tbl flm 84 (3x28) x14 мг (бліс. Al/Al)

Зміст короткого опису характеристик (SPC)

Затверджений текст рішення про зміну реєстрації лікарського засобу, очевидний. No .: 2011/03144-ZME

aubagio

Додаток No 2 до повідомлення про зміну реєстрації лікарського засобу, очевид. №: 2011/07281-Z1A

Додаток No 2 до повідомлення про зміну реєстрації лікарського засобу, очевид. №: 2012/01470-Z1B

КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ

1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ

Кандесартан Мілан 8 мг

Кандесартан Мілан 16 мг

Кандесартан Мілан 32 мг

2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД

Кандесартан Мілан 8 мг:

Кожна таблетка містить 8 мг кандесартану цилексетилу.

Кожна таблетка Кандесартан Мілан 8 мг містить 37,0 мг моногідрату лактози.

Кандесартан Мілан 16 мг:

Кожна таблетка містить 16 мг кандесартану цилексетилу.

Кожна таблетка Кандесартан Мілан 16 мг містить 74,0 мг моногідрату лактози.

Кандесартан Мілан 32 мг:

Кожна таблетка містить 32 мг кандесартану цилексетилу.

Кожна таблетка Кандесартан Мілан 32 мг містить 148,0 мг моногідрату лактози.

Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.

3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА

Кандесартан Мілан 8 мг:

Таблетки Кандесартан Мілан 8 мг - це майже білі, круглі, двоопуклі таблетки з тисненням «М» над «С5» на одній стороні та однотонні з накресленою лінією з іншого.

Кандесартан Мілан 16 мг

Таблетки Кандесартан Мілан 16 мг - це білуваті, округлі двоопуклі таблетки, на одній стороні яких вибито «М» над «С6», а на іншій - штрихова лінія.

Кандесартан Мілан 32 мг

Таблетки Кандесартан Мілан 32 мг - це білуваті, круглі двоопуклі таблетки з тисненням «М» над «С7» на одній стороні та однотонні з накресленою лінією з іншого.

Таблетку можна розділити на рівні половинки.

4. КЛІНІЧНІ ДАНІ

4.1 Терапевтичні показання

Лікування есенціальної гіпертензії у дорослих пацієнтів.

Лікування дорослих пацієнтів із серцевою недостатністю та порушенням систолічної функції лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤ 40%) як допоміжна терапія інгібіторам АПФ або коли інгібітори АПФ не переносяться (див. Розділ 5.1).

Дозування та спосіб введення

Дозування при гіпертонії

Рекомендована початкова та звичайна підтримуюча доза Кандесартану Мілану становить 8 мг один раз на день. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів. У деяких пацієнтів, у яких артеріальний тиск не контролюється належним чином, дозу можна збільшити до 16 мг один раз на день та максимум до 32 мг один раз на день. Лікування слід регулювати відповідно до реакції артеріального тиску.

Кандесартан Мілан також можна призначати разом з іншими антигіпертензивними засобами. В різних дозах кандесартану було показано, що додавання гідрохлоротіазиду забезпечує адитивний антигіпертензивний ефект.

У пацієнтів літнього віку коригування початкової дози не потрібно.

Пацієнти з внутрішньосудинним виснаженням об’єму

Початкова доза 4 мг може розглядатися у пацієнтів із ризиком гіпотонії, таких як ті, у кого можливе зменшення об’єму циркуляції (див. Також розділ 4.4).

Пацієнти з нирковою недостатністю

Початкова доза 4 мг призначається пацієнтам із порушеннями функції нирок, включаючи хворих на гемодіаліз. Дозу слід регулювати залежно від реакції пацієнта на лікування. Досвід застосування кандесартану у пацієнтів з дуже важкою нирковою недостатністю або кінцевою стадією захворювання нирок (кліренс креатиніну 265 мкмоль/л (> 3 мг/дл).

Супутнє лікування інгібітором АПФ при серцевій недостатності

Ризик побічних реакцій, особливо ниркової недостатності та гіперкаліємії, може бути підвищений при застосуванні кандесартану в комбінації з інгібітором АПФ (див. Розділ 4.8). За пацієнтами, які отримують таке лікування, слід регулярно та ретельно спостерігати.

Гемодіаліз

Під час діалізу артеріальний тиск може бути особливо чутливим до блокади рецепторів AT1 через зменшення обсягу плазми та активацію системи ренін-ангіотензин-альдостерон. Тому пацієнтам на гемодіалізі дозу кандесартану слід титрувати обережно, ретельно контролюючи артеріальний тиск.

