Перегляньте статті та зміст, опубліковані в цьому носії, а також електронні зведення наукових журналів на момент публікації

аденокарциноми

Будьте в курсі завжди, завдяки попередженням та новинам

Доступ до ексклюзивних рекламних акцій на підписки, запуски та акредитовані курси

Іспанська хірургія є офіційним органом Іспанської асоціації хірургів (AEC) та Іспанського товариства торакальної хірургії (SECT), обидва наукові товариства охоплюють більшість загальних та грудних хірургів, а також інші субспеціальності іспанської хірургії. Журнал є найкращим показником технічного та концептуального розвитку іспанської хірургії таким чином, що на його сторінках, подібно до еволюції, яку пережила хірургія у світі, все більше уваги приділяється біологічним та клінічним аспектам хірургічної патології, перевищуючи таким чином оперативну дію, яка в минулому становила основну увагу в цій галузі медицини. Зміст журналу структуровано за розділами «Оригінали», «Огляди», «Клінічні примітки» та «Листи до редактора», а статті відібрані та опубліковані після ретельного аналізу відповідно до міжнародних стандартів.

Індексується у:

SCIE/JCR, Index Medicus/Medline, IBECS, IME

Слідкуй за нами на:

Фактор впливу вимірює середню кількість цитат, отриманих за рік за твори, опубліковані у виданні протягом попередніх двох років.

CiteScore вимірює середню кількість цитат, отриманих за опубліковану статтю. Читати далі

SJR - це престижна метрика, заснована на ідеї, що всі цитати не рівні. SJR використовує алгоритм, подібний до рейтингу сторінок Google; є кількісним та якісним показником впливу публікації.

SNIP дозволяє порівняти вплив журналів з різних предметних областей, виправляючи відмінності в ймовірності цитування, що існують між журналами різних тем.

Вступ. Рак товстої кишки та прямої кишки у пацієнтів віком до 40 років має гірший прогноз, ніж у решти населення, через агресивну поведінку цих пухлин, при 5-річному виживанні від 7 до 59%.

Метою цього дослідження є аналіз виживання цих пухлин у цій віковій групі.

Пацієнти та метод. У період з січня 1991 р. По грудень 1997 р. У 20 пацієнтів віком до 40 років діагностовано аденокарциному товстої або прямої кишки (2,6% від загальної кількості колоректальних аденокарцином, діагностованих у цей період).

Інтервал між появою симптомів та діагнозом становив у середньому 4 місяці.

У всіх випадках проводили резекцію пухлини.

Анатомопатологічно пухлини класифікували за ступенем диференціювання пухлини та за стадіями Дюка.

Результати. Актуарна виживаність через 5 років становила 45% (66% у пухлинах товстої кишки проти 26% у пухлинах прямої кишки [p = 0,43]; 100% у стадіях Dukes A та B проти 25% у стадії C та 0% у стадії D [p = 0,002 ]; 5% у групі добре та помірно диференційованих пухлин проти 0% у групі муцинозних та слабодиференційованих пухлин [p = 0,1]).

Висновки. Рак товстої кишки та прямої кишки у пацієнтів віком до 40 років має поганий прогноз, на який впливають локалізація пухлини, стадія Дюкса та гістологічний тип.

Вступ. Прогноз раку товстої кишки та прямої кишки гірший у пацієнтів віком до 40 років, ніж у інших вікових групах, через агресивну поведінку цих пухлин, які пов’язані з 5-річним виживанням від 7% до 59%. Метою цього дослідження було проаналізувати виживання, пов'язане з цими пухлинами у зазначеній віковій групі.

Пацієнти та методи. У період з січня 1991 р. По грудень 1997 р. У 20 пацієнтів віком до 40 років діагностували рак товстої кишки або прямої кишки (2,6% всіх колоректальних аденокарцином, діагностованих за цей період часу).

Середній інтервал між появою симптомів та діагнозом становив 4 місяці. Усім пацієнтам була проведена резекція пухлини, і вони були класифіковані за ступенем диференціації та стадією Дюка на основі гістопатологічних результатів.

Результати. Актуарне, 5-річне виживання становило 45% (66% у пухлині товстої кишки проти 26% у пухлинах прямої кишки; p = 0,43). Це становило 100% на стадіях А і В у Герцогів порівняно з 25% на стадії С і 0% на стадії D (р = 0,002) і становило 5% серед пацієнтів з добре або помірно диференційованими пухлинами проти 0% серед пацієнтів з муцинозними або погано диференційовані ураження (p = 0,1).

Висновки. Рак товстої кишки та прямої кишки у пацієнтів віком до 40 років має поганий прогноз, на який впливають ділянка пухлини, стадія Дюкса та гістологічний тип.

