Алвоплекс 10 мг таблетки, вкриті оболонкою - Короткий опис характеристик препарату (SPC)

1 Повідомлялося про випадки суїцидальних думок та суїцидальної поведінки під час або незабаром після лікування есциталопрамом (див. Розділ 4.4).

2 Ці випадки були зареєстровані для групи фармакотерапії SSRI.

Повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT в період постмаркетингового лікування, особливо у пацієнтів із серцевою патологією в анамнезі.

Епідеміологічні дослідження, проведені переважно у пацієнтів у віці 50 років і старше, показали підвищений ризик переломів СІЗЗС та трициклічними антидепресантами (ТСА). Механізм, на якому лежить цей ризик, невідомий.

Симптоми припинення, що спостерігаються при припиненні лікування

Припинення прийому СІЗЗС та СІЗЗС (особливо різко) часто призводить до припинення лікування. Найчастіше повідомляються реакції: запаморочення, порушення чутливості (включаючи парестезію та ураження електричним струмом), порушення сну (включаючи безсоння та інтенсивні сни), збудження або занепокоєння, нудота та/або блювота, тремор, сплутаність свідомості, пітливість, головний біль, діарея, серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість та порушення зору. Ці реакції, як правило, мають легкий та помірний перебіг і самі по собі резонують, але у деяких пацієнтів вони можуть бути важкими за інтенсивністю і можуть бути присутніми довше. Тому, якщо лікування есциталопрамом більше не потрібно, рекомендується припинити лікування шляхом поступового зменшення дози (див. Розділи 4.2 та 4.4).

4.9 Передозування

Клінічні дані щодо передозування есциталопраму обмежені, і в багатьох випадках передозування кількома препаратами. У більшості випадків лише легкі або симптомів не повідомлялося. Рідко повідомлялося про летальні випадки передозування лише есциталопрамом; у більшості випадків спостерігалося багаторазове передозування наркотиків. Проковтування доз від 400 до 800 мг есциталопраму самостійно не супроводжувалось жодними серйозними симптомами.

Симптоми, що спостерігались у зареєстрованих випадках передозування есциталопраму, включали, зокрема, симптоми, пов'язані з центральною нервовою системою (запаморочення, тремор, збудження, рідко серотоніновий синдром, судоми та кома), шлунково-кишкову систему (нудота або блювота), серцево-судинну систему та аритмії). та електролітний дисбаланс (гіпокаліємія, гіпонатріємія).

Специфічного антидоту не існує. Необхідно забезпечити та підтримувати чисті дихальні шляхи та забезпечити адекватну оксигенацію та дихання. Слід розглянути питання про промивання шлунка та використання активованого вугілля. Промивання шлунка слід проводити якомога швидше після прийому всередину. На додаток до введення симптоматичних допоміжних заходів рекомендується моніторинг серцевої функції та життєво важливих показників.

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

5.1 Фармакодинамічні властивості

Фармакотерапевтична група: антидепресанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну,

Код ATC: N06AB10.

Есциталопрам - це селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (5-НТ) з високою спорідненістю до первинного місця зв'язування. Він також зв'язується з алостеричним ділянкою на транспортері серотоніну із 1000-кратною нижчою спорідненістю.

Есциталопрам має нульову або низьку спорідненість до декількох рецепторів, включаючи 5-HT1A, 5-HT2, DA D1 і D2 рецептори, α1-, α2-, β-адренорецептори, H1 гістамін, мускаринові холінергічні, бензодіазепінові та опіоїдні рецептори.

Інгібування зворотного захоплення 5-HT є, мабуть, єдиним механізмом дії, який пояснює фармакологічні та клінічні ефекти есциталопраму.

Депресивні епізоди та періодичні депресивні розлади

Ефективність есциталопраму при гострому лікуванні депресивних епізодів та рецидивуючого депресивного розладу була продемонстрована в трьох із чотирьох подвійних сліпих, плацебо-контрольованих короткочасних (8-тижневих) досліджень. У довгостроковому дослідженні профілактики рецидивів 274 пацієнти, які відповіли на есциталопрам 10 або 20 мг/день у відкритій ранній 8-тижневій фазі, були рандомізовані для прийому есциталопраму в тій самій дозі та плацебо тривалістю 36 тижнів. У цьому дослідженні у пацієнтів, які продовжували прийом есциталопраму протягом наступних 36 тижнів, спостерігався рецидив через значно більший час, ніж у тих, хто приймав плацебо.

Соціальний тривожний розлад

Есциталопрам, що застосовувався при соціальному тривожному розладі, був ефективним у трьох короткочасних (12-тижневих) дослідженнях, а також у 6-місячному дослідженні профілактики рецидивів у осіб, які реагували на них. 24-тижневе дослідження визначення дози продемонструвало ефективність 5, 10 та 20 мг есциталопраму.

У рандомізованому подвійному сліпому клінічному дослідженні загальний бал Y-BOCS у пацієнтів з есциталопрамом 20 мг/добу був відокремлений від балу плацебо пацієнтів через 12 тижнів. Через 24 тижні обидві дози есциталопраму 10 мг/день та 20 мг/день були більш ефективними, ніж плацебо.

Профілактика рецидивів була продемонстрована при застосуванні есциталопраму у дозі 10 мг та 20 мг на добу у пацієнтів, які відповіли на есциталопрам у відкритому 16-тижневому дослідженні та які були включені в 24-тижневе рандомізоване подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження.

5.2 Фармакокінетичні властивості

Абсорбція майже повна і не залежить від прийому їжі. (Середній час досягнення пікової концентрації (середній tmax) становить 4 години після повторного прийому.) Як і у випадку рацемічного циталопраму, очікується приблизно 80% абсолютної біодоступності есциталопраму.

