cps dur 60x40 мг (бліс.)
Зміст короткого опису характеристик (SPC)
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
ZELDOX * 20 мг
ZELDOX * 40 мг
ZELDOX * 60 мг
ZELDOX * 80 мг
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Кожна тверда капсула містить зипразидон 20 мг, 40 мг, 60 мг або 80 мг (як зипразидон гідрохлорид моногідрат 22,65 мг, 45,30 мг, 67,95 мг або 90,60 мг)
Кожна капсула 20 мг містить 66,10 мг моногідрату лактози.
Кожна капсула по 40 мг містить 87,83 мг моногідрату лактози.
Кожна капсула по 60 мг містить 131,74 мг моногідрату лактози.
Кожна капсула 80 мг містить 175,65 мг моногідрату лактози.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Тверді капсули
ZELDOX * 20 мг: тверді, сині та білі капсули (№4) із маркуванням “Pfizer” та ZDX 20
ZELDOX * 40 мг: тверді, сині капсули (№4) із маркуванням “Pfizer” та ZDX 40
ZELDOX * 60 мг: тверді, білі капсули (№ 3) із маркуванням “Pfizer” та ZDX 60
ZELDOX * 80 мг: тверді, сині та білі капсули (№2) із маркуванням “Pfizer” та ZDX 80
КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Зипразидон призначається для лікування шизофренії.
Зіпразидон призначений для лікування маніакальних або змішаних явищ середньої тяжкості при біполярному розладі (профілактика біполярного розладу не встановлена, див. Розділ 5.1).
Лікар, який призначає лікар, повинен врахувати потенціал зипразидону продовжити інтервал QT (див. Розділи 4.3 та 4.4).
4.2 Дозування та спосіб введення
Дорослі
Для гострого лікування шизофренії та біполярної манії рекомендована доза становить 40 мг двічі на день під час їжі. Потім добову дозу можна коригувати відповідно до індивідуального клінічного стану до максимальної дози 80 мг двічі на день. При необхідності рекомендовану максимальну дозу можна досягти на третій день лікування.
Особливо важливо не перевищувати максимальну дозу, оскільки профіль безпеки понад 160 мг/добу не встановлений, а зипразидон пов’язаний із дозозалежним подовженням інтервалу QT (див. Розділи 4.3 та 4.4).
При підтримуючому лікуванні шизофренії пацієнти повинні отримувати найнижчу ефективну дозу; у багатьох випадках достатньо дози 20 мг двічі на день.
Літні пацієнти
Більш низька початкова доза звичайно не вказується, але її слід враховувати у пацієнтів віком старше 65 років, якщо цього вимагає їхній клінічний стан.
Застосування при нирковій недостатності
У пацієнтів з нирковою недостатністю корекція дози не потрібна (див. Розділ 5.2).
Застосування при печінковій недостатності
Слід розглянути нижчі дози для пацієнтів з печінковою недостатністю (див. Розділи 4.4 та 5.2).
4.3 Протипоказання
Відома гіперчутливість до зипразидону або будь-якої з допоміжних речовин.
Відоме подовження інтервалу QT. Вроджений синдром довгого QT. Нещодавно подоланий гострий інфаркт міокарда. Недостатньо компенсована серцева недостатність. Аритмії, що лікуються антиаритмічними засобами I.A та III. класи.
Супутнє лікування препаратами, що подовжують інтервал QT, такими як антиаритмічні препарати I.A та III. класи, триоксид миш’яку, галофантрин, левометадилацетат, мезоридазин, тіоридазин, пімозид, спарфлоксацин, гатифлоксацин, моксифлоксацин, дозилетроній мезилат, мефлохін, сертиндол або цизаприд.
(Див. Розділи 4.4 та 4.5.)
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Слід проводити анамнез, включаючи оцінку сімейного анамнезу, та фізичне обстеження для виявлення пацієнтів, яким не рекомендується лікування зипразидоном (див. Розділ 4.3).
Інтервал QT
Зіпразидон спричиняє легке та середнє дозозалежне подовження інтервалу QT (див. Розділ 4.8). Тому зипразидон не слід застосовувати одночасно з лікарськими засобами, які, як відомо, подовжують інтервал QT (див. Розділи 4.3 та 4.5). З обережністю рекомендується пацієнтам зі значною брадикардією. Електролітний дисбаланс, такий як гіпокаліємія та гіпомагнезіємія, збільшують ризик злоякісних аритмій і їх слід виправити перед початком прийому зипразидону. Перед початком лікування пацієнтам із стабільними захворюваннями серця слід розглянути ЕКГ.
