ресвератролу

  • предметів
  • реферат
  • вступ
  • Будова та метаболізм РС
  • Вплив РС на рівень ліпідів та ліпопротеїнів
  • Кардіопротекція через антиоксидантну активність РС та її роль у регулюванні окисного стресу
  • Інгібуючий вплив MS на продукцію АФК та ​​перекисне окислення ліпідів
  • Модуляція антиоксидантних ферментів РС
  • Протизапальний ефект РС
  • Роль РС у виробництві судинорозширювальних та судинозвужувальних засобів
  • Придушення агрегації тромбоцитів МС
  • Аспекти безпеки модифікації РС
  • Короткий зміст та висновок

Відео: Відео-стаття: Червоне вино та його позитивний вплив на здоров'я (лютий 2021)

предметів

  • атеросклероз
  • ліпіди
  • Натуральні продукти
  • фармакологія

реферат

Ресвератрол (RS), поліфенольна сполука, що міститься у винограді та продуктах з винограду, включаючи вино, арахіс та ягоди, існує у цис- та транс-ізомерних формах. Вважається, що РС знижує рівень холестерину ліпопротеїнів низької щільності, що циркулює в крові, і знижує ризик серцево-судинних захворювань (ССЗ). Однак не виключено, що РС має додаткові механізми зменшення ризику ССЗ без зміни рівня ліпідів. Метою цього огляду є критичне вивчення результатів недавніх досліджень щодо потенційного впливу РС на ССЗ. РС має кілька переваг для здоров'я, включаючи антиатерогенну, протизапальну та протиракову дію. РС також може запобігти окисленню ліпідів, агрегації тромбоцитів, артеріальній вазодилатації та модулювати рівень ліпідів та ліпопротеїнів. Як потужний антиоксидант, RS зменшує окислювальний стрес і регенерує α-токоферол, що ще більше посилює захисний механізм антиоксиданта. РС вважається безпечним, оскільки не спостерігалося значних токсичних ефектів, навіть при вживанні у більш високих концентраціях. Ці дані ідентифікували РС як ефективний антиатерогенний засіб, який можна використовувати для профілактики та лікування ССЗ.

Ресвератрол (РС) зустрічається природним чином як поліфенол, що міститься у винограді та продуктах з винограду, включаючи вино, а також в інших джерелах, включаючи горіхи (Cavallaro et al., 2003). RS також міститься в коренях Polygonum cuspidatum (Polygonaceae) (Jang and Pezzuto, 1999). У винограді МС присутній у шкірі як вільна МС, а також піцеїд (3-О-моно-D-глюкозид RS; Рисунок 1). Показано, що РС надає різноманітні переваги для здоров’я, включаючи антиатерогенні, протизапальні та протиракові ефекти (Das and Maulik, 2006; Sun et al., 2008; Udenigwe et al., 2008). Також було показано, що РС забезпечує захист від ішемічного ураження (Wang et al., 2002a) та нейродегенеративних захворювань (Fremont, 2000; Hung et al., 2000; Sun et al., 2002). Існує ряд досліджень щодо сприятливого впливу РС на серцево-судинні захворювання (ССЗ), причому позитивні ефекти пояснюються його антиоксидантом (Fauconneau et al., 1997; Martinez and Moreno, 2000; Sato et al., 2000) та антикоагулянтними властивостями (Bertelli et al., 1996b; Soleas et al., 1997). Запропоновано різні антиатерогенні механізми для зменшення ризику ССЗ, включаючи змінений ліпідний обмін.

Структури транс- та цис-ізомерів ресвератролу та піцеїду.

Повнорозмірне зображення

Метою цього огляду є критичне вивчення результатів недавніх досліджень щодо потенційного впливу РС на ССЗ. У цьому огляді розглядаються докази, що підтверджують вплив РС на атеросклероз та зменшення ризику ССЗ за допомогою різних механізмів, включаючи модуляцію ліпідного обміну, знешкодження вільних радикалів та антиоксидантну дію, протизапальну дію та агрегацію тромбоцитів.

