Перегляньте статті та зміст, опубліковані в цьому носії, а також електронні зведення наукових журналів на момент публікації

Будьте в курсі завжди, завдяки попередженням та новинам

Доступ до ексклюзивних рекламних акцій на підписки, запуски та акредитовані курси

Продовження публікації як "Ендокринологія, діабет та харчування". Більше інформації

Індексується у:

Index Medicus/MEDLINE, Excerpta Medica/EMBASE, SCOPUS, Розширений Індекс наукового цитування, Звіти про цитування журналів/Наукове видання, IBECS

Слідкуй за нами на:

Фактор впливу вимірює середню кількість цитат, отриманих за рік за твори, опубліковані у виданні протягом попередніх двох років.

SJR - це престижна метрика, заснована на ідеї, що всі цитати не рівні. SJR використовує алгоритм, подібний до рейтингу сторінок Google; є кількісним та якісним показником впливу публікації.

SNIP дозволяє порівняти вплив журналів з різних предметних областей, виправляючи відмінності у ймовірності цитування, які існують між журналами різних тем.

  • Ключові слова
  • Ключові слова
  • Вступ
  • Предмети та методи
  • Результати
  • Ключові слова
  • Ключові слова
  • Вступ
  • Предмети та методи
  • Визначення
  • Статистичний аналіз
  • Результати
  • Базові характеристики
  • Регресійний аналіз
  • Обговорення
  • Бібліографія

ожиріння

Метаболічний синдром (МС) складається з групи прогностичних факторів, що страждають на гострий коронарний синдром (ГКС). Деякі з цих факторів не тільки збільшують ризик серцево-судинних захворювань, але, як тільки настає коронарна подія, вони пов'язані з більшою важкістю ГКС. Метою дослідження є визначення впливу компонентів МС, особливо центрального ожиріння, на ступінь тяжкості ГКС, оцінену відповідно до концентрації креатинкінази (КК) та ізоферменту МБ (КК-МБ).

Предмети і метод

Поперечне аналітичне дослідження, проведене у 40 чоловіків з діагнозом ГКС. Були зібрані клінічні дані (вік, діабет в анамнезі, дисліпідемія та гіпертонія) та антропометричні дані (вага, зріст, індекс маси тіла [ІМТ], окружність талії [WC], індекс висоти талії [WTI]). Наявність РС визначали за критеріями ATPIII. Загальну концентрацію CK та CK-MB визначали до досягнення максимального піку, щоб оцінити розмір ділянки некрозу міокарда.

Поширеність РС становила 30%. 84% пацієнтів мали надлишкову вагу, у 42% переважали черевні відділи. Позитивний зв'язок спостерігався між концентрацією серцевих ферментів та антропометричними вимірами (ІМТ, WC та ІКТ). Змінна, яка показала найбільшу асоціацію із ступенем інфаркту, була CC (r = Пірсона = 0,47; p 0,003) для загальної CK та (r = 0,4; p 0,01) для CK-MB. Страждання на РС не було предиктором розміру інфарктної ділянки (β = −0,29; p 0,1). Багаторазова регресія показала, що CC прогнозує максимальну загальну концентрацію CK (β = 37,15; 95% ДІ, 9,16-65,15; P 0,01) і CK-MB (β = 5,7; 95% CI, −0,4-11,9; P 0,06) після АСС.

Центральне ожиріння пов’язане з більшим розширенням площі некрозу міокарда у пацієнтів з ГКС.

Метаболічний синдром складається з групи факторів, які передбачають ризик виникнення гострої серцево-судинної події. Деякі з цих факторів збільшують ризик інфаркту міокарда, а також пов'язані з тяжкістю серцево-судинних подій. Метою було визначити вплив факторів, пов’язаних з метаболічним синдромом, і особливо абдомінального ожиріння, на величину коронарних подій, оцінювану за концентрацією загальної креатинфосфокінази (CPK) та ізоферменту CPK-MB (CPK-MB).

Предмети і метод

Ми провели поперечне дослідження 40 чоловіків з діагнозом гострий коронарний синдром. Ми зібрали клінічні дані (вік, анамнез діабету, дисліпідемії та гіпертонії) та антропометричні дані [індекс маси тіла (ІМТ), окружність талії (WC) та співвідношення талії та зросту (WHR)]. Вимірювали концентрації CPK та CPK-MB, щоб визначити максимальну досягнуту концентрацію, щоб оцінити розмір зони інфаркту міокарда.

Поширеність метаболічного синдрому становила 30%. Приблизно 84% пацієнтів мали надлишкову вагу і 42% мали абдомінальне ожиріння. Виявлено позитивну зв'язок між ферментами міокарда та антропометричними показниками (ІМТ, WC, WHR). Змінною, що демонструє найближчу асоціацію з розміром інфаркту міокарда, було центральне ожиріння [загальний CPK, r (Пірсон) = 0,47; p 0,003] та (CPK-MB, r = 0,4; p 0,01). Метаболічний синдром не був прогностичним фактором для розміру некрозу міокарда (β = -0,29; p 0,1). Багаторазовий регресійний аналіз показав, що WC прогнозував максимальний загальний CPK (β = 37,15; 95% ДІ, 9,16-65,15; p 0,01) та концентрації CPK-MB (β = 5,7; 95% ДІ, −0,4-11,9; p Висновки

Наявність абдомінального ожиріння було пов'язано з більшим розміром некрозу міокарда після гострої коронарної події.