Стеноз ниркової артерії

Ліки, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, включаючи антагоністи рецепторів ангіотензину II (AIIRA), можуть підвищувати рівень сечовини та креатиніну в сироватці крові у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом одиночної нирки.

Трансплантація нирки

Немає досвіду щодо застосування кандесартану пацієнтам із недавньою трансплантацією нирки.

Гіпотонія

Гіпотонія може виникати у пацієнтів із серцевою недостатністю під час лікування кандесартаном. Гіпотонія може також виникати у пацієнтів з гіпертонічною хворобою з внутрішньосудинним виснаженням об’єму, таких як пацієнти, які приймають високі дози діуретиків. Тому на початку лікування слід дотримуватися обережності та робити спроби виправити гіповолемію.

Анестезія та хірургія

У пацієнтів, які отримують антагоністи ангіотензину II, може спостерігатися гіпотонія під час анестезії та хірургічного втручання через блокування системи ренін-ангіотензин. У дуже рідкісних випадках може виникнути сильна гіпотензія, що може вимагати введення внутрішньовенних рідин та/або вазопресорів.

Стеноз аортального та мітрального клапанів (обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія)

Як і у випадку з іншими судинорозширювальними засобами, слід бути особливо обережним у пацієнтів із гемодинамічно важким стенозом аорти або мітрального клапана або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.

Первинний гіперальдостеронізм

У пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом антигіпертензивні засоби, що діють через інгібування системи ренін-ангіотензин-альдостерон, як правило, не є позитивними. Тому застосування кандесартану цим пацієнтам не рекомендується.

Гіперкаліємія

Одночасне застосування кандесартану з калійзберігаючими діуретиками, добавками калію, калієвмісними замінниками солі або іншими лікарськими засобами, які можуть збільшити концентрацію калію (наприклад, гепарину), може призвести до підвищення рівня калію в сироватці крові у пацієнтів з гіпертонічною хворобою. За необхідності слід контролювати рівень калію.

Гіперкаліємія може виникати у пацієнтів із серцевою недостатністю, які отримують кандесартан. Рекомендується регулярний контроль рівня калію в сироватці крові. Поєднання інгібітора АПФ, калійзберігаючого діуретику (наприклад, спіронолактону) та кандесартану не рекомендується, і його слід розглядати лише після ретельного розгляду потенційних переваг та ризиків.

Загальні попередження

У пацієнтів, судинний тонус і ниркова функція яких головним чином залежать від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, пацієнти з важкою застійною серцевою недостатністю або первинною патологією нирок, включаючи стеноз ниркових артерій), лікування іншими препаратами, що впливають на цю систему, було пов'язане з гострою гіпотензією, азотемією, олігурією або, рідше, гострою нирковою недостатністю. Не можна виключати можливість подібної дії антагоністів рецепторів ангіотензину II. Як і у всіх антигіпертензивних засобів, надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною кардіоміопатією або ішемічною цереброваскулярною патологією може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

Антигіпертензивний ефект кандесартану може посилюватися іншими антигіпертензивними лікарськими засобами, незалежно від того, призначаються вони як антигіпертензивні засоби або призначаються за іншими показаннями.

Цей препарат містить лактозу. Пацієнти з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози не повинні приймати цей препарат.

Вагітність

Антагоністи рецепторів ангіотензину II (АІІРА) не слід застосовувати під час вагітності. Якщо продовження терапії АІІРА не вважається необхідним, пацієнтам, які планують вагітність, слід замінити альтернативними антигіпертензивними методами лікування, які мають встановлений профіль безпеки для використання під час вагітності. Якщо діагностується вагітність, лікування АІІРА слід негайно припинити та, за необхідності, розпочати альтернативну терапію (див. Розділи 4.3 та 4.6).

4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії

У клінічних фармакокінетичних дослідженнях досліджували можливі взаємодії з гідрохлоротіазидом, варфарином, дигоксином, пероральними контрацептивами (тобто етинілестрадіолом/левоноргестрелом), глібенкламідом, ніфедипіном та еналаприлом. Клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій з цими препаратами не спостерігалось.

Одночасне застосування кандесартану та калійзберігаючих діуретиків, добавок калію, замінників солі, що містять калій, або інших препаратів (наприклад, гепарину) може збільшити концентрацію калію. За необхідності слід проводити моніторинг рівня калію (див. Розділ 4.4).

Повідомлялося про оборотне збільшення концентрації літію в сироватці крові та його токсичності під час одночасного прийому літію та інгібіторів АПФ. Подібний ефект може мати місце при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II (AIIRA). Не рекомендується застосовувати кандесартан з літієм. Якщо така комбінація необхідна, рекомендується ретельний контроль рівня літію в сироватці крові.

