ОПИС
Спіронолактон є калійзберігаючим діуретиком. У пацієнтів із серцевою недостатністю (клас NYHA IV) було показано, що спіронолактон покращує загальну виживаність та зменшує потребу в госпіталізаціях, додаючи до звичайної терапії (тобто інгібітор АПФ, дигоксин та петльовий діуретик) [1]
Спіронолактон застосовується для лікування асциту, пов’язаного з цирозом, та для діагностики первинного гіперальдостеронізму. Це порівняно слабкий діуретик у порівнянні з тіазидами, хоча його ефекти є аддитивними. Спіронолактон також застосовували для лікування синдрому полікістозних яєчників та гірсутизму [2]. Через його калійзберігаючу дію його також іноді використовують при гіпокаліємії.
Механізм дії: Спіронолактон пригнічує вплив альдостерону на дистальні ниркові канальці. На відміну від триамтерену та амілориду, спіронолактон проявляє свою дію лише у присутності альдостерону, його ефекти є більш вираженими у випадках гіперальдостеронізму. Антагонізм альдостерону стимулює секрецію натрію, хлориду та води та зменшує секрецію калію. Спіронолактон не змінює механізмів ниркового транспорту або активності карбоангідрази. Спіронолактон має помірну гіпотензивну активність, механізм якої невідомий. Можливо, цей ефект обумовлений здатністю препарату пригнічувати дію альдостерону на гладку мускулатуру артеріоли, змінюючи градієнт натрію через клітинну мембрану.
Фармакокінетика: приблизно 70-90% дози спіронолактону всмоктується із шлунково-кишкового тракту після перорального прийому. Їжа може збільшити всмоктування препарату. Початок діурезу поступовий, максимум досягає через 3 дні. Після багаторазового прийому ефект зберігається протягом 2 або 3 днів. Період напіввиведення спіронолактону з плазми крові становить 1,2-3 години після прийому одноразової дози. Спіронолактон широко метаболізується в печінці до метаболітів, які також мають сечогінні властивості. Найважливіший метаболіт, канренон, настільки ж активний або більш активний, ніж сам спіронолактон. Метаболіти спіронолактону можуть проникати через плаценту, а канренон виводиться з грудним молоком. Спіронолактон та його метаболіти значною мірою зв’язуються з білками плазми (> 90%). Неметаболізований препарат (
ПОКАЗАННЯ ТА ПОЗОЛОГІЯ
Для лікування гіпертонії:
- Дорослі: спочатку від 50 до 100 мг перорально в одних або розділених дозах. Продовжуйте лікування протягом двох тижнів, оскільки максимальна відповідь буде отримана лише після закінчення цього часу. Максимальні дози можуть досягати 200 мг/добу за 2-4 введення
- Дітям: від 1,5 до 3,3 мг/кг/день або 60 мг/м2/день перорально вводять 2-4 рази.
Лікування гіпокаліємії, спричиненої діуретиками, коли добавки калію не є доречними:
- Дорослим 25-100 мг/день перорально, розділених на 2-4 введення;
- діти: дози для дітей для цього показання не встановлені
Лікування серцевої недостатності (клас NYHA IV) у поєднанні зі стандартною терапією (інгібітор АПФ + петльовий діуретик + дигоксин) [1]:
- Дорослі: спочатку 25 мг перорально один раз на день протягом 8 днів, згодом збільшуючи до 50 мг один раз на день, якщо відсутні дані про гіпокаліємію. Якщо виникає гіперкаліємія, дозу слід зменшити до 25 мг на день.
Лікування набряків через нефротичний синдром або застійну серцеву недостатність:
- Дорослі: Спочатку 100 мг/день перорально (звичайні дози від 25 до 200 мг/день), вводити в одній дозі або в розділених дозах. Якщо спіронолактон використовується як монотерапія, лікування слід продовжувати принаймні 5 днів. Якщо після цього часу бажана діуретична реакція не була досягнута, можна додати другий діуретик без зменшення дози спіронолактону.
