Безалкогольний стеатоз печінки. Біохімічно-еко-гістопатологічний взаємозв’язок
Безалкогольний стеатоз печінки. Біохіміко-ехо-гістопатологічне відношення
АВТОРИ
Доктор Лейдіана Триміньо Галиндо (1)
Електронна пошта: [email protected]
Дра Карідад Галеано Сантамарія (2)
Доктор Маріо Хорхе Падрон Рамос (3)
Дра Лайаніс Гвардарамас Лінарес (4)
Ліцензія Данае Зангроніз Чіонг (5)
Ліцензія Дайлін Каррерас Ечеверія (5)
1) Фахівець першого ступеня в клінічній лабораторії. Магістр ділового адміністрування та клінічної лабораторії. Доцент. Маріо Муньос Монрой, навчальний військовий госпіталь. Вбивства.
2) спеціаліст ІІ ступеня в клінічній лабораторії. Доцент. Маріо Муньос Монрой, навчальний військовий госпіталь. Вбивства.
3) Фахівець першого ступеня з комплексної загальної медицини. Маріо Муньос Монрой, навчальний військовий госпіталь. Вбивства.
4) спеціаліст I ступеня в клінічній лабораторії. Маріо Муньос Монрой, навчальний військовий госпіталь. Вбивства.
5) Випускники медичних технологій у клінічній лабораторії. Викладачі-професори. Маріо Муньос Монрой, навчальний військовий госпіталь. Вбивства.
АНОТАЦІЯ
Ключові слова: печінковий стеатоз, неалкогольний гепатит, алкоголізм, гістологія, ультразвукова діагностика, артеріальна гіпертензія.
РЕЗЮМЕ
Ключові слова: печінковий стеатоз, неалкогольний гепатит, алкоголізм, гістологія, ехографічна діагностика, артеріальна гіпертензія .
ВСТУП
Першим, хто вживав термін "неалкогольний стеатогепатит" (NASH), за даними Herrera GA, був Людвіг, в 1980 році, для опису своєрідних гістологічних результатів неалкогольного гепатиту у пацієнтів, які без істотного споживання алкоголю мали результати в печінці біопсії, які неможливо було відрізнити від пацієнтів з алкогольним гепатитом (1). Відомий на міжнародному рівні під абревіатурою англійською мовою NASH, NASH визначався двома діагностичними критеріями: свідченнями жирових змін при часточковому гепатиті та відсутністю алкоголізму. Незважаючи на те, що для його ідентифікації використовувались інші терміни (псевдоалкогольний гепатит, жировий гепатит печінки, стеатонекроз, діабетичний гепатит), НАСГ як і раніше є найбільш широко використовуваним.
Протягом майже 15 років ці висновки сприймались скептично і вважалися рідкісним станом, який протікав майже виключно у жінок із ожирінням, часто асоційованих із неінсулінозалежним цукровим діабетом та з відносно хорошим прогнозом. Тож не дивно, що йому приділялося дуже мало уваги як з точки зору базових, так і клінічних досліджень.
Однак станом на 1994 р. Це сприйняття змінилося з публікацією дослідження, яке показало, що після вірусу гепатиту С НАС був найпоширенішим діагнозом у пацієнтів з постійно зміненими тестами функції печінки. Тоді стало ясно, що NASH має рівний розподіл за статтю і що не всі пацієнти страждають ожирінням або діабетом.
Herrera GA (1) також зазначає, що найбільше занепокоєння виникло, коли в 1998 році Джеймс і Дей переглянули звіти про NASH до цієї дати і звернули увагу на той факт, що від 15 до 50% пацієнтів виявляли фіброз і навіть цироз у своїх біопсіях, припускаючи, що принаймні у деяких осіб з НАСГ розвинулось прогресуюче захворювання печінки.
NASH потрапляє в широкий спектр неалкогольної жирової хвороби печінки, яка коливається від загально доброякісного та легкого стеатозу до стеатозу з ознаками гепатоцелюлярного запалення, яке може поступово ускладнюватися фіброзом та цирозом.
Оскільки його діагностика вимагає гістологічної оцінки, припускають, що поширеність НАСГ, ймовірно, занижена. Як повідомляється, NASH присутній у 18,5% осіб, що страждають ожирінням (порівняно з 2,7% худих), та у 50% хворих на цукровий діабет та осіб з важким ожирінням (1). Серед людей, що не страждають ожирінням та не страждають на діабет, припускають, що факторами ризику розвитку НАСГ є: підвищений рівень глюкози в крові натще, гіпертригліцеридемія, гіперурикемія, центральне ожиріння, гіпертонія та низький рівень ЛПВЩ.
Adorna CZ (2) стверджує, що існує два типи NASH:
Первинна: вона пов’язана із станами, пов’язаними з метаболічним синдромом, такими як ожиріння, діабет ІІ типу та гіперліпідемія.
Вторинний: виникає після операції на кишечнику, пов’язаної з ожирінням, швидкої втрати ваги при ожирінні, загального парентерального харчування, лікування такими препаратами, як аміодарон, ліподистрофія, хвороба Вільсона.
