"Принцеса" Букв отримує прочитану данину, в якій він та одинадцять астурійських авторів віддають данину своєму ремеслу

Ов'єдо | 19 · 10 · 17 | 03:07

пошук

Поділіться статтею

Громадськість, яка бере участь у декламації. LUISMA MURIAS

Коли настав момент колективного автопортрета Адам Загаєвський він прочитав для нього та всіх його супутників "Поезія - це пошук сяйва". Польський поет закрив поетичний концерт на свою честь, врятувавши від його творчості ту частину, де він стверджує, що "Поезія - це королівська дорога/яка веде нас до найдальшої точки". Або що "ми прагнемо сяйва в сіру годину". Або що "Поети досократичні, вони нічого не розуміють. (.) Вони нічого не знають, але записують окремі метафори./Вони відпускають мертвих, їхні губи рухаються./Вони дивляться, скільки років дерева вкриті зеленим листям./Вони довго мовчать, потім співають і співають, аж горло лопне ".

Пов’язані

Вчора, в гуманітарному містечку Мілана, в Університеті Ов'єдо, Загаєвський він закрив данину, прочитану дванадцятьма голосами, вивівши на сцену одинадцять астурійських поетів, які "притулили" своїми віршами "Принцесу Астурії" з Букв. Вони читали на честь переможця, він вибрав шість своїх творінь, і вони разом віддали данину поезії. Поезія як зброя "проти байдужості", проголошена в назві рециталу. До "краси як втіхи" або до "краси, створеної іншими", як це місце, "де справжнє спасіння", за словами Алехандри Морено, одного дня Загаєвський сказав.

Морено, професор Університету Ов'єдо, модерував перехід від одного блоку віршів до іншого, від тих, що говорили про міста та краєвиди, до пам'яті та сім'ї, а звідси - до значення поетичної творчості. У кожному тематичному сегменті читали по три-чотири різних поета, а в усіх Загаєвського. Якобо де Мігель супроводжував фортепіано. Марта Собочинська, польська студентка іспаномовної філології в Ов'єдо, почала читати "Пісню емігранта" цього поляка, який народився в Польщі, яка сьогодні є Україною, і кілька разів у вигнанні: "У іноземних містах ми приїжджаємо у світ/і ми називаємо їх батьківщиною . "

У приміщенні міланського містечка, яке колись було каплицею, акт поклоніння поезії бажав близькості з кіосками, виготовленими з крісел та диванів, на сценічних шафах та низьким столиком із книгами почесної честі. Як і вдома, але пригнічений прийомом - "Я зазвичай не знаменитість", - Загаєвський здійснив своїми віршами поїздку до Середземномор'я на Сицилію та Балтію в Стокгольмі, ще одну до Люксембурзьких садів у Парижі та кілька до інтер'єр його пам'яті. Його хором були Сюань Белло, Фернандо Менендес, Тереза ​​Сото, Ауреліо Гонсалес Овієс, Хорді Досе, Ванесса Гутьєррес, Мартін Лопес Вега, Хав'єр Альмусара, Берта Піньян, Хосе Луїс Пікеро та Фернандо Бельтран, який зобразив переможця як " поетом, які отримують щось дуже важке, укривають порожнечу ".