Оновлено: 31.01.2016 18:21 ->

Початок року - це завжди можливість оглянути минулий рік та оцінити очікувані перспективи. У жодному випадку Росія не в завидному становищі. Світовий банк щойно оприлюднив переглянутий прогноз цін на сиру нафту на цей рік. Це передбачає, що очікувана середньорічна ціна за барель буде лише 37, порівняно з раніше передбаченими 51 доларом.

Аналітики Світового банку пояснюють падіння цін, з одного боку, поверненням Ірану як експортера нафти, з іншого боку, підвищенням ефективності видобутку нафти в США, а з третього - уповільненням економічного зростання на ринках, що формуються країн. Все це означає, що після 47-відсоткового падіння цін на нафту минулого року, цього року можна очікувати подальшого падіння на 27 відсотків. Аналітики Morgan Stanley кажуть, що рубль також буде гіршим, ніж передбачалося раніше. У їхньому прогнозі, опублікованому пізніше, зазначається, що за один долар - порівняно з рівнем 67-69 рублів у попередньому прогнозі - 82 рублі доведеться віддати в першому кварталі цього року, тоді як в останньому 87 рублів.

криза

Все це пов’язано із зовнішніми, циклічними та внутрішніми, структурними причинами. Хоча результати російської економіки, які очікуються на цей рік, будуть дещо кращими, ніж у 2015 році, це навряд чи дивно, враховуючи минулорічні результати. За останній рік ВВП впав майже на чотири відсотки, після того як у 2014 році він опустився нижче одного відсотка. Тим часом роздрібний продаж впав надзвичайно - і все більшими темпами. Зниження в цій галузі склало лише 10 відсотків, що було прямим результатом падіння реальної заробітної плати. Останнього не бачили в Росії з 1999 року. Однак зараз зниження відразу стало двозначним. Не краща ситуація і в галузі інвестицій. Правда, спад тут уже розпочався в 2014 році. Тоді падіння становило лише півтора відсотка, але минулого року воно вже перевищило вісім відсотків. Інфляція також була високою. Він наблизився до 13 відсотків.

СПИСОК ЧИТАТЕЛІВ

Паралельно з вищезазначеними процесами Росія вже деякий час, по суті з початку кризи в Україні, відновлюється із запасів, які вона відкладала в роки сприятливого світового енергетичного буму між літом 2004 та 2008 та літом 2010- 2014 рік. Москва створила Стабілізаційний фонд ще в 2004 році, в якому зберігала частину своїх заощаджень. У 2007 році на цей суверенний фонд вже припадало більше половини федерального бюджету цього року. На початку 2008 року, до того, як глобальна криза вразила Росію, цей фонд був розділений на дві частини.

Створено Резервний фонд для покриття дефіциту бюджету та Фонд соціального забезпечення, до якого уряд важче отримати доступ. Розмір резервів у двох фондах, деномінованих у рублях, тепер був по суті таким же, як і в бюджеті 2008 року, збільшившись вдвічі порівняно з попереднім роком, завдяки звільненню цін на нафту, починаючи з літа 2007 року. Однак світова криза, яка також вразила Росію, суттєво скоротила як міжнародні резерви центрального банку майже на 600 мільярдів доларів, так і заощадження Резервного фонду. Останні фактично були зменшені вдвічі, тоді як Фонд добробуту зміг зберегти свою цілісність не лише у 2009 році, а й у наступні роки.

Однак міжнародні резерви центрального банку значно зменшились під час кризи. Вони досягли найнижчої точки у березні 2009 року. Але навіть тоді вони становили 376 мільярдів доларів. І оскільки ціна на нафту знову почала зростати, зростали і резерви центрального банку. Настільки, що наприкінці 2013 року їх вартість вже перевищувала 510 мільярдів доларів. І два суверенних фонди багатства змогли накопичити заощадження в розмірі близько 180 мільярдів доларів у рублях, що відповідало майже 10 відсоткам ВВП Росії.

Але потім почалася криза в Україні. І на хвилі кризи Захід почав вводити санкції проти Росії. Після анексії Криму в березні 2014 року вони все ще були дуже стриманими, але після російської інтервенції на сході України, а потім збиття малайської машини в липні вони стали жорсткішими. На все це відреагувала Москва, запровадивши із серпня контрсанкції. Тим часом, здається, Кремль нітрохи не заважав тим фактом, що ці положення, що обмежують західний імпорт продовольства, водночас завдаючи збитків сільськогосподарському сектору у відповідних країнах, в основному впливають на російське населення. Однак демонстрація політичної рішучості перекреслила всі інші аспекти, тому через деякий час Москву вже не стримували від видовищного знищення продовольства, що потрапляє в країну незаконно, замість того, щоб контролювати його доставку найбільш знедоленим.