Будова та метаболізм РС

RS, нефлавоноїдна поліфенольна сполука, існує у цис- та транс-ізомерних формах (3,4 ', 5-тригідроксистильбен, MW = 228, 2) та піцеїді (рис. 1). Раніше біодоступність та метаболізм РС були широко вивчені (Udenigwe et al., 2008). МС швидко метаболізується в печінці та кишечнику шляхом глюкуронізації та сульфонізації (Bertelli et al., 1996a). Більше 90% метаболізованих РС може бути присутніми в плазмі щурів (Meng et al., 2004). У фармакокінетичному дослідженні РС на мишах, щурах та людях було показано, що майже 24% РС виводиться із сечею протягом 24 годин після введення 0,03 мг/кг маси тіла. Однак тому, що його виявили в сечі

Можливі антиатерогенні механізми ресвератролу. ↑ Збільшення, ↓ Зменшення, ApoB, Apolipoprotein-B; CETP, білок транспортного ефіру холестерину; ЦОГ, циклооксигеназа; FC, вільний холестерин; FFA, вільні жирні кислоти; ЛПВЩ, ліпопротеїни високої щільності; ІЛ, інтерлейкін; ЛПНЩ, ліпопротеїди низької щільності; Lpn (а), ліпопротеїн-А; LPG, перекис ліпідів; PGE, простагландин-Е; АФК, активні форми кисню; RNS, реакційноздатні азотисті речовини; ТС, загальний холестерин; TD, тригліцерид; TNF-α, фактор некрозу пухлини альфа; VCAM, молекула адгезії судинних клітин; ЛПНЩ, ліпопротеїни дуже низької щільності.

Повнорозмірне зображення

Кардіопротекція через антиоксидантну активність РС та її роль у регулюванні окисного стресу

Інгібуючий вплив MS на продукцію АФК та ​​перекисне окислення ліпідів

Окислення холестерину ЛПНЩ тісно пов'язане з ризиком ССЗ (Holvoet, 2004). У мікросомах печінки щурів РС він інгібував індуковане залізом та ультрафіолетом перекисне окислення ліпідів та запобігало окисленню ЛПНЩ міддю (Fauconneau et al., 1997; Miura et al., 2000). РС може ефективно запобігати окислювальну модифікацію ЛПНЩ, пригнічуючи активність ферменту ліпоксигенази (Maccarrone et al., 1999; Kovanen and Pentikäinen, 2003). Повідомляється, що поліфеноли в червоному вині, включаючи RS, інгібують окислення ЛПНЩ; Встановлено, що цей ефект сильніший за добре відомий антиоксидант α-токоферол (Frankel et al., 1993). МС також запобігає окисленню поліненасичених жирних кислот, виявлених у ЛПНЩ (Miller and Rice-Evans, 1995), та інгібує поглинання окисленого ЛПНЩ у судинній стінці залежно від концентрації (Fremont, 2000), а також пошкодження ліпідів перекисне окислення (Frankel and Waterhouse, 1993; Leighton et al., 1999).

РС пригнічує окислювальний стрес, збільшуючи синтез оксиду азоту в тканинах з ресексом ішемії (Hattori et al., 2002). Показано, що РС інгібує стимульоване ЛПС вироблення АФК (Martinez and Moreno, 2000) та інгібує АФК, спричинену фактором некрозу пухлини (TNF), та перекисне окислення ліпідів у найрізноманітніших клітинах, включаючи мієлоїдні, лімфоїдні та епітеліальні клітини (Манна та ін., 2000). RS інгібує перекисне окислення ліпідів, ефективно відсмоктуючи різні вільні радикали, включаючи пероксильні та гідроксильні радикали, в постішемічно реперфузованому міокарді (Ray et al., 1999). Пригнічення індуцибельної синтази оксиду азоту та запобігання цитотоксичним ефектам спостерігалися також після лікування РС (Tsai et al., 1999; Matsuda et al., 2000).

Брадаманте та ін. (2004) детально пояснили механізм дії МС на інгібування перекисного окислення ліпідів. Запропоновано різні механізми, за допомогою яких РС проявляє антиоксидантну дію (Zini et al., 1999). По-перше, RS може конкурувати з коферментом Q і зменшувати окислювальний ланцюг III комплексу. По-друге, було встановлено, що МС збільшує внутрішньоклітинний поглинач вільних радикалів глутатіон, оскільки МС підтримує життєздатність клітин та інгібує окислення (Savaskan et al., 2003). По-третє, МС може збільшувати ендогенні антиоксиданти та ферменти фази 2 в кардіоміоцитах, і ці підвищені захисні сили клітин забезпечують захист від окисних пошкоджень (Cao and Li, 2004). Продемонстровано, що РС та його аналоги є ефективними антиоксидантами проти перекисного окислення лінолевої кислоти в міцелах додецилсульфату натрію та броміду цетилтриметиламмонію (Fang et al., 2002; Fang and Zhou, 2008). Результати дозволяють припустити, що антиоксидантні ефекти включають видалення розмножуються пероксильних радикалів на поверхні міцели та регенерацію α-токоферолу.