Якщо виникають такі серцеві симптоми, як серцебиття, запаморочення, синкопе або інфаркти, тоді слід розглянути можливість злоякісної серцевої аритмії та провести всебічне обстеження серця, включаючи ЕКГ. Якщо інтервал QTc> 500 мс, рекомендується припинити лікування (див. Розділ 4.3).
Повідомлялося про рідкісні повідомлення про маркетингові аритмії у пацієнтів із множинними комбінованими факторами ризику, які отримували зипразидон.
Діти та підлітки
Безпека та ефективність зипразидону у дітей та підлітків не оцінювались.
Нейролептичний злоякісний синдром (НМС)
НМС - рідкісне, але потенційно летальне ускладнення, про яке повідомлялося при застосуванні нейролептиків, включаючи зипразидон. Лікування НМС повинно включати негайне припинення прийому всіх антипсихотичних препаратів.
Пізня дискінезія
Після тривалого лікування зипразидон може викликати пізню дискінезію та інші пізні екстрапірамідні синдроми. Відомо, що пацієнти з біполярним розладом особливо чутливі до цієї категорії симптомів. Це частіше спостерігається із збільшенням тривалості лікування та збільшенням віку. Якщо з’являються ознаки та симптоми пізньої дискінезії, слід розглянути можливість зменшення дози або припинення прийому зипразидону.
Судоми
Рекомендується обережність при лікуванні пацієнтів з епілептичними нападами в анамнезі.
Порушення функції печінки
Немає досвіду лікування у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, тому зипразидон слід застосовувати з обережністю у цій групі пацієнтів (див. Розділи 4.2 та 5.2).
Ліки, що містять лактозу
Оскільки капсула містить лактозу як допоміжну речовину (див. Розділ 6.1), пацієнти з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози не повинні приймати цей препарат.
Підвищений ризик цереброваскулярних подій у групи пацієнтів з деменцією
У рандомізованих плацебо-контрольованих клінічних випробуваннях у пацієнтів з деменцією, які отримували атипові антипсихотичні засоби, був приблизно в 3 рази підвищений ризик розвитку судинно-мозкових побічних явищ. Механізм цього підвищеного ризику невідомий. Не можна виключати підвищений ризик при застосуванні інших антипсихотичних препаратів або груп пацієнтів. ZELDOX * слід застосовувати з обережністю пацієнтам з факторами ризику розвитку інсульту.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Фармакокінетичні та фармакодинамічні дослідження між зипразидоном та іншими препаратами, що подовжують інтервал QT, не проводились. Оскільки не можна виключати адитивний ефект зипразидону та цих препаратів, зипразидон не слід призначати разом із препаратами, що подовжують інтервал QT, такими як антиаритмічні препарати I.A та III. класи, триоксид миш'яку, галофантрин, левометадилацетат, мезоридазин, тіоридазин, пімозид, спарфлоксацин, гатифлоксацин, моксифлоксацин, мезилат долазетронію, мефлохін, сертиндол або цизаприд. (Див. Розділ 4.3.)
Препарати ЦНС/алкоголь
Через основний ефект зипразидону на ЦНС, його слід застосовувати з обережністю у поєднанні з іншими препаратами центральної дії та алкоголем.
Вплив зипразидону на інші препарати
Дослідження in vivo з декстрометорфаном не виявило значного пригнічення CYP2D6 при плазмових концентраціях на 50% нижчих, ніж досягнуті при застосуванні зипразидону 40 мг двічі на день. Дані in vitro свідчать про те, що зипразидон може дещо інгібувати CYP2D6 та CYP3A4. Однак навряд чи зипразидон матиме клінічно значущий вплив на фармакокінетику препаратів, що метаболізуються цими ізоформами цитохрому Р450.
Пероральні контрацептиви - зипразидон не призвів до значних змін у фармакокінетиці естрогену (етинілестрадіолу, субстрату CYP3A4) або прогестерону.
Літій - одночасне застосування зипразидону не впливало на фармакокінетику літію.
Оскільки зипразидон та літій пов’язані зі змінами в системі серцевої провідності, їх поєднання може становити ризик фармакодинамічних взаємодій, включаючи аритмії.
Дані про супутнє лікування стабілізаторами настрою карбамазепіном та вальпроатом обмежені.
Вплив інших препаратів на зипразидон
Інгібітор CYP3A4 кетоконазол (400 мг/добу) збільшував концентрацію зипразидону в сироватці на 1/10), загальний (> 1/100, 1/1000, 60 мс спостерігався у 1,6% (128/7941) пацієнтів, які отримували зипразидон та 1,2 % (12/975) пацієнтів, які отримували плацебо. Загальна частота подовження інтервалу QTc вище 500 мс становила 3 із 3266 (0,1%) у пацієнтів, які отримували зипразидон, і 1 із 538 (0,2%) у пацієнтів, які отримували плацебо.) -лікованих пацієнтів із порівнянними результатами, що спостерігаються в клінічних випробуваннях при біполярному розладі.
