tbl flm 98x1 мг (блікс. PVC/PE/PVDC/Al)
Зміст короткого опису характеристик (SPC)
Затверджений текст рішення про зміну реєстрації, реєстраційний номер: 2011/05293-Z1B
Затверджений текст рішення про зміну реєстрації, очевидний. No .: 2009/10988-ZME
Затверджений текст рішення про поновлення реєстрації, реєстраційний номер: 2011/07555-PRE
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
таблетки, вкриті плівковою оболонкою
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Кожна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 1 мг анастрозолу.
Допоміжна речовина з відомим ефектом: кожна таблетка містить 93 мг лактози моногідрату (див. Розділ 4.4).
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Таблетка, вкрита плівковою оболонкою
Білі, вкриті плівковою оболонкою, круглі двоопуклі таблетки з позначенням «ANA» та «1» на одній стороні.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Ансин призначений для:
- Лікування позитивного раку молочної залози з позитивними рецепторами гормонів у жінок у постменопаузі.
- Ад'ювантне лікування раку молочної залози, позитивного до раннього інвазивного гормону, у жінок у постменопаузі.
- Ад'ювантне лікування раннього позитивного раку молочної залози на рецептори гормонів у жінок
після менопаузи, яка отримувала ад’ювант тамоксифену від 2 до 3 років.
4.2 Дозування та спосіб введення
Рекомендована доза анастрозолу для дорослих пацієнтів, включаючи людей похилого віку, становить одну таблетку по 1 мг один раз на день.
Рекомендована тривалість ад’ювантної ендокринної терапії у жінок в постменопаузі з раком молочної залози, позитивно сприйнятим гормональними рецепторами, становить 5 років.
Спеціальні групи пацієнтів
Діти та підлітки
Застосування анастрозолу дітям та підліткам не рекомендується через недостатню кількість даних про безпеку та ефективність (див. Розділи 4.4 та 5.1).
Порушення функції нирок
Не рекомендується коригування дози для пацієнтів з нирковою та легкою нирковою недостатністю. Анастрозол слід застосовувати з обережністю пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (див. Розділи 4.4 та 5.1).
Порушення функції печінки
Не рекомендується коригувати дозу для пацієнтів із легкими захворюваннями печінки. З обережністю рекомендується пацієнтам із середньою та важкою формою захворювання печінки (див. Розділ 4.4).
Ансин слід приймати всередину.
4.3 Протипоказання
Анастрозол протипоказаний
- у вагітних або жінок, які годують груддю,
- у пацієнтів з відомою гіперчутливістю до анастрозолу або до будь-якої з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1.
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Анастрозол не слід застосовувати жінкам до менопаузи. Для кожного пацієнта, у якого менопауза викликає сумніви, менопаузу слід визначати біохімічно (рівень лютеїнізуючого гормону (ЛГ), фолікулостимулюючого гормону (ФСГ) та/або рівня естрадіолу). Немає даних, що підтверджують використання анастрозолу з аналогами ЛГРГ.
Слід уникати одночасного прийому анастрозолу з тамоксифеном або естрогенвмісною терапією, оскільки це може зменшити його фармакологічний ефект (див. Розділи 4.5 та 5.1).
Вплив на мінеральну щільність кісток
Анастрозол знижує рівень циркулюючого естрогену, тому він може спричинити зменшення мінеральної щільності кісткової тканини та, як наслідок, підвищений ризик переломів (див. Розділ 4.8).
У жінок з остеопорозом або з ризиком розвитку остеопорозу мінеральну щільність кісткової тканини слід офіційно оцінювати на початку лікування та через рівні проміжки часу. Лікування або профілактику остеопорозу слід розпочинати у відповідний час і ретельно контролювати. У жінок у постменопаузі слід розглянути можливість застосування специфічного лікування, напр. бісфосфонати, які можуть запобігти подальшій втраті кісткових мінералів через анастрозол (див. розділ 4.8).
Порушення функції печінки
Анастрозол не вивчався у пацієнтів з раком молочної залози з помірною або важкою печінковою недостатністю. Експозиція анастрозолу може бути збільшена у пацієнтів із порушеннями функції печінки (див. Розділ 5.2); Анастрозол слід застосовувати з обережністю пацієнтам з помірною та тяжкою печінковою недостатністю (див. Розділ 4.2). Лікування повинно базуватися на оцінці користі та ризику для окремого пацієнта.