Рак товстої кишки та прямої кишки є однією з найпоширеніших пухлин у нашому середовищі, але рідко виникає у пацієнтів віком до 40 років. Частота розвитку раку товстої кишки та прямої кишки у цій віковій групі коливається від 2,5 до 6% від усіх карцином товстої кишки та прямої кишки 1-5 .

Причиною того, що в літературі є різні публікації про рак товстої кишки та прямої кишки у пацієнтів віком до 40 років, є прогноз гіршого прогнозу, ніж у решти населення, з 5-річним виживанням від 7% 1 до 59% 2. Ця низька виживаність пояснюється затримкою діагностики (з подальшим високим індексом запущених стадій) та високим рівнем захворюваності на муцинозні та низькодиференційовані карциноми (форми гіршого прогнозу) 3-8 .

Завданням цього дослідження є аналіз виживання аденокарциноми товстої і прямої кишки у цій віковій групі в нашому середовищі.

Пацієнти та метод

У період з січня 1991 р. По грудень 1997 р. 20 пацієнтів віком до 40 років з діагнозом аденокарцинома товстої кишки або прямої кишки були госпіталізовані до хірургічної служби лікарні Xeral-Calde de Lugo, що становить 2,6% від загальної кількості аденокарцином товстої кишки та прямої кишки проліковані в цей період (n = 748).

Дванадцять пацієнтів були чоловіками та 8 жінок (співвідношення: 1,5/1). Середній вік становив 35,2 (діапазон, 27-39).

Час до появи симптомів становив від одного тижня до двох років (у середньому: 4 місяці). Переважними симптомами були: ректальна кровотеча (60%), зміни звички кишечника (40%) та біль у животі (35%).

Діагноз був поставлений шляхом ректоколоноскопії та біопсії у 100% пацієнтів.

Розташування пухлини мало такий розподіл: один випадок у згинанні печінки, два в згинанні селезінки, два в низхідній ободовій кишці, шість у сигмовидної кишці та дев’ять у прямій кишці.

Всім пацієнтам була зроблена операція зі 100% резекцією пухлини. Виконувались такі методи: права геміколектомія (n = 1), ліва геміколектомія (n = 3), сигмоїдектомія (n = 4), операція Гартмана (n = 1), субтотальна колектомія (n = 2), передня ректальна резекція (n = 6) та черевно-промежинна ампутація (n = 3).

Додаткове лікування хіміотерапією та/або променевою терапією проводилось 16 пацієнтам.

Щодо патологічної анатомії, пухлини класифікували за ступенем диференціювання пухлини (таблиця 1) та за стадіями Дюка (таблиця 2).

У статистичному аналізі ймовірність виживання оцінювали методом Каплана-Мейєра, а метод логарифмічного рангу використовували для перевірки існування відмінностей між групами.

Актуарне виживання через 5 років становило 45%, а медіана виживання становила 24 місяці (рис. 1).

Одинадцять пацієнтів живуть вільно від хвороб. За місцем розташування 73% - з товстої кишки, а 27% - з прямої кишки. Патологічно, згідно з класифікацією Герцогів, 27% належать до стадії A, 55% до стадії B і 18% до стадії C; За гістологічним типом 36% - це добре диференційовані аденокарциноми, а 64% - помірно диференційовані аденокарциноми. Час спостереження за цими пацієнтами становив 2 місяці - 7 років (у середньому 38 місяців).

Померло дев'ять пацієнтів. Відповідно до місця розташування, 67% - це пряма кишка, а 33% - товста кишка. Анатомопатологічно, згідно з класифікацією Дюка, 67% належали до стадії С, а 33% - до стадії D; За гістологічним типом 78% були помірно диференційованими аденокарциномами, 11% - малодиференційованими аденокарциномами та 11% - муцинозними аденокарциномами. Час виживання становив 6 місяців-2 роки (в середньому 17 місяців).

Стать не мала статистично значущого впливу на виживання (p = 0,1).

Щодо локалізації пухлини, актуарна виживаність через 5 років (рис. 2) становила 66% для пухлин товстої кишки порівняно з 26% для пухлин прямої кишки (P = 0,43). Частота запущених стадій (герцогів С і D) становила 45% у пухлинах товстої кишки проти 67% у пухлинах прямої кишки. Смертність при пухлинах правої товстої кишки (n = 1) дорівнювала нулю, при пухлинах лівої товстої кишки (n = 4) становила 25%, при пухлинах сигмовидної кишки (n = 6) - 33%, а при пухлинах прямої кишки (n = 9) - 67 %.

