Нирки - це залозисті органи, які виконують важливу функцію виділення сечі, розташовані по обидва боки від хребетного стовпа (*). Вони виявляються за межами періонеальної порожнини, займаючи задню область живота, на рівні двох останніх спинних хребців та перших трьох поперекових хребців (*). Нирки ніколи не бувають однаковими, ліві, як правило, дещо більші. Різниця в рівні, як правило, становить 2 см, зліва найвища. Кожна нирка (включаючи залозисті утворення, які розташовані у верхніх полюсах, надниркових залозах) міститься в клітині, яка називається фіброзно-жирова капсула, зі стінками, утвореними фіброзною тканиною. Ці стінки залишають отвір у нижній частині, оточуючи сечовід, до сечового міхура, так що іноді нирка може опускатися вниз (нефроптоз), зокрема фіброадипозитна тканина фіброзно-жирової капсули менше норми.
Нирки мають форму бобових, з двома гранями, передньою і задньою, опуклим зовнішнім краєм, внутрішнім краєм, увігнутим в центрі та двома закругленими полюсами, верхнім і нижнім. У хілум кровоносні судини потрапляють, а сечовід виходить і відразу слідує глибока порожнина, що називається ниркової пазухи (*).
Синус нирки містить, оточений жировою масою, численні відділи ниркових судин і протоки вивідного апарату. Синус має більш-менш прямокутну форму, сплюснутий спереду назад і оточений з усіх боків, крім хілуму, нирковою паренхімою (*)
Будова нирок
Нирки вистелені фіброзною капсулою і складаються з різних типів структур: коркової речовини, безпосередньо під фіброзною капсулою та медулярної зони (*). Коркова речовина, темно-червоного кольору, оточує медулярну речовину, яка глибоко проникає в неї, породжуючи випромінені утворення, звані пірамідами Феррейна або медулярними променями Людвіга.
Світліша кольорова медулярна речовина складається з 8-14 пірамідних мас, мальпігівських пірамід, вершина яких відкривається у порожнини у формі чашки, які називаються нирковими чашечками, що сходяться в сечоводі. Серед пірамід Мальпігіо є розширення коркової речовини, які називаються колонами Бертіна.
Нирки містять дуже численні мікроскопічні клубки артеріальних капілярів крові - клубочки (*). Кожен з них отримує кров з аферентної артеріоли і переливає її в іншу еферентну артеріолу меншого калібру. Ці дві артеріоли є суміжними і становлять своєрідну судинну опору. Клубочка оточена двостінною мембраною - капсулою Боумена, яка складається в тому місці, де стикаються аферентна та еферентна артеріоли (*). На протилежному кінці мембрана капсули Боумена продовжується через тонку звивисту трубку - ниркову трубочку. Набір клубочків і капсули Боумена називають мальпігієвим тільцем.
Ниркова трубочка, що виходить із капсули Боумена, називається в її частині, найближчій до проксимального канальця клубочка, подовжується в довгій звивистій трубці (проксимальній звивистій трубочці), за якою слідує U-подібний сегмент, петля Генле. Нарешті, петлю Генле супроводжує дистальна звивиста трубочка, що веде до збірної трубочки. Сеча, що утворюється в нефроні, збирається в збірні трубочки, які представляють протоки, в які ведуть дистальні звивисті канальці. Збірні канальці сходяться між собою на різних рівнях, стаючи більшими за розміром, потрапляючи в область медулярного відділу. Вони закінчуються великими протоками (протоками Белліні), які відкриваються безпосередньо в ниркові чашечки.
НЕФРОН
Сукупність клубочків, ниркової капсули та ниркових канальців становить нефронову функціональну одиницю нирки. За оцінками, нирка людини містить близько 1 мільйона нефронів. Більша частина нефрону знаходиться в кортикальній зоні, і лише частина нефрону, складена петлею Генле, знаходиться в медулярній зоні (*). Нефрони, хоча і суттєво схожі між собою, відрізняються довжиною. Коротші мають свої тіла в найбільш поверхневих шарах кори, а петлі Генле простягаються лише до середини довгастого мозку. Клубочки цих нефронів називаються корковими клубочками (*). На відміну від них, довгі нефрони починаються біля мозкового речовини, і їх петлі можуть майже дійти до сосочка. Клубочки цих нефронів називаються юкстамедулярними клубочками (*)
Клубочок: Клубочка (або ниркове тіло) складається з капілярної мережі, вистеленої шаром ендотеліальних клітин, центральної області, утвореної мезангіальними клітинами, епітеліальних клітин з пов'язаною з ними базальною мембраною, що утворює вісцеральний шар, і, нарешті, парієтального шару епітеліальних клітин, які вони утворюють капсулу Боумена (*). Клубочок утворює ультрафільтрат плазми, оскільки кров та сечовий простір розділені фенестрованою фільтруючою мембраною, що складається з периферичної базальної мембрани клубочка, та спеціальними вісцеральними епітеліальними клітинами, подоцитами. Між двома епітеліальними шарами (вісцеральний шар і тім’яний шар) є вузька порожнина, яка називається простором Боумена
Нирковий кровообіг
Кров потрапляє в нирку через ниркову артерію, товсту гілку від низхідної аорти (*). У хілумі він ділиться на кілька гілок, які розподіляються через частки нирки і розгалужуються, утворюючи численні аферентні артеріоли, що утворюють клубочковий танг. Саме стінки цих капілярів виконують роль ультрафільтрів, пропускаючи дрібні частинки. Кров, яка виходить через еферентну артеріолу, циркулює по капілярах нирки (справжні капіляри, що забезпечують нирку киснем і поживними речовинами, необхідними для її функціонування). Ці капіляри згруповані для утворення ниркової вени, яка, в свою чергу, впадає у нижню порожнисту вену.
З огляду на роль нирок у виведенні відходів життєдіяльності через сечу, не дивно, що ці органи отримують найбільше крові на грам ваги. Одним із способів виразити нирковий кровотік є розгляд ниркової фракції або частки серцевого викиду, яка проходить через нирки. Наприклад, у суб'єкта вагою близько 60 кг серцевий викид становить близько 6 літрів/хвилину, причому ниркова фракція передбачає 20% (1,6 літра/хв) цього об'єму. Поділивши цей об'єм на вагу обох нирок, отримують потік крові 420 мл/хв/100 г тканини, потік значно більший, ніж потік печінки або м'язів у стані спокою.
Регуляція кровотоку в клубочках досягається трьома утвореннями: полярною подушкою, клітинами Гурмагті і макулою денси (*). Полярна подушка складається з потовщення стінки аферентної артеріоли перед тим, як вона потрапляє в нирковий клубочок. Артеріола втрачає еластичну мембрану, ендотелій переривається, а середовище оболонки розташовується у два шари, утворені секреторними клітинами: ці секреторні клітини продукують ангіотензин та еритропоетин. Клітини Гурмагті розташовані під кутом між аферентною та ефекторною артеріолами і зустрічаються в невеликих колонах. Вони тісно пов’язані з клітинами полярного несучого. Між обома утвореннями знаходиться пляма жовтої плями (або макула дензи Циммермана), яка контактує з дистальним канальцем та аферентною артеріолою безпосередньо перед тим, як потрапити в клубочок. Ці три утворення, полярний підшипник, клітини Гурмагті та макула денса утворюють юкстагломерулярний апарат (*), який регулює кровотік в клубочку