У клінічних випробуваннях довготривалого підтримуючого лікування шизофренії рівень пролактину іноді був підвищений у пацієнтів, які отримували зипразидон, але нормалізувався у більшості пацієнтів без припинення лікування. Крім того, потенційні клінічні прояви (наприклад, гінекомастія та збільшення грудей) були рідкісними.
Після запуску:
Наступна таблиця побічних реакцій базується на постмаркетингових звітах із зипразидоном:
4.9 Передозування
Досвід передозування зипразидону обмежений. Найбільш підтверджене одноразове застосування зипразидону становить 12 800 мг. У цьому випадку повідомлялося про екстрапірамідні симптоми та інтервал QTc 446 мс (без серцевих наслідків). Загалом, найбільш часто повідомляються симптоми після передозування - це екстрапірамідні симптоми, сонливість, тремор та занепокоєння.
Можливість психічного оніміння, судом або дистонії голови та шиї після передозування представляє ризик аспірації від викликаної блювоти. Слід негайно розпочати моніторинг серцево-судинної системи, включаючи постійний електрокардіографічний контроль для виявлення можливих аритмій. Специфічного антидоту для зипразидону не існує.
ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
5.1 Фармакодинамічні властивості
Фармакотерапевтична група: антипсихотик/похідне індолу/зипразидон
Код ATC: N05AE04
Зипразидон має високу спорідненість до рецепторів дофаміну типу 2 (D2) та значно вищу спорідненість до рецепторів серотоніну типу 2А (5HT2A). За допомогою позитронно-емісійної томографії (ПЕТ) блокада рецепторів становила більше 80% для серотоніну типу 2А та більше 50% для типу D2 через 12 годин після одноразової пероральної дози 40 мг. Зіпразидон також взаємодіє з рецепторами серотоніну 5HT2C, 5HT1D та 5HT1A, при цьому спорідненість до цих ділянок дорівнює або перевищує спорідненість до рецептора D2. Зипразидон має помірну спорідненість до нейрональних передавачів серотоніну та норадреналіну. Зипразидон має помірну спорідненість до гістамінових Н (1) - та альфа (1) -рецепторів. Зипразидон виявляє незначну спорідненість до мускаринових М (1) -рецепторів.
Показано, що зипразидон є антагоністом рецепторів серотоніну типу 2А (5HT2A), а також рецепторів дофаміну типу 2 (D2). Вважається, що терапевтична активність опосередковується, принаймні частково, поєднанням двох антагоністичних ефектів. Зіпразидон також є потужним антагоністом рецепторів 5HT2C та 5HT1D, потужним агоністом рецептора 5HT1A та інгібує зворотне захоплення норадреналіну та серотоніну нейронами.
Дізнайтеся більше про клінічні випробування
Шизофренія
У 52-тижневому дослідженні зипразидон був ефективним у підтримці клінічного поліпшення під час безперервного лікування у пацієнтів, які продемонстрували відповідь на початковому рівні: між групами, які отримували зипразидон, не було чіткого взаємозв'язку доза-відповідь. У цьому дослідженні, яке включало пацієнтів як із позитивними, так і з негативними симптомами, ефективність зипразидону спостерігалася як при позитивних, так і при негативних симптомах.
Частота збільшення маси тіла, про яку повідомляли як про побічну подію в короткотермінових дослідженнях лікування шизофренії (4-6 тижнів), була низькою та однаковою у пацієнтів, які отримували зипразидон та плацебо (обидва 0,4%). Під час однорічного плацебо-контрольованого дослідження у пацієнтів, які отримували зипразидон, спостерігали медіани групи для зниження ваги від 1 до 3 кг порівняно із середньою втратою ваги 3 кг у пацієнтів, які отримували плацебо.
Метаболічні параметри, включаючи вагу та рівні інсуліну натще, загальний холестерин та триацилгліцерини та індекс інсулінорезистентності (ІР), вимірювались у подвійному сліпому порівняльному дослідженні шизофренії. У пацієнтів, які отримували зипразидон, не спостерігалось суттєвих базових змін будь-якого з цих метаболічних параметрів.
Біполярний розлад
Довготривалих клінічних досліджень, що вивчали б ефективність зипразидону для запобігання рецидиву маніакально-депресивних симптомів, немає.