Згідно з постановкою Дюкса, актуарна виживаність за 5 років (рис. 3) становила 100% на стадіях A та B, 25% на стадії C та 0% на стадії D (p = 0,002).

Щодо гістологічних типів, актуарна виживаність за 5 років (рис. 4) становила 0% у муцинозних та малодиференційованих пухлинах порівняно з 50% у середньо і добре диференційованих пухлинах (p = 0,1). 100% пацієнтів з добре диференційованими пухлинами та 50% з середньодиференційованими пухлинами живуть здоровими.

У літературі є кілька повідомлень про рак товстої кишки та прямої кишки у пацієнтів віком до 40 років через поганий прогноз у цій віковій групі, з 5-річною виживаністю від 7% 1 до 59% 2 (45% у нашій серії ). Основними причинами гіршого прогнозу є більш агресивна біологічна поведінка (більший рівень захворюваності на муцинозні та низькодиференційовані пухлини) та більша частота випадків C і D герцогів 6-9 .

Існує кілька факторів, що схильні до розвитку колоректального раку у молодих людей: сімейний поліпоз, виразковий коліт та сімейний анамнез раку товстої кишки або прямої кишки 6,8,10. Жоден з наших пацієнтів не мав такої історії.

Хоча в більшості опублікованих серій переважання захворювання спостерігається у чоловіків 6-8,11-13, в інших - у жінок 14,15. Відносини між чоловіками та жінками, що спостерігаються у нашому дослідженні (1,5/1), подібні до тих, що спостерігаються у більшості.

Середня тривалість симптомів (4 місяці в нашій серії) порівнянна з такою у інших авторів 6,8 .

Ми погоджуємося з більшістю досліджень, що найбільш частою локалізацією пухлини є пряма кишка. У меншості переважають інші місця, такі як права ободова кишка 11,16 та поперечна ободова кишка 4 .

Досить часто захворюваність на запущені стадії та пухлини дуже агресивного характеру (муцинозні та малодиференційовані пухлини) висока. Поширені стадії пояснюються затримкою діагностики та високою частотою цих більш агресивних гістологічних форм. Частота випадків С і D герцогів становить 48-88% 6 (55% у нашому дослідженні), кількість муцинозних пухлин коливається від 10 до 57% 7,9 (5% у нашій серії), а низькодиференційованих пухлин - від 6 до 66% 6,17 (5% у нашій казуїстиці). Однак у пацієнтів старше 40 років частота цих гістологічних типів коливається в межах 5-15% 15,18 .

Більшість досліджень вказують на низький 5-річний рівень виживання (табл. 3). Лише в одному дослідженні розглянутої літератури було вижитіше через 5 років порівняно з пацієнтами старше 40 років (59% проти 49%) 2 .

У таблиці 4 наведено аналіз виживання на основі локалізації пухлини, стадії та його тологічного типу, порівняно наші результати з результатами інших авторів.

Розташування пухлини, незважаючи на відсутність статистично значущої залежності виживання (р = 0,43), мало важливий вплив на прогноз, 5-річна виживаність становила 66% для пухлин товстої кишки проти 26% у прямій кишці. Наш досвід збігається з досвідом інших авторів 8,9,19,20 щодо вищого рівня захворюваності на стадії С і D Дюка у пухлинах прямої кишки порівняно з пухлинами товстої кишки (67% проти 45%).

Щодо стадії пухлини, 5-річна виживаність, зафіксована в інших серіях 3,8,10,14,15, 19-22, становить 80-100% у стадії Дюкса А, 50-100% у стадії B, 30-73% у стадії C і 0-33% на стадії D.

Усі дослідження стосуються гіршого прогнозу муцинозних та слабодиференційованих пухлин. Заслуговує на увагу низька частота цих гістологічних типів у нашій казуїстиці, а також фатальний розвиток цих пацієнтів.

Як висновки цього дослідження ми можемо ствердити, що рак товстої кишки та прямої кишки слід враховувати при диференціальній діагностиці захворювань живота у молодих дорослих, і що в цих віках це хвороба з особливо поганим прогнозом, яка залежить від локалізації, стадії та гістологічний тип.

Враховуючи, що принаймні в нашій серії 17 з 20 пацієнтів мали пухлину в межах досяжності гнучкого колоноскопа і що ректальна кровотеча була основним симптомом у 60% пацієнтів, ми вважаємо за необхідне підкреслити обов'язок лівої колоноскопії у будь-якої пацієнтки, яку вона консультує з приводу ректальної кровотечі, незалежно від її віку та виявлення геморою під час анального обстеження. Це ще важливіше, якщо це можливо, для людей із сімейною історією ризику.