Напередодні Дня інформації MPN Угорський фонд онкогематологічних пацієнтів розпочинає 21-денну facebook-кампанію, спрямовану на підвищення обізнаності про попереджувальні ознаки мієлопроліферативних захворювань, представляючи складність захворювань, генетичні мутації, які можуть стояти за ними, та лікування. варіанти. У розробці матеріалу нам допомогли співробітники Молекулярної онкогематологічної дослідницької групи 1-го відділу патології та експериментальних досліджень раку Університету Земмельвейса.

факт

Кістковий мозок - це наш орган, місце кровотворення, яке міститься в губчастих кістках, особливо в грудині та малому тазу. Кровотворні стовбурові клітини кісткового мозку несуть здатність розвиватися і дозрівати до різних типів клітин, що знаходяться в кістковому мозку та крові. Дотримуючись певних етапів дозрівання, зрілі клітинні форми виходять у кров, щоб виконувати там свої функції. Еритроцити несуть кисень, зв’язаний з гемоглобіном, білі кров’яні клітини забезпечують захист від інфекцій, а тромбоцити відіграють ключову роль у згортанні крові.

Класичні мієлопроліферативні новоутворення (МПН) - це злоякісні пухлини, що походять від гемопоетичних стовбурових клітин кісткового мозку. Сюди входять поліцитемія крові (PV), есенціальна тромбоцитемія (ET) та мієлофіброз (MF). Префікс "myelo" стосується походження (кісткового) мозку, "проліферативний" суфікс стосується безперервного надмірного утворення клітин крові, тоді як термін "новоутворення" відноситься до росту пухлини. Зміни (гени) у певних ділянках, що кодують гени (гени) у спадковому матеріалі (ДНК), відповідають за розвиток захворювання.

У переважній більшості випадків генні мутації, відповідальні за розвиток MPN, не успадковуються і не можуть передаватися у спадок, вони виникають у даного пацієнта з невідомої причини, незалежно від особи. У здорових людей кровотворення чутливо регулюється: коли попит збільшується, утворення кісткового мозку прискорюється. Наприклад, у високогірному середовищі для перенесення кисню потрібно більше еритроцитів, а для зупинки сильних кровотеч потрібно збільшити вироблення тромбоцитів. Змінені білки, що виникають в результаті мутацій, передають помилковий сигнал про необхідність перевиробництва клітин крові, хоча це не виправдано жодним фактором.

Через збільшення кількості червоних кров'яних тілець або тромбоцитів кров стає в'язкою (більш щільно тече), оскільки в одному обсязі набагато більше клітинних елементів. Через уповільнений потік згустки крові часто зустрічаються в МПН, часто тромбози виникають у певному, нетиповому місці (наприклад, у судинах печінки, кишечника та селезінки). Якщо у цих анатомічних місцях трапляється тромбоз, лікар повинен висловити підозру щодо MPN і провести гематологічне дослідження.

Серед класичних МПН поліцитемія крові та мієлофіброз вражають жінок і чоловіків однаково, тоді як при ессенціальній тромбоцитемії в півтора рази більше жінок хворіє, ніж чоловіків. На момент постановки діагнозу середній вік пацієнтів становить 65 років, але MPN також зустрічається у молодих дорослих і дуже рідко у дітей. В Угорщині приблизно Буде діагностовано 1000 нових пацієнтів з ЕТ та ФВ, а також 500 пацієнтів з МФ. В даний час мієлопроліферативні захворювання невиліковні, але їх можна підтримувати протягом багатьох років за допомогою регулярного моніторингу та лікування.

Пацієнти найчастіше протікають безсимптомно через патологію крові (збільшення кількості еритроцитів та/або тромбоцитів), виявлене в лабораторному дослідженні з інших причин, і меншою мірою підозрюється, що MPN неправильно розташований. Гематологічні відділи проводять дослідження та лікування захворювань кісткового мозку, крові та лімфатичної системи. У разі підозри на MPN основними елементами обстеження пацієнта є запис історії хвороби (тромбоз у молодому віці, множинні викидні, MPN у висхідних підсилює підозру на MPN) та дослідження селезінки.

Окрім клінічного обстеження, для діагностики захворювання та визначення типу МПН необхідне також молекулярне та гістопатологічне дослідження. ДНК виділяють із крові пацієнта в лабораторії молекулярної діагностики та досліджують мутації, характерні для MPN. Якщо підтверджено наявність однієї з мутацій (JAK2, CALR, MPL), це майже напевно MPN. Гематологи беруть зразок лопатки стегна під місцевою анестезією (кристабіопсія), гістологічне дослідження якої може бути використано для постановки точного діагнозу.