5.2 Фармакокінетичні властивості
Поглинання: Після перорального прийому повторних доз зипразидону з їжею максимальні концентрації в сироватці крові зазвичай досягаються через 6-8 годин після введення. Абсолютна біодоступність дози 20 мг становить 60% при застосуванні з їжею. Фармакокінетичні дослідження показали, що біодоступність зипразидону збільшується до 100% у присутності їжі. Тому рекомендується приймати зипразидон під час їжі.
Поширення: Об'єм розподілу становить приблизно 1,1 л/кг. Зіпразидон більш ніж на 99% зв’язується з білками сироватки крові.
Біотрансформація та елімінація: Середній період напіввиведення зипразидону після перорального прийому становить 6,6 години. Стабільний стан досягається протягом 1-3 днів.
Середній кліренс внутрішньовенного введення зипразидону становить 5 мл/хв/кг. Приблизно 20% дози виводиться із сечею, а приблизно 66% - із фекаліями.
Зіпразидон має лінійну кінетику в діапазоні доз 40-80 мг двічі на день при застосуванні з їжею.
Зипразидон широко метаболізується після перорального прийому, лише невелика кількість зипразидону виводиться у незміненому вигляді із сечею (70 мл/хв) після перорального прийому 20 мг двічі на день протягом 7 днів. Невідомо, чи підвищені концентрації метаболітів у сироватці крові у цих пацієнтів.
При печінковій недостатності легкого та середнього ступеня (Child Pugh A або B) через цироз концентрації у сироватці крові після перорального прийому були на 30% вищими, а період напіввиведення був приблизно на 2 години довший, ніж у звичайних пацієнтів. Вплив печінкової недостатності на концентрацію метаболітів у сироватці крові невідомий.
5.3 Доклінічні дані про безпеку
Доклінічні дані про безпеку не виявляють особливої небезпеки для людей на основі звичайних досліджень фармакології безпеки, генотоксичності та канцерогенного потенціалу. Зіпразидон не був тератогенним у дослідженнях репродукції на щурах та кроликах. Негативний вплив на фертильність та втрату ваги у цуценят спостерігався при дозах, які викликали токсичність для жіночих жінок, наприклад, втрата ваги. Збільшення перинатальної смертності та уповільнений функціональний розвиток нащадків мали місце при плазмових концентраціях у жінок-жінок, екстрапольованих до аналогічних максимальних концентрацій терапевтичних доз у людей.
ФАРМАЦЕВТИЧНІ ДАНІ
6.1 Перелік допоміжних речовин
Вміст капсули:
lactosum monohydricum, maydis amylum pregelificatum, magnesii stearas
Оболонка капсули:
желатин, діоксид титану (E171), лаурилсульфаза натрію, індигокармін (E132) (лише капсули 20 мг, 40 мг та 80 мг)
Придушення капсул:
чорні чорнила Tek SW-9008: лакка, абсолютний етанол, ізопропіловий спирт, бутанол, пропіленгліколь, очищена вода, гідроксид амонію, гідроксид калію, оксид чорного оксиду (E172)
6.2 Несумісність
6.3 Термін зберігання
6.4 Особливі заходи щодо зберігання
Не зберігати при температурі вище 30 ° C.
6.5 Вид та вміст контейнера
Пухир
Блістер Al/PVC/PA, закритий алюмінієвою фольгою (лакований ПВХ), письмова інформація для користувачів, паперова коробка
Флакон
Непрозорий флакон із ПНД з поліпропіленовим гвинтовим ковпачком і ексикатором, відповідно з термозапечатуванням кришки без використання ексикатору.
Розмір упаковки:
Блістерна упаковка містить 14, 20, 30, 50, 56, 60 або 100 капсул.
Флакон містить 100 капсул.
Не всі розміри упаковки можуть продаватися.
6.6 Попередження щодо поводження
Ніяких особливих вимог.
7. ВЛАСНИК РАЗРЕШЕННЯ НА МАРКЕТИНГ
Pfizer Europe MA EEIG
Ramsgate Road, Sandwich, Kent, CT13 9NJ
Великобританія
8. РЕЄСТРАЦІЙНИЙ НОМЕР
ZELDOX * 20 мг 68/0180/02 - S
ZELDOX * 40 мг 68/0181/02 - S
ZELDOX * 60 мг 68/0182/02 - S
ZELDOX * 80 мг 68/0183/02 - S
ДАТА ПЕРШОГО РЕЄСТРУВАННЯ/ПОВНОВЛЕННЯ РОЗРЯДУ
Дата Реєстрації: 11.09.2002
Поновлення реєстрації до:Без обмеження за часом
ДАТА ОСТАННЬОГО ПЕРЕГЛЯДУ ТЕКСТУ