запалення

Початкові скарги не характерні: пацієнт відчуває слабкість, худне. Ранкова скутість, можливо, вже привертає увагу до захворювання, але вона також може бути супутнім симптомом дуже поширеного, набагато більш нешкідливого перебігу дегенеративних захворювань суглобів (артрозу). Окрім скутості рук, основною особливістю захворювання є симетричне запалення обох сторін, яке стає стійким. З часом ревматичні вузлики, які вважаються характерними для захворювання, можуть з’являтися на розтягуючій стороні кінцівок, на кистях рук і в п’ятій частині випадків на ліктях, особливо при більш важких формах ваги втрата. У фахівця ці симптоми викликають підозру на захворювання ще до застосування процедур візуалізації та отримання лабораторних показників.

На самих ранніх стадіях захворювання переважає артрит, в цьому випадку основним завданням є запобігання подальшим пошкодженням.

На ранній - середній стадії характерні труднощі руху, обмежена рухливість, атрофія м’язів та зміни м’яких тканин; запалення вузлика, сухожилля і сухожильної оболонки.
Після 3-4 спалахів запалення може бути виправданою хірургічна реконструкція оболонки регулярно запаленого суглоба.

Ближче до кінця середньої стадії вже домінує руйнування суглобів. На даний момент пацієнт може утримуватися лише сам, і знижка є загальним явищем. Процедури візуалізації можуть показати важку загибель хрящів і кісток, поглиблену деформацію суглобів, атрофію м’язів та аномалії м’яких тканин.

На останньому деструктивному курсі, який зараз є дуже малим класом пацієнтів, деформації домінують у цій картині; через спайки хрящово-кісткової тканини пацієнта прив’язують до ліжка або інвалідного візка.

Хоча аутоімунні захворювання пов'язані з появою характерних аутоантитіл у крові, важливо також знати, що лабораторне значення (наприклад, виявлення аутоантитіл) саме по собі не свідчить про наявність аутоімунного захворювання, в даному випадку ревматоїдного артрит. Якщо пацієнт, про якого йде мова, напр. ревматоїдний фактор (РФ) позитивний, що навіть може зробити його здоровим. У переважній більшості імунологічних лабораторних тестів результат можна оцінити лише з відомою клінічної картини, напр. негативність ревматоїдного фактора не виключає існування ревматоїдного артриту (РА), і його позитивність може означати десяток інших - переважно запальних - захворювань на додаток до можливих РА. Таким чином, розпізнаванню аутоімунних захворювань, таких як ревматоїдний артрит, допомагають виходити за межі лабораторних значень за допомогою так званих діагностичних або класифікаційних критеріїв. Навіть сьогодні діагноз часто базується на Американському коледжі ревматологів ("Критерії ACR"), який враховує:

1. Ригідність суглобів (вранці, більше години)
2. Залучення рук
3. Уражаються більше 3 суглобів
4. Симетричний артрит
5. Видимі ревматичні вузлики (у 20-40% випадків)
6. У крові можна виявити так званий "ревматоїдний фактор" (слід зазначити, що це саме по собі не призводить до діагностики, оскільки інші захворювання, деякі препарати також можуть викликати "позитивність до ревматоїдного фактора", не кажучи вже про те, що може статися близько 5% здорових людей.
7. Характерні ознаки на рентгені.