, Гаазьку конвенцію про юрисдикцію, чинне законодавство, визнання та забезпечення та співробітництво щодо відповідальності батьків та заходів щодо захисту дитини 1996 року та уповноваження деяких держав-членів надати заяву про застосування відповідних внутрішніх стандартів законодавства Співтовариства (ОВ L 151, 11.6.2008, с. 36–48)