Коли антагоністи рецепторів ангіотензину II (АІІРА) призначаються одночасно з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗЗ) [тобто селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилова кислота (> 3 г/добу) та неселективні НПЗЗ] можуть послабити антигіпертензивний ефект.

Як і інгібітори АПФ, одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II (АІІРА) та НПЗЗ може призвести до підвищеного ризику погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, та до підвищення рівня калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів із раніше існуючими порушення функції нирок. Цю комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо людям похилого віку. Пацієнти повинні бути адекватно зволоженими, і слід приділити увагу контролю функції нирок після початку супутньої терапії та періодично після цього.

4.6 Фертильність, вагітність та лактація

Вагітність

Застосування АІІРА протягом першого триместру вагітності не рекомендується (див. Розділ 4.4). Застосування АІІРА протипоказано протягом другого та третього триместру вагітності (див. Розділи 4.3 та 4.4).

Епідеміологічні дані щодо ризику тератогенності після впливу інгібіторів АПФ протягом першого триместру вагітності не є остаточними; однак не можна виключати незначне збільшення ризику. Хоча відсутні контрольовані епідеміологічні дані щодо ризику застосування інгібіторів рецепторів ангіотензину II (АІІРА), можуть існувати подібні ризики для цього класу препаратів. Якщо продовження терапії AIIRA не вважається необхідним, пацієнтам, які планують вагітність, слід перейти на альтернативне антигіпертензивне лікування, яке має встановлений профіль безпеки для використання під час вагітності. Якщо діагностовано вагітність, лікування АІІРА слід негайно припинити та, за необхідності, розпочати альтернативну терапію.

Відомо, що вплив AIIRA протягом другого та третього триместру викликає фетотоксичність у людей (зниження функції нирок, олігогідрамніон, затримка окостеніння черепа) та токсичність новонароджених (ниркова недостатність, гіпотонія, гіперкаліємія) (див. Розділ 5.3).

Якщо вплив АІІРА відбувається з другого триместру вагітності, рекомендується перевірка УЗД функції нирок та черепа.

Немовлят, матері яких приймали АІІРА, слід ретельно контролювати на предмет гіпотензії (див. Розділи 4.3 та 4.4).

Лактація

Оскільки інформація про використання кандесартану цилексетилу під час грудного вигодовування недоступна, не рекомендується застосовувати Кандесартан Мілан, а також переважні альтернативні методи лікування з більш встановленими профілями безпеки під час грудного вигодовування, особливо під час годування новонародженого або недоношеного немовляти.

4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами

Жодних досліджень щодо впливу кандесартану на здатність керувати автотранспортом та іншими механізмами не проводилось. Однак слід враховувати, що під час лікування кандесартаном можуть виникати запаморочення або втома.

4.8 Небажані ефекти

Лікування гіпертонії

У контрольованих клінічних випробуваннях побічні реакції були легкими та тимчасовими. Загальна частота побічних реакцій не була пов’язана із введеною дозою або віком пацієнта. Частота припинення лікування через несприятливі явища кандесартану цилексетилу (3,1%) була подібною до плацебо (3,2%).

У зведеному аналізі даних клінічних випробувань у пацієнтів з артеріальною гіпертензією побічні реакції кандесартану цилексетилу визначали як частоту побічних ефектів кандесартану цилексетилу щонайменше на 1% вищу, ніж у плацебо. Виходячи з цього визначення, найпоширенішими побічними реакціями були запаморочення/запаморочення, головний біль та респіраторні інфекції.

У наведеній нижче таблиці перелічені побічні реакції клінічних випробувань та звітів після поста.

Частоти, використані в таблицях цього розділу, є: дуже поширеними (≥ 1/10), загальними (≥ 1/100 до 40%). Пацієнтів з оптимальним лікуванням хронічної серцевої недостатності на початковому рівні рандомізували на плацебо або плацебо. Кандесартан цилексетил (у дозі, титруваній від 4 мг або 8 мг один раз на день до 32 мг один раз на день або до найвищої переносимої дози, із середньою дозою 24 мг) із середнім періодом спостереження 37,7 місяців та через шість місяців лікування, 63% пацієнтів, які отримували кандесартан цилексетил (89%) у цільовій дозі 32 мг.

У дослідженні CHARM-Alternative комбінована кінцева точка серцево-судинної смертності або першої госпіталізації від хронічної серцевої недостатності була значно знижена при застосуванні кандесартану порівняно з плацебо (коефіцієнт ризику (HR) 0,77; 95% ДІ 0,67-0,89, приблизно 14% введеного дози, приблизно 26% введеної дози виводиться із сечею у вигляді кандесартану, 7% у вигляді неактивного метаболіту, тоді як приблизно 56% введеної дози виводиться з фекаліями у вигляді кандесартану та 10% у вигляді неактивного метаболіту.