Порушення функції нирок
Анастрозол не вивчався у пацієнтів з раком молочної залози з важкими порушеннями функції нирок. Експозиція анастрозолу у пацієнтів з важкими порушеннями функції нирок (ШКФ та
та Виживання без хвороб включає всі випадки рецидиву захворювання і визначається як перше виникнення рецидивів локо-регіональних захворювань, нового контралатерального раку молочної залози, рецидивів віддалених захворювань або смерті (з будь-якої причини).
b Виживання без віддаленої хвороби визначається як перша поява віддаленої хвороби або смерті (з будь-якої причини).
c Час до рецидиву захворювання визначається як перша поява локо-регіонального рецидиву захворювання, нового контралатерального раку молочної залози, рецидиву віддаленого захворювання або смерті від раку молочної залози.
d Час до рецидиву віддаленої хвороби визначається як перша поява рецидиву віддаленої хвороби або смерті від раку молочної залози.
e Кількість (%) хворих, які померли.
Комбінація анастрозолу та тамоксифену порівняно з тамоксифеном не показала жодних переваг щодо ефективності у всіх пацієнтів, а також у популяції позитивних до гормональних рецепторів. Під час дослідження лікування в цій групі було припинено.
Після медіани спостереження 10 років ефекти лікування анастрозолом знову порівнювали з часом, порівняно з тамоксифеном, відповідно до попередніх аналізів.
Ад’ювантне лікування раку молочної залози, позитивного до раннього інвазивного рецептора гормону, у пацієнтів, які отримували ад’ювантний тамоксифен
У клінічному дослідженні III фази (Австрійська дослідницька група з раку молочної залози та колоректального відділу 8, ABCSG 8), в якому взяли участь 2 579 жінок у постменопаузі з позитивним гормональним рецептором раку молочної залози, які перенесли операцію з радіотерапією або без неї та без хіміотерапії (див. Нижче) медіана спостереження протягом 24 місяців було встановлено, що перехід на анастрозол через 2 роки лікування ад’ювантом тамоксифеном привів до статистично кращого виживання без результатів порівняно з пацієнтами, які продовжували лікування тамоксифеном.
Таблиця 4 Підсумок кінцевих точок та результатів дослідження ABCSG 8
Два інших подібних дослідження (GABG/ARNO 95 та ITA), одне з яких включало пацієнтів після операції та хіміотерапії, а також комбінований аналіз ABCSG 8 та BABG/ARNO95 підтвердили ці результати.
Профіль безпеки анастрозолу в цих 3 дослідженнях узгоджувався з відомим профілем безпеки жінок у постменопаузі з раннім раком молочної залози, позитивним до гормональних рецепторів.
Мінеральна щільність кісток (МЩКТ)
У дослідженні фази III/IV (Дослідження анастрозолу з бісфосфонатом-ризедронатом [SABER]) 234 жінки в постменопаузі з позитивним гормональним рецептором раком молочної залози були включені в лікування анастрозолом 1 мг/добу та розділені на групи відповідно до наявного ризику переломів через крихкість кісток - група з низьким, середнім та високим ризиком. Основним параметром ефективності був аналіз щільності кісток поперекового відділу хребта за допомогою сканування DEXA. Усі пацієнти приймали вітамін D і кальцій. Пацієнти групи низького ризику отримували лише анастрозол (n = 42), пацієнтів групи середнього ризику рандомізували на анастрозол + 35 мг ризедронату один раз на тиждень (n = 77) або анастрозол + плацебо (n = 77), а пацієнти у групі високого ризику отримували комбінацію анастрозолу + 35 мг ризедронату один раз на тиждень (n = 38). Первинною кінцевою точкою була зміна щільності кісток поперекового відділу хребта через 12 місяців порівняно з вихідним рівнем.
12-місячний основний аналіз показав, що у пацієнтів з помірним до високим ризиком переломів через крихкість кісток не спостерігалося зменшення щільності кісток (за оцінкою за щільністю кісток поперекового відділу хребта, як визначено при скануванні DEXA), коли комбінація анастрозолу 1 застосовували. мг/добу + 35 мг ризедронату один раз на тиждень. Крім того, зниження МЩКТ спостерігалось у групі пацієнтів з низьким ризиком переломів, які отримували лише анастрозол у дозі 1 мг/добу, але це не було статистично значущим. Ці дані були відображені у вторинній змінній ефективності через 12 місяців лікування як зміна загальної мінеральної щільності поперекового відділу від вихідного рівня.
Це дослідження наводить докази того, що можна розглянути можливість використання бісфосфонатів для лікування можливої втрати кісткової маси у жінок у постменопаузі з раннім раком молочної залози, які приймають лікування анастрозолом.