Підозра на ессенціальну тромбоцитемію (ЕТ) найчастіше пов’язана з високим рівнем тромбоцитів, виявленим під час звичайного забору крові, звідси і назва захворювання (високий рівень тромбоцитів невідомої причини). Початок захворювання може супроводжуватися симптомами, найчастіше незрозумілою втомою, нічним потовиділенням, запамороченням, головним болем, періодичними викиднями, печінням і почервонінням пальців, а також згустками крові та/або кровотечами. Якщо ЕТ підтверджено молекулярними та гістопатологічними дослідженнями, лікуючий гематолог класифікує пацієнта на дуже низький, низький, середній або високий ризик на основі ризику утворення тромбів, що визначатиме необхідність та тип лікування.

Оскільки ессенціальна тромбоцитемія збільшує ризик потенційно небезпечних для життя тромбів (інсульт, інфаркт міокарда, легенева емболія) через збільшення формування тромбоцитів, життєво важливо, щоб пацієнт зменшував інші фактори ризику. Високий кров’яний тиск, цукровий діабет і куріння підвищують схильність до тромбоутворення, тому перші потребують регулярного лікування та контролю, а також відмови від куріння взагалі. Якщо пацієнт звертає увагу на серцево-судинні фактори ризику, він вже багато робить для свого здоров'я, щоб запобігти утворенню тромбів.

Одним із наріжних каменів лікування есенціальної тромбоцитемії є низькі дози аспірину (100 мг), який разом з жарознижуючою та протизапальною дозою (500 мг) спричиняє незначне розлад шлунку, але значно знижує ризик тромбозу та симптомів, пов’язаних із ЕТ (головний біль, головний біль, відчуття печіння та почервоніння пальців). Дуже висока кількість тромбоцитів парадоксально збільшує ймовірність кровотечі, тому аспірин у цьому випадку не застосовується. Оскільки аспірин не є ефективним у хворих на паління, рекомендується кинути палити з цього приводу.

При лікуванні хворих на ЕТ з високим ризиком (старше 60 років з мутацією JAK2 та профілактичним тромбозом) застосовується т.зв. циторедуктивні препарати. Найчастіше використовується оральна гідроксисечовина, яка пригнічує накопичення ДНК у мегакаріоцитах (попередниках тромбоцитів), ефективно зменшуючи кількість утворених тромбоцитів. Оскільки ліки не є специфічним, воно також впливає на інші типи клітин, що може спричинити анемію та інфекції через зменшення кількості еритроцитів та лейкоцитів, а також через більшу частоту виразок ніг. Через ризик для плода та немовляти вагітним і годуючим жінкам приймати не слід.

На додаток до гідроксисечовини, для пацієнтів з ЕТ, яким потрібна терапія виснаження клітин, розглядається ін’єкція інтерферону-альфа, що застосовується переважно у молодих, вагітних або годуючих жінок. Інтерферон альфа також ефективний у зменшенні кількості тромбоцитів, але у деяких пацієнтів його побічні ефекти важко переносяться, оскільки вони можуть викликати грипоподібні симптоми. Анагрелід можна приймати всередину, він також зменшує кількість тромбоцитів, гальмуючи дозрівання його заготовки, і він надходить після попередніх ліків.

Хворі на ЕТ проходять аналіз крові та аналіз крові в гематологічних амбулаторіях кожні кілька місяців. Якщо зменшення кількості тромбоцитів є недостатнім, вирішенням проблеми є збільшення дози препарату або перехід на інший препарат, що зменшує кількість клітин. Тривалість життя пацієнтів з ІТ наближається або досягає такої, як у здорових людей. У деяких пацієнтів мієлофіброз розвивається з менш сприятливим перебігом, а у дуже незначної частини після ЕТ розвивається гострий мієлоїдний лейкоз, що є несприятливим захворюванням.

Підозра на поліцитемію крові (ФВ) найчастіше підвищується під час аналізу крові з інших причин, заснованих на високому рівні еритроцитів і рівні гемоглобіну. Оскільки в крові набагато більше еритроцитів, ніж у здорових людей, кров стає щільнішою (в’язкість збільшується), тому згустки крові часто, часто в незвичних місцях (наприклад, тромбоз кишечника та селезінки). Захворювання часто супроводжується запамороченням, головним болем та болем у селезінці (під лівою грудною кліткою) у разі збільшення селезінки. Характерні відчуття печіння, свербіння та почервоніння шкіри після купання.