Завданням цього дослідження є визначення впливу різних компонентів РС, особливо центрального ожиріння, на тяжкість гострої коронарної події, оціненої відповідно до максимальної концентрації ферментів міокарда, загальної креатинкінази (CKt) та її ізофермент MB (CK-MB).

ПРЕДМЕТИ І МЕТОДИ

Дослідження включало всіх пацієнтів чоловічої статі, які приймались з квітня 2005 року по червень 2005 року в коронарному відділенні лікарні Universitario de Getafe з діагнозом ГКС, тип гострого інфаркту міокарда (ГІМ) (підтверджений клінічними ознаками, електрокардіографічними та ферментативними змінами) або нестабільна стенокардія (діагностується за клінічними та електрокардіографічними змінами при нормальних ферментах). Пацієнти з поглибленим ГІМ, які вже досягли максимального піку КК до прийому, були виключені з дослідження. Також були виключені пацієнти, які перенесли дефібриляцію через постінфарктну шлуночкову аритмію.

Діагноз метаболічного синдрому встановлювали за критеріями ATPIII; наявність трьох або більше з таких порушень: абдомінальне ожиріння (CC> 102 см), артеріальна гіпертензія (> 140/90 мм рт. ст.), гіпертригліцеридемія (тригліцериди в сироватці> 150 мг/дл), зниження концентрації ЛПВЩ (ЛПВЩ мг/дл) і змінений базальний рівень глюкози в крові (глюкоза в крові натще> 110 мг/дл).

Оскільки дослідження проводилось у гострий момент коронарної події, що могло змінити показники артеріального тиску, та з огляду на раннє введення судинорозширювальних засобів з гіпотензивним ефектом, лише пацієнти з відомим попереднім діагнозом розглядались як критерії артеріальної гіпертензії.

Базовий рівень глюкози в крові ≥ 126 мг/дл вважався діагнозом цукрового діабету щонайменше двічі під час перебування в лікарні, не враховуючи пацієнтів, які мали підвищений рівень глюкози в крові лише через 3 дні після гострої фази ГКС, що могло пояснити як "гіперглікемію стресу", а не як справжню зміну вуглеводного обміну.

Пацієнти, які перебувають на гіпоглікемічному, антигіпертензивному чи ліпіднознижуючому лікуванні, розглядалися з критеріями метаболічного синдрому через зміну рівня глюкози в крові, артеріальну гіпертензію або дисліпідемію (гіпертригліцеридемія або зниження ЛПВЩ).

Проводиться описове дослідження базових характеристик зразка пацієнта. Безперервні змінні виражаються як середнє значення ± стандартне відхилення, а дихотомічні змінні у відсотках. Для того, щоб встановити зв'язок між різними факторами серцево-судинного ризику та ступенем зони некрозу міокарда, були застосовані тести кореляції Пірсона та багаторазові лінійні регресійні тести. Перша статистична модель включала як незалежні змінні вік, антропометричні значення (ІМТ, WC, WTI), рівень глюкози в крові, діабетик, гіпертонік чи дисліпідемія чи ні, а також представляла або не представляла діагностичні критерії метаболічного синдрому. Залежною змінною був максимальний пік CKt та CK-MB. Нарешті була обрана найбільш прогнозована математична модель розміру ділянки некрозу міокарда. Зазначений вибір було зроблено з використанням моделі зворотної регресії. SPSS версії 13.0 використовувався для всіх статистичних процедур.

РЕЗУЛЬТАТИ Базові характеристики

Включено 40 пацієнтів чоловічої статі. Середній (діапазон) вік становив 62 (36-82) років. 50% були гіпертоніками (36,8% на антигіпертензивному лікуванні); 35,7% були дисліпідемічними (18,4% отримували гіполіпідемічні препарати), а 11,1% - діабетиками (97,5% отримували інсулін або пероральні антидіабетики). Середній ІМТ становив 28,5 ± 3,2 (22-35), 60,5% мали надлишкову вагу (ІМТ від 25 до 29,9), а 23,7% страждали ожирінням (ІМТ> 30). Середнє значення КК становило 100,2 ± 10 (75-120) см, із центральним ожирінням у 42% пацієнтів, жоден з яких не дотримувався суворого дієтичного або фармакологічного лікування згаданого ожиріння. 29,7% відповідали критеріям РС (рис. 1).

Розподіл пацієнтів відповідно до індексу маси тіла та окружності талії. 42% пацієнтів мають обхват талії> 102 см.

Кореляційні тести між креатинкіназою та її ізоферментом MB та кожною з кількісних змінних метаболічного синдрому.

