Коппо, Дж. Муссарт, Н.Б.

багас

Кафедра фізіології факультету ветеринарних наук,
Національний університет Північного Сходу, Сардженто Кабрал 2139,
Коррієнтес (3400), Аргентина.

Напівкровна велика рогата худоба Зебу є найбільш поширеною в Південно-Східній Африці; Цей сільський крос вважається більш ефективним, ніж інші породи великої рогатої худоби, у використанні поживних речовин 58. Гетерозис напівкровної великої рогатої худоби зебу забезпечить високий ступінь стійкості та пристосованості до несприятливих умов годівлі, підтверджуючи, що він має більшу метаболічну ефективність, ніж європейські породи, будучи кваліфікованим для розвитку на дефіцитних пасовищах низької якості 59 Це може свідчити про те, що цитрусові багаси можуть бути корисними для відгодівлі цього виду худоби навіть без додавання азоту.

Метою цього повідомлення було узагальнення результатів, які через їх велику тривалість повинні були бути опубліковані у фрагментах 36-42, посилаючись на вплив зимових добавок свіжими цитрусовими багасами без додавання азоту на живу масу, смакові якості та біохімічні показники харчовий статус (протеїнограма, ліпідограма, іонограма, еритрограма, глюкоза), а також зміни параметрів крові, що свідчать про небажані побічні ефекти (лейкограма, ферменти, сечовина) та поява аномальних клінічних ознак, у корів, що відкидають зебу з напівкрові, за відомими мають більшу ефективність у використанні поживних речовин, що підтримується при екстенсивному розведенні на природних луках у субтропічному районі, що характеризується низькою якістю та кількістю пасовищ.

В обидва роки дослідження розпочались наприкінці осені (червень місяць); зима першого року була м’якою, але на другому була дуже холодною. Обидві групи тварин залишались на природних пасовищах із середнім навантаженням 0,6 тварини/га у системі безперервного випасу, де переважали види Paspalum notatum, Paspalum dilatatum, Desmodium sp, Trifolium sp, Andropogon lateralis, Sorghastrum agrostoide, Schizachirium spicatum, Aristida sp., Vicia sp., Acacia coven, Celtis spinosa та Geofroea decorticans. Місцеві пасовища зареєстрували 90 в середньому 2200 кг/дм/га протягом першого року та 1800 кг/дм/га у другому, при 48% засвоюваності DM in vitro та рівні сирого протеїну, які коливались від 4 до 6%, а також від 1,7 до 1,8 Мкал/кг дм енергії, що піддається метаболізму. Щоденна кількість споживаної трави 18 становила -в середньому - 11 кг DM/тварину протягом першого року та 9 кг DM/тварину протягом другого року.

Клінічний статус тварин, а також споживання добавки контролювали щодня. Обидві групи піддавали зважуванню (після ночі ув'язнення, натщесерце) та екстракції крові яремною венепункцією через 0, 30, 60, 90 та 120 днів, проведеної в однакові ранкові години (7-8 ранку). Одну аликвоту крові обробляли антикоагулянтом (EDTA), а іншу отримували сироватку. В обох випадках зразки зберігали при 4ºC до аналізу.

Білкові фракції (альбуміни та глобуліни) та ліпопротеїни (альфа та бета) розділяли електрофорезом на носіях ацетату целюлози (Bio-Systems) та агарозному гелі (Sigma) відповідно в апараті Chemar CHF-I-3, використовуючи натрієвий вероналовий буфер ( Merck) та амідошварцеве фарбування (білок