Модуляція антиоксидантних ферментів РС

Встановлено, що лікування РС зменшує окислювальний стрес та запобігає різним захворюванням за рахунок підвищення активності кількох антиоксидантних ферментів, включаючи супероксиддисмутазу, каталазу, глутатіон, глутатіонредуктазу, глутатіонпероксидазу та глутатіон S-трансферазу в клітинах гладкої мускулатури аорти щурів. (Yen et al., 2003; Li et al., 2006). Було показано, що РС підтримує рівень глутатіону в мононуклеарних клітинах периферичної крові з окислювальним стресом і підвищує рівень глутатіону в лімфоцитах, що активуються пероксидом водню людини (Losa, 2003; Olas et al., 2004). Сильна індукція ферментів, що метаболізують ліки, і антиоксидантних генів фази II була продемонстрована, коли щурам додавали 0, 3, 1 та 3 г/кг маси тіла на добу РС протягом 28 днів (Hebbar et al., 2005). Значне зменшення оксидативного стресу після лікування РС за рахунок зменшення гідропероксиду ліпідів та підвищення рівня антиоксидантних ферментів, включаючи супероксиддисмутазу у щурів з високим вмістом жиру, продемонстрували Rocha та співавт. (2009).

Протизапальний ефект РС

Роль запалення в процесі атеросклерозу все більше визнається в останнє десятиліття. Запалення відіграє важливу роль на всіх стадіях атеросклерозу, включаючи початок, прогресування та утворення нальоту. (Libby et al., 2002; Jawien, 2008). Запропоновано протизапальну дію РС та основний механізм in vivo та in vitro (Udenigwe et al., 2008). RS інгібує активність циклооксигенази-2, ферменту, що продукує PGE2, життєво важливий компонент опосередковуючого запалення (Donnelly et al., 2004). Інтерлейкін-6 бере участь як важливий маркер у процесі запалення та прогресування атеросклеротичних бляшок (Ikeda et al., 2001). Доведено, що культивовані мишачі макрофаги знижують експресію, синтез та секрецію гена інтерлейкіну-6 після лікування RS (Zhong et al., 1999). Встановлено, що запальний процес пригнічується РС за допомогою посередництва різних маркерів запалення, таких як пригнічення секреції факторів, що стимулюють колонію інтерлейкіну-8, та макрофагів гранулоцитів (Culpitt et al., 2003; Donnelly et al., 2004), молекули адгезії лейкоцитів ендотелію, молекула адгезії судинних клітин-1 і пригнічення секреції гістаміну та фактора некрозу пухлини-α (Carluccio et al., 2003).

Інгібування індукованого фактором росту судинного ендотеліального ангіогенезу, як видається, відбувається в РС через порушення ROS-залежного шляху в ендотеліальних клітинах пуповинної вени людини. (Lin et al., 2003). Зниження фактору та прозапальної некротичної пухлини-α цитокіну також продемонстрували River et al. (2009) після лікування щурів Zucker RS ​​RS у дозі 10 мг/кг маси тіла протягом 8 тижнів. Pervaiz (2003) продемонстрував вплив MS на вплив ядерного фактора-KB, важливого фактора транскрипції, який регулює різні медіатори або запалення, включаючи цитокіни, фактори росту та молекули адгезії. МС має сильну протизапальну дію, пригнічуючи адгезію лейкоцитів на моделі ішемії та реперфузії щурів у дозі 0,7 мг/кг (Shigematsu et al., 2003).

Повідомляється, що дисфункція ендотелію також є важливим фактором ризику ССЗ (Rodriguez-Porcel et al., 2001). Фукуда та ін. (2006) встановили, що РС значно посилював ангіогенез міокарда у експериментальних щурів, індукованих інфарктом міокарда, за допомогою механізму, опосередкованого фактором росту судинного ендотелію. Сайко та ін. (2008) досліджували сприятливий вплив РС на метаболізм арахідонової кислоти, де було встановлено, що РС пригнічує перетворення фосфоліпідів в арахідонову кислоту. Крім того, RS пригнічує запалення, інгібуючи циклооксигеназу-1,2; ліпоксигенази, епоксигенази та синтез простагландинів та ейкозаноїдів (Saiko et al., 2008). Хатторі та ін. (2002) та Hung та співавт. (2000) продемонстрували пригнічення запалення та утворення атеромічного нальоту РС шляхом зміни вироблення оксиду азоту з ендотелію судин. МС модулює вироблення та секрецію медіаторів запалення, пригнічуючи тим самим тромбогенну функцію поліморфно-ядерних клітин (Rotondo et al., 1998).