Однак їх - на жаль - все більше. Інститут виборчих дільниць, близький до Кремля, VCIOM, щойно оприлюднив опитування, призначене для вимірювання почуття бідності населення. Опитування намагалось дати відповідь на питання, хто з респондентів почувається бідним, якщо ми маємо на увазі бідних, які також мають фінансові проблеми з регулярними закупівлями їжі. Результат більш ніж приголомшливий. Виявилося, що хоча в грудні 2014 року "лише" 22 відсотки опитаних вважали себе бідними, то на кінець минулого року їх було вже 39 відсотків. Серед пенсіонерів ця частка становить 55 відсотків.

За минулий рік Москва зазнала чергового серйозного розчарування, окрім незмінності санкцій та продовження падіння цін на нафту з початку осені 2014 року. Виявилося, що "обертати" російську економіку на схід - не така проста задача, як намагалася запропонувати офіційна риторика. Навесні 2014 року все все ще виглядало надзвичайно багатообіцяючим, незважаючи на попередні роки динамічного зростання торгівлі товарами між двох країн. це було вже порушено в 2013 р. На момент 2010-11 рр., коли обсяг торгівлі з Китаєм вперше перевищив обсяг Німеччини, всі ще говорили про кілька років, і оборот досяг би 100 мільярдів доларів, а до 2020 року, $ 200 млрд. Все це, здавалося, все ще було доступним під час візиту Путіна до Шанхаю в травні 2014 р. Саме під час цього візиту "Газпром" підписав угоду на 400 млрд. Доларів на будівництво магістрального газопроводу "Сибірські сили", щоб остаточно розпочати російські поставки до Китаю.

Підписання документа було особливо важливим для Москви, оскільки вона змогла переконливіше продемонструвати, що, незважаючи на набрання чинності західними санкціями, вона ще не була повністю ізольованою. Тоді незалежні аналітики вже попереджали, що опубліковані параметри контракту свідчать про те, що Москва може домовитись зі своїми китайськими партнерами лише за дуже низькою ціною, близькою до його вартості. І не забуваємо, що на момент укладення контракту ціна на сиру нафту все ще була вище 110 доларів за барель.

Більше того, саме в цей період Олексій Кудрін, колишній міністр фінансів Путіна, попередив, що політика Росії щодо України, ймовірно, зазнає прямих фінансових збитків у 200-200 мільярдів доларів протягом наступних двох років. Тобто саме цінність - а не прибуток - десятирічної угоди з Китаєм, яку Кремль намагався відзначити як бізнес століття. На сьогодні, однак, домовленості, досягнуті майже два роки тому, не здійснилися, тоді як ціна на нафту становить близько 30 доларів і навряд чи підніметься близько рівня двох років тому.

Але це не єдина проблема в китайсько-російських економічних відносинах. Також проблемою є те, що спад торгівлі між двома країнами триває. За даними російської митниці, вона зменшилася майже на 30 відсотків між січнем та жовтнем минулого року. Тим часом інтерес інвесторів Китаю знижується. Якщо в 2014 році китайські компанії інвестували в Росію майже 800 мільйонів доларів, то в першій половині минулого року це було лише 330 мільйонів доларів. Однак все це зменшується завдяки інвестиціям китайських компаній в інші місця. Їх обсяг у 2014 році склав 116 мільярдів доларів, тоді як росіяни навіть не досягли одного мільярда. Очевидно, розчарування Москви, можливо, посилювалося тим, що доступ до китайських позик теж не є простим. Провідні московські синологи кажуть, що чотири найбільші державні банки Китаю по суті утримуються від кредитування. Ці фінансові установи поводяться так, ніби вони самі виконують західні санкції, хоча Пекін офіційно їх засуджує. До всього іншого, можливо, той факт, що вже кілька років в Китаї проводиться потужна антикорупційна кампанія, можливо, не сприяє веденню бізнесу з російськими партнерами. За цих обставин, очевидно, ніхто не хоче ризикувати зайвим.

Але є й інші ознаки провалу "азіатського повороту". Один з них полягає в тому, що Москва не зможе виконати свій контракт з Киргизстаном на будівництво двох потужних гідроелектростанцій. Угоду підписав сам Путін у 2012 році. Однак російські інвестиційні компанії RuszGidro та InterRAO не в змозі виконати свої зобов'язання, тому парламент Киргизії минулого тижня денонсував домовленість, тоді як міністр фінансів Росії Антон Силуанов нещодавно заявив, що цього року, якщо він живе минулорічними темпами, Росія - не тільки заповідник, а також Фонд добробуту народів закінчується, і наприкінці минулого року.