- Люди похилого віку: можуть бути більш чутливими до діуретичних ефектів, і ниркова недостатність частіше у них
- Діти: дози від 1,5 до 3,3 мг/кг/день перорально або 60 мг/м2/день в одній дозі або в розділених дозах
- Новонароджені: дози 1-3 мг/кг/добу застосовували в одній дозі або в 2-4 введення
Лікування набряку легенів при серцевій недостатності при дисплазії легень у дітей:
- Діти: дози від 1,5 до 3,3 мг/кг/день перорально або 60 мг/м2/день в одній дозі або в розділених дозах
- Новонароджені: дози 1-3 мг/кг/добу застосовували в одній дозі або в 2-4 введення
Лікування гіперальдостеронізму та асциту, пов’язаного з цирозом печінки:
- Дорослі: початкова доза 100 мг/добу рекомендується в дозі або розділеними дозами з поступово зростаючими дозами. Їх можна визначити за співвідношенням Na +/K + у сечі. Якщо це співвідношення> 1, вводите 100-150 мг один раз на день; якщо причина в тому
- Люди похилого віку: можуть бути більш чутливими до діуретичних ефектів, і ниркова недостатність частіше у них
Для діагностики первинного гіперальдостеронізму:
Для лікування синдромів та збільшення ваги, пов'язаних з передменструальним синдромом:
Для лікування синдрому полікістозу яєчників:
У пацієнтів з нирковою недостатністю: якщо CrCl> 50 мл/хв, коригування дози не потрібно; якщо CrCl 10-50 мл/хв: збільшити інтервали між прийомами на 24 години; якщо CrCl
Рекомендується введення спіронолактону з їжею.
ПРОТИПОКАЗАННЯ ТА ЗАСТЕРЕЖЕННЯ
Слід контролювати кислотно-лужний баланс у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями або цукровим діабетом, оскільки ці пацієнти схильні до розвитку респіраторного або метаболічного ацидозу, що спричиняє швидке підвищення рівня калію.
Спіронолактон протипоказаний пацієнтам з гіперкаліємією (калій у сироватці крові) > 5,5 мекв/л) або при лікуванні іншими калійзберігаючими препаратами, або у пацієнтів, які отримують препарати калію. Гіперкаліємія, спричинена спіронолактоном, може спричинити летальні аритмії, і пацієнти з нирковою недостатністю, цукровим діабетом або люди похилого віку більш схильні до цього ефекту. Усі вони повинні контролюватися належним чином шляхом частого визначення електролітів та функції нирок (BUN та креатинін).
Спіронолактон слід застосовувати з обережністю пацієнтам із уже існуючою гіпонатріємією, оскільки він може погіршити цей стан.
Безпека спіронолактону під час вагітності невідома, і препарат слід вводити лише тоді, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик. Спіронолактон класифікується як категорія ризику D під час вагітності. Як правило, діуретики протипоказані жінкам з легким набряком, якщо немає інших проблем.
Канренон, найважливіший метаболіт спіронолактону, виводиться з грудним молоком, тому спіронолактон не слід застосовувати під час лактації.
У пацієнтів з печінковою недостатністю коливання електролітів, спричинені спіронолактоном, можуть спричинити печінкову енцефалопатію у сприйнятливих пацієнтів. Цим пацієнтам слід застосовувати з обережністю.
Спіронолактон може викликати антиандрогенні та ендокринні ефекти, тому його слід обережно застосовувати жінкам з порушеннями менструального циклу.
ВЗАЄМОДІЇ
Одночасне застосування циклоспорину або такролімусу з калійзберігаючими діуретиками, такими як спіронолактон, збільшує ризик гіперкаліємії. З тієї ж причини одночасне введення триамтерену або амілориду зі спіронолактоном не рекомендується.
Інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, гепарин, добавки калію, ліки, що містять калій (наприклад, пеніцилін G), замінники солі тощо, можуть збільшити ризик розвитку гіперкаліємії у пацієнтів, які отримують амілорид або спіронолактон, особливо у випадках ниркової недостатності. . Ці препарати слід застосовувати з обережністю, часто визначаючи рівень калію.