Після діагностики поліцитемії крові пацієнт класифікується гематологом до групи низького або високого ризику до початку лікування. Перший включає пацієнтів віком до 60 років, які не перенесли тромбозу, тоді як другий включає пацієнтів віком від 60 років, які пережили тромботичну подію. Оскільки ФВ підвищує ризик утворення тромбів, необхідні ліки та регулярний моніторинг серцево-судинних захворювань (гіпертонія та діабет) та повне припинення куріння, незалежно від групи ризику. Як і у пацієнтів з ЕТ, аспірин у низьких дозах слід застосовувати у ФВ для запобігання утворенню тромбів незалежно від групи ризику.

Одним із ключів до лікування хворих на ПВ є регулярні кровотечі (флеботомія), що, як і здача крові, означає одноразову кровотечу в 500 мл крові. Зменшуючи кількість циркулюючих еритроцитів, також зменшується схильність до тромбоутворення, а також запаморочення, головний біль і свербіж. Частота флеботомій залежить від кількості еритроцитів і зазвичай потрібна кожні 1-2 тижні. Протягом історії багато хвороб лікувались - безуспішно - кровотечами, але ФВ - це виняток, це справді ефективне лікування.

Подібно до ЕТ, циторедукційні препарати, які зменшують схильність до тромбозів, пригнічуючи вироблення еритроцитів, беруть участь у лікуванні пацієнтів із ПВ високого ризику. На першому місці - гідроксисечовина. У разі неадекватних наслідків, нестерпних побічних ефектів або запланованої вагітності інтерферон альфа є препаратом вибору для підшкірної (під шкірою) ін’єкції. Через грипоподібних побічних ефектів деякі пацієнти не переносять інтерферон. Цільовим терапевтичним варіантом є інгібітор JAK руксолітиніб, який покращує якість життя пацієнтів, головним чином, зменшуючи розмір болісно напруженої селезінки.

Мієлофіброз (МФ) - найменш поширений класичний MPN. Він може розвинутися під час прогресування профілактичного МПН (ЕТ або ПВ) (прогресування захворювання) (після ЕТ та після ПВ) або без профілактичного захворювання (первинний МФ). МФ часто розпізнається з такими симптомами, як втома, лихоманка, мимовільна втрата ваги, нічне потовиділення та напруга під лівою дугою ребра через збільшення селезінки.

Рання (префібротична) фаза МФ нагадує ЕТ, у пацієнтів, як правило, підвищений рівень тромбоцитів і відсутні рубці в кістковому мозку. На противагу цьому, пізня стадія (фіброзна або явна) МФ характеризується зменшенням кількості клітин, таких як анемія (зменшення кількості еритроцитів) та гемопоез, зміщений із рубцевого кісткового мозку, що спричинює збільшення селезінки та біль зліва реберна арка. Після діагностики МФ пацієнтів розподіляють до лікувальних груп на основі шкали оцінки ризику (найчастіше DIPSS-Plus).

Лікування хворих на МФ з низьким та середнім ризиком базується на виснаженні клітин (циторедуктивних) препаратів, включаючи вищезазначені гідроксисечовину та інтерферон. Інгібітор JAK руксолітиніб покращує якість життя пацієнтів, зменшуючи розмір болюче напруженої, збільшеної селезінки. У пацієнтів із СН із високим ризиком лікування базується на симптоматичному лікуванні для зменшення анемії, найчастіше за допомогою препаратів еритроцитів.

Деякі пацієнти із СН із високим ризиком переживають гостру мієлоїдну лейкемію, тобто в крові також з’являються незрілі попередники білих кров’яних клітин кісткового мозку, що може супроводжуватися інфекціями, кровотечами та анемією. Оскільки гострий лейкоз після МПН має несприятливий прогноз, алогенні, некоморбідні пацієнти мають право на алогенну трансплантацію стовбурових клітин кісткового мозку. Існує ризик для втручання, але у цієї групи пацієнтів саме це лікування може забезпечити справжнє лікування.

Регулярні огляди фахівців є ключовими для управління MPN. Гематолог перевіряє кількість клітин під час кожного огляду і дозволяє регулювати, регулювати дозу або змінювати препарат, що зменшує кількість клітин. MPN можна зберігати протягом багатьох років, але для цього потрібна активна участь пацієнта та продовження здорового способу життя на додаток до гематолога. Лікування гіпертонії та діабету, рясної рідини та повна заборона на куріння необхідні для зменшення схильності до тромбозів!