Діти та підлітки
Анастрозол не призначений для застосування дітям та підліткам. Ефективність не встановлена у досліджуваних популяціях дітей та підлітків (див. Нижче). Кількість дітей, яких лікували, була надто обмежена, щоб зробити надійні висновки щодо безпеки. Немає даних щодо довгострокових наслідків лікування анастрозолом у дітей та підлітків (див. Також розділ 5.3).
Європейське агентство з лікарських засобів відмовилось від подання результатів досліджень анастрозолу в одній або декількох підгрупах низькорослої популяції дітей та підлітків через дефіцит гормону росту (GHD), яєчковий токсикоз, гінекомастію та синдром МакКуне-Олбрайта (див. розділ 4.2).
Низький ріст через дефіцит гормону росту
У рандомізованому, подвійному сліпому, багатоцентровому дослідженні оцінювали 52 хлопчика-підлітка (віком 11-16 років включно) з GCH, які протягом 12-16 місяців отримували анастрозол 1 мг/добу або плацебо у поєднанні з гормоном росту. Лише 14 пацієнтів, які отримували анастрозол, пройшли 36 місяців лікування.
Порівняно з плацебо, статистично значущої різниці у параметрах, пов’язаних із ростом, не спостерігалось, тобто j. у прогнозованому зрості дорослих, зрості, оцінці стандартного відхилення (SDS) та швидкості росту. Остаточні дані про висоту були недоступні. Хоча кількість дітей, яких лікували, була занадто обмежена, щоб зробити надійні висновки щодо безпеки, група анастрозолу продемонструвала підвищену частоту переломів та тенденцію до зниження мінеральної щільності кісток порівняно з плацебо.
Відкрите, не порівняльне, багатоцентрове дослідження оцінило 14 пацієнтів чоловічої статі
(у віці від 2 до 9 років) із сімейним статевим дозріванням (pubertas praecox), також відомим як токсикоз яєчок, що лікується комбінацією анастрозолу та бікалутаміду. Основною метою було оцінити ефективність та безпеку цього комбінованого режиму протягом 12-місячного періоду. Тринадцять із 14 зареєстрованих пацієнтів закінчили 12 місяців комбінованої терапії (один із пацієнтів не з'явився для подальшого спостереження). Після 12 місяців лікування не спостерігалось значної різниці в швидкості росту порівняно зі швидкістю росту протягом 6 місяців до вступу в дослідження.
Дослідження у хворих на гінекомастію
Дослідження 0006 було рандомізоване, подвійне сліпе, багатоцентрове і включало 82 хлопчика-підлітка (віком від 11 до 18 років включно) з гінекомастією більше 12 місяців, які отримували анастрозол 1 мг/добу або плацебо щодня протягом 6 місяців.
Не було суттєвої різниці між групою анастрозолу в дозі 1 мг та групою плацебо у кількості пацієнтів, обсяг грудей яких зменшився на 50 відсотків або більше через 6 місяців лікування.
Дослідження 0001 було відкритим фармакокінетичним дослідженням з повторними дозами анастрозолу 1 мг/добу для 36 хлопчиків у статевому дозріванні з гінекомастією тривалістю менше 12 місяців. Вторинними кінцевими точками були оцінка частки пацієнток, у яких зменшилось розмір обох грудей на 50% після 6 місяців досліджуваного лікування порівняно з вихідним рівнем (1 день лікування), та оцінка переносимості та безпеки лікування. Через 6 місяців у 50% (20/36) хлопчиків спостерігалося зменшення загального обсягу грудей на 50% і більше.
Дослідження на пацієнтах із синдромом Маккейна-Олбрайта
Дослідження 0046 було міжнародним, багатоцентровим, відкритим, дослідницьким дослідженням, в якому анастрозол вводили 28 дівчатам (у віці від 2 до 10 років) із синдромом Маккейна-Олбрайта (MAS). Основною метою було оцінити безпеку та ефективність анастрозолу 1 мг/добу у пацієнтів з MAS. Ефективність дослідження базувалася на частці пацієнтів, які відповідали визначеним критеріям вагінальних кровотеч, кісткового віку та швидкості росту.
Під час лікування не спостерігалося статистично значущих змін частоти днів вагінальних кровотеч. Клінічно значущих змін шкали Таннера, середнього обсягу яєчників або середнього об'єму матки не спостерігалося. Порівняно з вихідним рівнем, під час лікування не спостерігалося статистично значущих змін ступеня збільшення кісткового віку. Темп приросту (в см/рік) значно зменшився порівняно з початковим станом (с