Роль РС у виробництві судинорозширювальних та судинозвужувальних засобів

Відомо, що ендотеліальні клітини регулюють і підтримують баланс між судинорозширювальними засобами, такими як оксид азоту, та судинозвужувальними засобами, такими як ендотелін-1, а також зменшують ризик атеросклерозу шляхом запобігання атерогенезу (Davignon and Ganz, 2004). Як повідомляється, РС впливає і підтримує баланс між виробництвом судинорозширювальних та судинозвужувальних засобів (Fan et al., 2008). Зниження виробництва оксиду азоту призводить до звуження судин, агрегації тромбоцитів та окисного стресу. RS додатково інгібує фермент циклооксигеназу-1, який є потужним судинозвужувальним засобом і відіграє важливу роль в агрегації тромбоцитів (Szewczuk et al., 2004). Підвищена активність синтази оксиду азоту була виявлена ​​в ендотеліальних клітинах легеневої артерії при лікуванні РС, що свідчить про пряму зв'язок оксиду азоту у вазорелаксації (Klinge et al., 2003). Показано, що МС збільшує експресію синтази оксиду азоту і, таким чином, потенційно захищає перфузійні працюючі серця (Hattori et al., 2002), хоча MS не виявляє такого захисного ефекту у нокаутних мишей-синтаз оксиду азоту (Imamura et al., 2002). ). Ці результати підтверджують вплив МС на балансування судинозвужувальних та судинорозширювальних засобів, запобігаючи тим самим агрегацію тромбоцитів та окислювальний стрес, що призводить до зниження ризику ССЗ.

Придушення агрегації тромбоцитів МС

Агрегація тромбоцитів відіграє важливу роль у опосередкуванні атеросклерозу, при цьому тромбоцити прилипають до клітинних поверхонь, вивільняючи похідний від тромбоцитів фактор росту та викликаючи атеросклероз. Збільшення або погіршення агрегації тромбоцитів призводить до різних ускладнень, включаючи інфаркт міокарда, ішемію та інсульт. Однак показано, що РС інгібує агрегацію тромбоцитів (Bertelli et al., 1996b; Bhat et al., 2001; Fan et al., 2008). Також було продемонстровано придушення агрегації тромбоцитів МС у кроликів, доповнене гіперхолестеринемічною дієтою та зменшення атеросклерозу у генетичних гіперхолестеринемічних мишей (Zini et al., 1999; Wang et al., 2002b). Однак не було показано, що МС виявляє такі ефекти у цільній крові, оскільки механізмом може бути інгібування мітоген-активованих протеїнкіназ у тромбоцитах (Kirk et al., 2000). Показано, що різні механізми дії РС гальмують агрегацію тромбоцитів, включаючи пригнічення адгезії тромбоцитів до колагену I типу, що є основним етапом активації тромбоцитів. Олас та ін. (2002) показали, що попередня обробка тромбоцитів РС запобігає адгезию тромбоцитів, що стимулюється ЛПС або тромбіном, до колагену та фібриногену. Ці висновки забезпечують кращий огляд супресивного ефекту РС на агрегацію тромбоцитів.

Аспекти безпеки модифікації РС

Кілька досліджень на людях та різних моделях тварин показали відсутність значних токсичних ефектів після прийому РС у широкому діапазоні доз. Пероральних ефектів у щурів після перорального прийому 20 мг/кг щодня протягом 28 днів не спостерігалось (Juan et al., 2002). Дози, використані в цих дослідженнях, у 1000 разів перевищували кількість, споживану людьми, які випивали одну склянку червоного вина на день. Крім того, ніяких побічних ефектів не спостерігалося у щурів, які отримували РС по 300 мг на день протягом 4 тижнів (Crowell et al., 2004). Букок та ін. (2007) не виявляли жодної токсичності у людей, яким вводили одну дозу МС до 5 г. Результати цих досліджень дозволяють припустити, що РС можна споживати з позитивними ефектами без очевидної токсичності.

Короткий зміст та висновок