CKtCK-MB
R (Пірсон) стор R (Пірсон) стор
ІМТ 0,439 0,006 0,357 0,03
Постійного струму 0,476 0,003 0,403 0,01
ІКТ 0,427 0,008 0,364 0,03
cHDL −0,085 0,6 −0,1 0,57
Тригліцериди 0,069 0,683 −0.11 0,51
Глюкоза в крові 0,134 0,444 0,129 0,48

CC: окружність талії; HDL-C: холестерин ліпопротеїдів високої щільності; CK-MB: ізоензин MB креатинкінази; CKt: загальна креатинкіназа; ІКТ: показник зросту талії; ІМТ: індекс маси тіла.

Єдиними змінними, які суттєво корелювали з концентрацією серцевих ферментів, були антропометричні параметри (ІМТ, WC та ІКТ). Змінна з найбільшою асоціацією була CC.

Співвідношення концентрацій загальної креатинкінази та її ізоферменту MB з обхватом талії.

Ожиріння є глобальною проблемою для збільшення еволюції та прогресу, головним чином у розвинених країнах. Поширеність метаболічного синдрому у пацієнтів із встановленими або симптоматичними захворюваннями судин була розглянута в різних дослідженнях. Solymoss та співавт. 10 виявили 51% поширеність метаболічного синдрому згідно з критеріями ATPIII у пацієнтів із симптоматичною хворобою ІХС, і вони також продемонстрували, що чим більше метаболічних змін і більше критеріїв метаболічного синдрому, що представляє пацієнт, тим більша тяжкість ішемічної хвороби лежить в основі. Наше дослідження, хоча і має значно нижчу поширеність, ніж описану в північноамериканських дослідженнях, підтверджує високу поширеність метаболічного синдрому у пацієнтів із симптоматичною ішемічною хворобою. З усіх окремих компонентів метаболічного синдрому найпоширенішою з них була артеріальна гіпертензія, яка спостерігалася у 50% пацієнтів. Другим критерієм з найвищою поширеністю було центральне ожиріння у 42% пацієнтів.

Враховуючи, що пацієнти, які мають діагностичні критерії метаболічного синдрому, мабуть, мають вищий ступінь пошкодження коронарних судин7, наша гіпотеза полягає в тому, що клінічно цей факт може перерости у більшу частину інфарктної території після того, як сталася гостра подія. Однак у цьому дослідженні відповідність критеріям метаболічного синдрому не було предиктором розміру інфаркту, можливо, через відсутність статистичної потужності у обмеженої вибірки пацієнтів.

Було показано, що глікемія на момент гострої події як у хворих на цукровий діабет, так і у нецукрів, пов’язана з більшим розміром некрозу міокарда. У цьому випадку дані про рівень глюкози в крові не збирали в гострий час, а враховували лише той факт, що страждають від порушеного вуглеводного обміну, що сприяло діагностиці метаболічного синдрому. Після застосування регресійних тестів ні глікемія колись стабілізувалась, ні факт діабету не асоціювались із більшою мірою некрозу міокарда. Ймовірно, це можна пояснити низькою поширеністю цукрового діабету (11%) у вибірці порівняно з іншими факторами ризику, або тим, що в нашій вибірці це був найменш недоотриманий фактор ризику (2,5% хворих на цукровий діабет без лікування, проти 63,2% пацієнтів з гіпертонічною хворобою та 81,6% пацієнтів з дисліпідемією без лікування).

Важко визначити патогенні фактори, які пов’язують ожиріння із серцево-судинними захворюваннями. Центральне ожиріння пов’язане із зміною метаболізму ліпідів, глюкози, регуляцією артеріального тиску, а також тромботичними та фібринолітичними процесами та запальними реакціями. Наявність діабету, підвищених рівнів тригліцеридів, зниження рівня ЛПВЩ та частоти ГТ, однак, не було значно частішим у підгрупі пацієнтів із центральним ожирінням. З цієї причини було б необхідно дослідити інші атерогенні компоненти, пов’язані з ожирінням (С-реактивний білок, фібриноген, інгібітор активатора плазміногену-1 та ін.), Щоб визначити ступінь їхньої участі у серцево-судинному ризику пацієнтів із ожирінням.

Серцево-судинні захворювання є основною причиною смертності в розвинених країнах. Зростаюча частота захворювання тісно пов’язана з пандемією ожиріння та іншими факторами серцево-судинного ризику. Більше 80% пацієнтів, які перенесли гострий коронарний синдром, мають надлишкову вагу, а 42% - переважно центральними. Наше дослідження вказує на те, що ожиріння трунки має певний зв’язок із розширенням площі некрозу міокарда у пацієнтів, які перенесли гострий інфаркт міокарда. Хоча ця кореляція є статистично значущою, сила цієї асоціації є слабкою, ймовірно, через малий обсяг вибірки. З цієї причини для підтвердження цієї асоціації необхідні дослідження з більшим обсягом вибірки. Парадоксально, але ожиріння є, мабуть, найбільш недооцінюваним фактором серцево-судинного ризику, і хоча ми намагаємось досягти все більш суворих терапевтичних цілей у випадку дисліпідемії або артеріальної гіпертензії, пацієнт не дотримується дієтичного або фармакологічного лікування ожиріння.