Фармакокінетика в особливих групах пацієнтів

У літніх людей (старше 65 років) Cmax кандесартану та AUC кандесартану збільшуються приблизно на 50% та 80% відповідно порівняно з молодими суб'єктами. Однак реакція на артеріальний тиск та частота побічних реакцій після введення даної дози кандесартану молодим та літнім пацієнтам є подібними (див. Розділ 4.2).

У порівнянні з пацієнтами з нормальною функцією нирок, у пацієнтів з нирковою та легкою недостатністю збільшення Cmax та AUC кандесартану спостерігались приблизно на 50% та 70% відповідно після повторного прийому кандесартану, але t1/2 не порівнювали з значення нормальної функції нирок змінилося. У пацієнтів з важкою нирковою недостатністю ці показники були збільшені приблизно на 50% та 110% відповідно. Кінцевий t1/2 кандесартану приблизно подвоївся у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. AUC кандесартану у хворих на діаліз був подібним до показника AUC у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю.

У двох дослідженнях у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня спостерігалось підвищення середньої AUC кандесартану приблизно на 20% в одному дослідженні та на 80% в іншому (див. Розділ 4.2). Немає досвіду у пацієнтів з важкими порушеннями функції печінки.

5.3 Доклінічні дані про безпеку

Немає даних про патологічну системну токсичність або токсичність для органів-мішеней при клінічно значущих дозах кандесартану. У доклінічних дослідженнях безпеки кандесартан у високих дозах впливав на параметри нирок та еритроцитів у мишей, щурів, собак та мавп. Кандесартан знижує кількість еритроцитів (еритроцити, гемоглобін, гематокрит). Ниркові ефекти (такі як інтерстиціальний нефрит, розширення канальців, базофільні канальці; підвищена концентрація сечовини та креатиніну в плазмі), викликані кандесартаном, можуть бути вторинними до гіпотензивного ефекту, що призводить до зміни ниркової перфузії. Крім того, кандесартан може також індукувати гіперплазію/гіпертрофію юкстагломерулярних клітин. Ці зміни пояснюються фармакологічними ефектами кандесартану. Не очікується, що гіперплазія/гіпертрофія ниркової юкстагломерулярної клітини буде клінічно значущою для людини при терапевтичних дозах кандесартану.

Повідомлялося про фетотоксичність при вагітності у стадії розвитку (див. Розділ 4.6).

Дані тестів мутагенності in vitro та in vivo не вказують на те, що кандесартан проявляє мутагенну або кластогенну активність у клінічному застосуванні. Канцерогенність кандесартану не встановлена.

6. ФАРМАЦЕВТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

6.1 Перелік допоміжних речовин

Сіль кармеллози кальцію

6.2 Несумісність

6.3 Термін зберігання

Після відкриття пляшки з ПНД термін придатності ліків становить 90 днів.

6.4 Особливі заходи щодо зберігання

Не зберігати при температурі вище 25 ° C. Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від вологи.

6.5 Вид та вміст контейнера

Блістер OPA-алюміній-ПВХ/алюміній, упакований в ламінований пакет разом з пакетом з осушувачем, або блістер ПВХ/алюміній: упаковки по 7, 10, 14, 15, 28, 30, 50, 56, 60, 84, 90, 98 та 100 таблеток.

Біла непрозора пляшка HDPE з білою непрозорою гвинтовою кришкою (виготовлена ​​з пропілену), із сиккантною та абсорбуючою бавовною: упаковка з 30 та 90 таблетками.

Не всі розміри упаковки можуть продаватися.

6.6 Спеціальні запобіжні заходи щодо утилізації та поводження з ними

Ніяких особливих вимог.

Будь-який невикористаний продукт або відходи слід утилізувати відповідно до місцевих вимог.

7. ВЛАСНИК РАЗРЕШЕННЯ НА МАРКЕТИНГ

Generics [UK] Ltd.

Station Close, Bar Potters, Хартфордшир, EN6 1TL, Великобританія

8. РЕЄСТРАЦІЙНІ НОМЕРА

Кандесартан Мілан 8 мг: 58/0245/11-S

Кандесартан Мілан 16 мг: 58/0246/11-S

Кандесартан Мілан 32 мг: 58/0247/11-S

9. ДАТА ПЕРШОГО РЕЄСТРУВАННЯ/ПОВНОВЛЕННЯ РЕЄСТРАЦІЇ