Вважається, що від 15 до 39% пацієнтів, які проходять біопсію печінки, страждають цим захворюванням. У аутопсійних серіях пацієнтів, які померли внаслідок нещасних випадків, поширеність жиру в печінці становить від 16 до 24%. У загальній популяції Італії та Японії жирність печінки спостерігалася на УЗД у 16,4 та 23% відповідно. Поточні оцінки поширеності жирної печінки серед загальної популяції США складають 25% (1).
Протягом останніх 6 років у літературі сталося безліч повідомлень на цю тему, і є ще багато моментів, які слід уточнити, саме тому на даний момент це один із суб'єктів, якому в галузі приділяється більше уваги гепатології.
Беручи до уваги, що НАСГ в даний час є проблемою охорони здоров'я як окремого суб'єкта, щодо якого необхідно поглибитись, щоб просувати стратегії, що гарантують його виявлення за допомогою найбільш чутливих і можливих ресурсів, полягає в тому, що автори запропонували оцінити клінічну поведінку, гуморальну (з біохімічних визначень, які зазвичай використовуються при дослідженні цих пацієнтів) та УЗД, у пацієнтів з цим гістологічним діагнозом.
Вони також мають на меті визначити взаємозв'язок між біохіміко-ехогістологічними висновками в НАСГ, характеризуючи досліджувану групу пацієнтів з НАСГ, описуючи взаємозв'язок між УЗД, гістопатологічним дослідженням та виявленням найбільш важливих біохімічних змін у пацієнтів.
МЕТОДИ
Було проведено спостережне, описове, ретроспективне дослідження, яке включало 20 пацієнтів, які проходили лікування в докторі Луїса Діаса Сото з ISMM з гістологічним діагнозом НАСГ, у період з січня 2005 року по квітень 2007 року.
Критеріями включення у досліджуваний Всесвіт були ті пацієнти, у яких був гістологічний діагноз НАСГ, відсутність посилань на алкоголізм із негативними серологічними результатами щодо гепатитів В та С та які не мали іншого захворювання печінки.
Був проведений огляд медичної документації з метою отримання таких даних: вік та стать, вага (кг) та зріст (см), особиста та сімейна історія, токсичні звички, результати біохімічних та серологічних досліджень щодо гепатитів В та С.
Види досліджуваних змінних
Демографічні змінні: стать та вік
Клінічна змінна: артеріальний тиск
Антропометрична змінна: індекс маси тіла
Патологічна змінна: класифікація NASH за патологічними даними, згідно з класифікацією Маттеоні (3-4).
Ступінь стеатозу:
1) 66% уражених гепатоцитів: важкий
- Коли ступінь стеатозу 1 і відповідає лише жиру в гепатоцитах.
- Коли ступінь стеатозу 2 і жир + запалення виявляється в гепатоцитах.
- Коли ступінь стеатозу 3 і є жир + запалення + гепатоцелюлярний балонізація.
- Коли ступінь стеатозу 3 і жир + фіброз + ПМНн с/с, тіла Меллорі виявляються в гепатоцитах.
Змінна візуалізація: відповідно до результату УЗД у дослідницькому дослідженні цих пацієнтів застосовували УЗД черевної порожнини, чий звіт згідно з оцінкою ехогенності печінки повідомляв: норма, незначне збільшення, помірне збільшення та помітне збільшення (3,4).
Клінічні лабораторні змінні: глікемія, холестерин, тригліцериди, аланінамінотрансфераза (ALAT), аспартатамінотрансфераза (ASAT), індекс Ритісу, лужна фосфатаза, білірубіни та урати.
Оперативні визначення
Систолічний та діастолічний артеріальний тиск: його приймали відповідно до процедури, встановленої національною системою охорони здоров’я.
Індекс маси тіла 1: Отримано за допомогою рівняння ваги в кг/зріст (в см 2)
VR: Мала вага
- Глікемія: 4,2-6,1 ммоль/л
- Холестерини: 3,8-6,5 ммоль/л
- Тригліцериди: 0,35-1,71 ммоль/л
- (ALAT) VR H: До 40 U/L M: До 31 U/L
- (ASAT) VR H: До 37 U/L M: До 31 U/L
- Співвідношення ритису (ІЧ): ASAT/ALAT VR
- Лужна фосфатаза (ALP): 98-279 од/л
- Білірубіни: до 17 моль/л
- Урати: H: 202-416 моль-L M: 142-339 моль/л
Техніка та процедури:
Використані біохімічні визначення були отримані при екстракції венозної крові стерильними шприцами, яку осідали в сухих пробірках для отримання сироватки. Зразки обробляли на автоматичних автоаналізаторах Hitachi 705 та 902. Математичні розрахунки проводили в електронній таблиці Microsoft Excel.
Використовувались такі біохімічні методи:
Визначення глюкози в крові: метод: ферментативний (GOD-PAD) (5).
Визначення тригліцеридів: Метод: Ферментативний (GPO-PAP) (5).
Визначення ALAT: Метод: Кінетичний на основі рекомендацій IFCC (5).
Визначення холестеринів: Метод: Ферментативний (CHOD-PAP) (6).
Визначення ASAT: Метод: Кінетичний.
Визначення FAL: Оптимізований кінетичний тест. Метод DGKC.
Визначення білірубінів: Специфічний колориметричний метод.
Визначення уратів: Метод: Ферментативний.
Використані методи контролю якості та їх поведінка:
Контроль відтворюваності
Коефіцієнт варіації