Спіронолактон може виявляти адитивні ефекти при застосуванні з іншими антигіпертензивними або діуретиками. Ці ефекти можуть бути корисними, але в деяких випадках може виникнути ортостатична гіпотензія. При необхідності дози слід коригувати.
Спіронолактон може спричинити помилкове збільшення показників рівня дигоксину. Також може спостерігатися зменшення ниркового кліренсу та зменшення позитивних інотропних ефектів цього наперстянки. За пацієнтами, які отримують спіронолактон та дигоксин, слід ретельно стежити за будь-якими змінами, що можуть відбутися в результаті дії дигоксину.
Кліренс літію може бути зменшений у пацієнтів, які отримують спіронолактон, і може виникнути токсичність літію.
НПЗЗ, особливо індометацин, можуть зменшити діуретичну та гіпотензивну дію спіронолактону. Індометацин пригнічує синтез нирок простагландинів, що може призвести до затримки рідини та збільшення периферичного судинного опору. Одночасний прийом НПЗЗ з діуретиками може збільшити ризик ниркової недостатності через зменшення ниркового потоку, спричиненого протизапальною дією. Слід спостерігати за пацієнтами, які отримують спіронолактон та НПЗЗ, щоб перевірити ефективність лікування діуретиками та стан їхньої функції нирок. Введення НПЗЗ також було пов’язане із підвищенням рівня калію, і гіперкаліємія може виникнути, якщо їх вводити разом із калійзберігаючими препаратами.
Встановлено, що аспірин пригнічує канальцеву секрецію канренону, активного метаболіту спіронолактону. Однак, схоже, цей ефект не має важливого клінічного значення.
Спіронолактон асоціюється із зниженою антикоагулянтною реакцією на варфарин. Слід контролювати показники INR у пацієнтів, які отримують обидва препарати.
Слід уникати рослин, що мають сечогінну дію, коли пацієнт перебуває на лікуванні спіронолактоном, оскільки ці ефекти можна посилити. Трави, що мають сечогінну дію, включають кульбабу (Taraxacum officinale), мучниця (Arctostaphylos uva-ursi), ялівець (Juniperus communis) серед інших.
ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ
Індукована спіронолактоном гіперкаліємія може спричинити смертельні аритмії та частіше у пацієнтів із нирковою недостатністю, цукровим діабетом або геріатричних хворих. Ознаками та симптомами гіперкаліємії є м’язова слабкість, парестезія, втома, млявий параліч кінцівок, синусова брадикардія, брадикардія, шок та порушення ЕКГ.
Спіронолактон за своєю хімічною структурою нагадує стероїдні сполуки і може викликати подібні побічні ефекти: у чоловіків спостерігалися гінекомастія, зниження лібідо та імпотенція. У жінок - порушення менструального циклу, кровотечі в постменопаузі, розм’якшення грудей або масталгія, гірсутизм та аменорея. Ці ендокринні ефекти можуть обернутися безпліддям і, як правило, оборотні, якщо лікування припинено.
Шлунково-кишкові ефекти, про які повідомлялося під час лікування спіронолактоном, включають анорексію, нудоту/блювоту, діарею, гастрит, болі в животі, кровотечі та виразку шлунка.
Іноді спостерігаються ефекти центральної нервової системи включають головний біль, запаморочення, сплутаність свідомості, м’яту та атаксію.
Іншими побічними ефектами, про які повідомлялося під час лікування спіронолактоном, є азотемія, порушення функції нирок, лихоманка, кропив'янка, макулопапульозний висип, еритема та агранулоцитоз.
ПРЕЗЕНТАЦІЯ
ЛІТЕРАТУРА
Переглянута монографія 29 листопада 2010 р. Команда з написання IQB (Співпрацюючий центр Національного управління з питань медицини, харчових продуктів та медичних технологій -ANMAT - Аргентина).