Очевидний об'єм розподілу (Vd, β/F) після перорального прийому становить приблизно від 12 до 26 л/кг. Зв’язування есциталопраму та його основних метаболітів з білками плазми становить менше 80%.

Есциталопрам метаболізується в печінці до деметильованих та дидеметильованих метаболітів. Обидва типи метаболітів є фармакологічно активними. Альтернативно, азот може окислюватися до метаболіту N-оксиду. Вихідна сполука, а також її метаболіти частково виводяться у формі глюкуронідів. Після повторного прийому середні концентрації деметильованого метаболіту зазвичай становлять 28-31%, а дидеметильованого метаболіту - менше 5% від концентрації есциталопраму. Біотрансформація есциталопраму до деметильованого метаболіту в основному опосередковується ферментом CYP2C19. Певною мірою можуть також брати участь ферменти CYP3A4 та CYP2D6.

Період напіввиведення (t½β) після багаторазового прийому становить близько 30 годин, а пероральний плазмовий кліренс (Cloral) - близько 0,6 л/хв. Основні метаболіти мають значно більший період напіввиведення. Есциталопрам та основні метаболіти виводяться як печінковою (метаболічною), так і нирковою шляхом, при цьому основна частина дози виводиться із сечею у вигляді метаболітів.

Фармакокінетика есциталопраму є лінійною. Рівноважна концентрація у плазмі крові досягається приблизно через 1 тиждень. Після добової дози 10 мг досягаються середні рівноважні концентрації 50 нмоль/л (діапазон від 20 до 125 нмоль/л).

Літні пацієнти (> 65 років)

Есциталопрам, як видається, виводиться повільніше у пацієнтів літнього віку, ніж у пацієнтів молодшого віку. Системна експозиція (AUC) приблизно на 50% вища у пацієнтів літнього віку, ніж у молодих здорових добровольців (див. Розділ 4.2).

Зниження функції печінки

У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня (класи А та В за Чайлдом-П'ю) період напіввиведення есциталопраму був приблизно у 2 рази довший, а експозиція приблизно на 60% вища, ніж у осіб із нормальною печінковою функцією (див. Розділ 4.2). ).

Зниження функції нирок

У пацієнтів з нирковою недостатністю (Clcr 10 - 53 мл/хв) при рацемічному циталопрамі спостерігався триваліший період напіввиведення та дещо підвищений вплив. Концентрація метаболітів у плазмі крові не контролювалась, але може бути підвищена (див. Розділ 4.2).

Встановлено, що слабкі метаболіки CYP2C19 мають подвійну концентрацію есциталопраму в плазмі, ніж екстенсивні метаболісти. Суттєвих змін експозиції у слабких метаболізаторів CYP2D6 не спостерігалось (див. Розділ 4.2).

5.3 Доклінічні дані про безпеку

Звичайна повна серія доклінічних досліджень есциталопраму не проводилась, оскільки сполучні токсикокінетичні та токсикологічні дослідження есциталопраму та циталопраму у щурів показали подібний профіль для обох речовин. Отже, всі дані щодо циталопраму можуть також застосовуватися до есциталопраму.

У порівняльних токсикологічних дослідженнях на щурах есциталопрам та циталопрам викликали кардіотоксичність, включаючи застійну серцеву недостатність, після декількох тижнів лікування дозами, що призводять до загальної токсичності. Здавалося, кардіотоксичність пов’язана з піковими концентраціями в плазмі крові, а не із системною експозицією (AUC). Максимальна концентрація у плазмі, яка не спричинила жодного побічного ефекту, перевищувала (у 8 разів) максимальну концентрацію в плазмі, досягнуту при клінічному застосуванні, тоді як AUC есциталопраму була лише у 3 - 4 рази вищою, ніж експозиція, досягнута при клінічному застосуванні. Значення AUC S-енантіомеру циталопраму були в 6-7 разів вищими, ніж експозиція, досягнута при клінічному застосуванні. Ці висновки, ймовірно, пов'язані з посиленим впливом на біогенні аміни, тобто. j. з вторинним наслідком основних фармакологічних ефектів, що призводить до гемодинамічних ефектів (зменшення коронарного потоку) та ішемії. Однак точний механізм кардіотоксичності у щурів невідомий. Клінічний досвід застосування циталопраму, а також результати клінічних досліджень есциталопраму не вказують на клінічну значимість цих результатів.

У щурів після тривалого лікування есциталопрамом та циталопрамом у деяких тканинах спостерігали підвищений рівень фосфоліпідів, напр. в легенях, придатках яєчка та печінці. Епітеліальні та печінкові знахідки спостерігались при експозиції, подібній до такої у людей. Цей ефект є оборотним і зникає при припиненні лікування. Накопичення фосфоліпідів (фосфоліпідоз) у тварин спостерігали з багатьма амфіфільними катіонсодержащими препаратами. Невідомо, чи має це явище серйозне значення для людини.

У дослідженні токсичності для розвитку на щурах ембріотоксичні ефекти (зниження маси тіла плода та оборотна затримка окостеніння) спостерігалися при експозиціях (на основі значень AUC), що перевищували ті, що були досягнуті при клінічному застосуванні. Не повідомлялося про збільшення частоти вад розвитку. Дослідження пренатального та постнатального розвитку показало зниження виживання під час лактації при експозиції на основі значень AUC, що перевищують показники, досягнуті в клінічному застосуванні.

• APOTEX Aspecton таблетки від кашлю чорна смородина 60 шт
• Таблетки Arthronis ACUTE CANIS зі смаком сиру 60шт
• ДОДАТКОВИЙ набір полівітаміни 2 1 персикові шипучі таблетки 3х20 шт
• Анджеліна Джолі не викрала хорватську книгу своїм фільмом
• АГНУКАСТОН таблетки 30 шт